Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності

Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності є важливою психолого-педагогічною проблемою. Розуміння й педагогом і дитиною зумовлює успішність реалізації мети і завдань образотворчої діяльності, яка визнається чинником та середовищем цілісного розвитку особистості в період дошкілля.

Розробка особисгісно-орієнтованої концепції педагогічного процесу відкриває нові можливості для вдосконалення вже досягнутого, адже пропонує інші принципи об'єднання процесів освіти і виховання, орієнтує на духовне становлення особистості. Актуальними для осмислення педагогом стають поняття інтеграція, цілісність, комплексність, взаємодія мистецтв, синтез мистецтв.

у контексті Базового компонента дошкільної освіти образотворча діяльність як сфера освіти дитини має забезпечувати їй формування світогляду, розвиток цілісної наукової картини світу, категоріальне світосприймання.

Реалізація принципу взаємозв'язку видів образотворчої діяльності допомагає дитині осягнути всі сторони та зв'язки предмета, об'єкта, явища. Вихідним є положення про «тріаду основ художнього мислення», обґрунтоване Б. Неменським у книжці «Мудрість краси». Головні форми (сфери) художньої діяльності дітей в період дощкілля виникають у повсякденній
життєдіяльності і не усвідомлюються ними як суто художня діяльність. Кожна дитина в процесі своїх ігор обов'язково щось будує (курінь, замок з піску, будинки і міста з ігрового будівельного матеріалу). Це її перші архітектурніспроби, експерименти. Кожна дитина щось малює, щось зображає (не тільки на папері, а й паличкою на піску, цвяшком чи крейдою на
стіні або асфальті) і діє як живописець чи графік. Створені об'ємні зображення з глини, пластиліну, снігу - це скульптурніформи, близькі до технології скульптури. Ці спонтанні заняття є найулюбленішими в дитинстві. І. зрештою, кожна дитина прикрашає себе (вінком, стрічками, намистом, пір 'ям у грі), свої іграшки і свій куточок, свою маму. При цьому діє як де-
коратор-дизайнер. Ідеться про започаткування декоративної діяльності.

Саме ці звичні дитячі заняття - будування, зображання, прикрашання (заняття, до речі. відомі й кожному первісному народові) - і є формою вияву трьох елементів (сфер) художнього мислення: конструктивного,зображального і декоративного.Ці три елементи художньої діяльності допомагають педагогу в залученні дітей до мистецтва як форми життєдіяльності. Вони є життєво-функціональні. Терміни «будування», «зображення>" «прикрашання» передбачають єдність діяльності (процесу), її мети і продукту. Наприклад, намисто створюють для прикрашання (мета), в процесі прикрашання (діяльність) і воно є кінцевим продуктом - прикрасою. Малюнок з На1УРИ створюють для зображення, в процесі зображання і сам він є зображенням. Дитина отримує «модель», за допомогою якої можна різнопланово «програвати» всі реальні зв'язки мистецтва з життям, ВСЮ художню діяльність. Ця тріада є простою і доступною дитині.

Три форми художнього мислення (конструктивна, зображальна й декоративна) майже ніколи не існують відокремлено. Вони становлять «три серця мистецтва» (Б. Неменський), які б'ються одночасно. Різниця лише в тому, ЩО в кожному творі, виді або на кожному історичному витку мистецтва ЇХНЯ діяльність не є рівнозначною. Одне з цих «сердець» б'ється сильніше і визначає головну тенденцію, характер виду чи напряму.

Як зазначав М. Скаткін у розробці інтегрованих моделей організації та супроводження образотворчої діяльності педагог може діяти за принципом об'єднання матеріалу навколо ключових наукових ідей. Така інтеграція можлива у галузі художньої культури. Вона є актуальною в системі естетичного виховання дошкільнят.

Наприкінці 70-х років ХХ ст. Н. Ветлугіна розробила ідею комплексних занять, які допомагали встановити зв'язок малювання, музики, художнього слова з метою знаходження найвиразніших засобів ДЛЯ зображення дитиною життєвих явищ. Щоб інтегрувати види художньої діяльності, спочатку треба провести чітку диференціацію. Тобто на заняттях з музики,

художньої літератури діти засвоюють практичні навички й уміння з тим, щоб скористатися ними на комплексних заняттях. Принципи побудови комплексних занять визначалися темою, добором провідних виражальних засобів, які об'єднують усі види мистецтва (наприклад, ритм, композиція, форма). У педагогічному процесі комплексні заняття посідають провідне місце, якщо спираються на художній досвід, отриманий дітьми під час навчання на музичних, художньо-мовленнєвих заняттях та заняттях з образотворчої діяльності.

Розглянемо погляди дослідників на проблему взаємозв'язку видів образотворчої діяльності.

У роботі «Дитячий малюнок» Є. Фльоріна підкреслила важливість найповнішого відображення дітьми навколишнього життя. Пізніше, у 30-ті роки хх ст. вона визначила послідовність добору життєвого змісту для передавання його в малюнку, ліпленні, аплікації: від зображення окремих предметів до широкої тематики. Головне в доборі змісту - зв'язок з навколишнім життям. Принцип життєвості об'єднував усі види зображувальної діяльності, хоча чіткої, послідовної системи знань, способів зображення, які діти мали отримати на заняттях, іще не було. Запропоновані Є. Фльоріною теми для малювання, ліплення, аплікації стали обов'язковими й утворили головний зміст зображувальної діяльності в дитячому садку.

У 40-ві роки ХХ ст. О. Усова почала розробляти теоретичні основи навчання у дитячому садку, а Є. Фльоріна ввела елементи навчання зображення предметів, явищ навколишнього світу на заняттях. Крім обов'язкових занять, вона запропонувала заняття за вибором, на яких дітям надавалася можливість самостійно, за власним бажанням обирати улюблений вид діяльності, матеріали для реалізації своїх задумів. Є. Фльоріна приділяла увагу не лише змісту, а й технічним навичкам. Запропоновані нею теми предметно-сюжетного характеру стали першим етапом розробки завдань навчання дітей зображення. Кожне завдання опрацьовувалося дітьми окремо.

У наступні роки з огляду на концепцію О. Леонтьєва про привласнення дитиною суспільного досвіду в теорії образотворчої діяльності Н. Сакуліна почала розробляти наукову основу доцільності навчання дітей доступних способів реалістичного відображення дійсності. Визначено єдиний для всіх видів образотворчої діяльності програмовий зміст: зображення предметів, сюжетів, складання візерунків, технічні вміння та навички. Усі види образотворчої діяльності були підпорядковані цій послідовності, що зумовило зв'язок не тільки з навчанням дітей малювання, ліплення, вирізування, а й зі знаннями, які вони отримували. Н. Сакуліною було розроблено цикли занять, об'єднаних завданням вираження життєвого змісту і засвоєння зображальних умінь. У циклах занять намічено взаємозв'язок малювання і ліплення за тематичним принципом. Наприклад, перший цикл передбачав заняття, на яких передавання ознак розміру і кольору поєднувалося зі знаннями про ріст і визрівання рослин, плодів; просторові і колірні ознаки явищ рослинного світу зіставлялися зі знанням порід дерев. Заняття будувалися у певній послідовності: спочатку малювання, потім - заняття ліпленням (тема «Гриби ростуть під деревами»). Увагу дітей звертали на знання про плоди, дерева, гриби. Головна мета - вивчити питання про співвідношення форми і функції, перехід від пізнавання зовнішні властивостей до пізнавання властивостей прихованих.

Другий цикл становили заняття із зображення тварин, яких діти малювали й ліпили. Третій цикл - зображення фігури людини - будувався на попередньому розгляданні частин тіла, зміні пози під час руху. Зображення розгорталося у певній послідовності: спочатку в малюванні, потім у ліпленні Четвертий цикл занять з малювання і ліплення мав за мету створити у дитини уявлення про різні види руху (у воді, повітрі, на землі). Діти зображали птахів, звірів. П'ятий цикл передбачав зображення засобів пересування людини (різні види транспорту). Шостий цикл - заняття із зображення будинків Головним у взаємозв'язку малювання і ліплення за тематичним принципом є формування узагальнених уявлень, усвідомлення взаємозв'язки між явищами, розв'язання розумових завдань і згодом пошуки реалізації прихованих відношень у зображенні. Ідея взаємозв'язку названих Н. Сакуліною видів образотворчої діяльності обгрунтована концепцією розумового розвитку дошкільняти М. Поддьякова [Умственноевоспитание дошкольника / Под ред. Н. Поддьякова. - М., 1972].

У подальших пошуках інтеграції видів образотворчої діяльності Н. Сакуліна обмірковує систему сенсорних еталонів. Роботи О. Запорожця, Л. Венгера показують специфіку засобів, якими користуються діти для пізнавання властивостей предметів (геометричні форми, кольори, музичні звуки тошо). Н. Сакуліна виокремлює форму як сенсорний еталон і об'єднує навколо неї три види образотворчої діяльності: ліплення, аплікацію, малювання. Форма (квадрат, прямокутник, круг, циліндр, куля) виступає ЛІ похідна для зображення предметів у ліпленні, аплікації, оскільки діти наочно-дієво її сприймають. Потім навчаються зображати її в малюванні.

Форма виступає не тільки як сенсорний еталон, а й як засіб художньої виразності. За такого підходу пріоритету набуває взаємозв'язок за принципом зображення різноманітних j виразних форм предметного світу.

Наприкінці 70-х років ХХ ст. систему занять з образотворчої діяльності створює Т. Комарова. Навчання різних видів образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація) здійснюється у їхній єдності та взаємозв'язку при стрижневому значенні малювання.

Т. Комарова визначає провідну роль малювання на основі експериментального дослідження «ручної вмілості» , в якому було вивчено послідовність та взаємозалежність формування компонентів, у роботі Т Лазарь представлено модель взаємодії видів малювання на основі визначення одного із засобів художньої виразності в предметному сюжетному декоративному малюванні. Вчена розглядає один вид образотворчої діяльності в аспекті взаємозв'язку його підвидів.

Інші автори (Н. Халезова, Н. Курочкіна, Г. Пантюхіна) наголошують на пріоритеті ліплення у взаємозв'язку з малюванням.

Н. Курочкіна зазначає, що попереднє ліплення впливає на якість зображення в малюнку і допомагає оволодіти зображенням форми предмета або тварини, побачити виразність руху, усвідомити необхідність натури для ті зображення в малюнку.

Є. Рогальова досліджувала сенсорні основи аплікації і зробила висновок, що для отримання більш високого рівня ритмічності дитячих орнаментальних малюнків треба спочатку проводити заняття з декоративної аплікації. Способи і прийоми заповнення площини візерунком потребують певних циклів занять, а також попередньої роботи щодо ознайомлення дітей з орнаментальним мистецтвом. Про цей взаємозв'язок пише також З. Богатєєва. Одним із завдань вона вважає навчання дітей побудови візерунків, яке відбувається у взаємозв'язку із засвоєними дитиною прийомами створення народних орнаментів. Взаємозв'язок видів малювання створює сприятливі умови для перенесення дитиною вмінь, наприклад, з декоративного малювання у предметний та сюжетний малюнки з метою досягнення образно-естетичної виразності. Про це йдеться в дослідженні О. Дронової.

Проблема взаємозв'язку видів образотворчої діяльності актуалізується в роботах Л. Пантелєєвої, Г. Пантелєєва. Наприклад, Л. Пантелєєва вивчала формування відчуття кольору в дітей 5-7 років на-заняттях з декоративного малювання і художнього конструювання. Вона розробила серію творчих завдань, у яких засвоєння кольору відбувалося спочатку на площині (взаємодія контрастних і пастельних кольорів, їхньої художньо-образної виразності), потім - у художньому конструюванні. Таке сполучення видів діяльності значно збагатило художню практику старших дошкільнят.

Взаємозв'язки різних видів образотворчої діяльності (малювання, аплікації, художнього конструювання) показані в дослідженні r. Пантелєєва на матеріалі декоративно-оформлювальної діяльності. Як зазначає автор, важливо, що одне й те саме завдання дошкільня виконує на різному матеріалі в різних ситуаціях (площинне й об'ємно-просторове оформлення свята).

Наприклад, перша тенденція грунтується на традиційному погляді на систематичність та послідовність занять з малювання, ліплення, аплікації. Взаємозв'язок визначається тематикою, послідовністю оволодіння зображенням (наприклад, освоєння форми в ліпленні або аплікації, потім - у малюванні і т. ін.); послідовністю підвидів (предметне малювання передує сюжетному так само, як і предметне ліплення - сюжетному); оволодіння технічними навичками й уміннями. Взаємозв'язок видів такого характеру широко використовується вихователями дитячих садків під час планування занять з образотворчої діяльності.

Основу другої тенденції становить положення про необхідність добору художньо-виражальних засобів з метою формування художньо-образного начала, пошуків такого взаємозв'язку видів діяльності, за яким один вид є домінантним, провідним, другий - супутнім. У цьому разі взаємозв'язок видів образотворчої діяльності спрямований на: а) виникнення нових можливостей і способів художнього освоєння дійсності; б) знаходження різних способів передавання дитиною образного змісту; в) створення пошукових ситуацій, за яких діти комбінують способи зображення, надаючи перевагу найбільш виразним; г) створення умов для найбільш ефективного художнього розвитку дошкільнят.

Друга тенденція активно опрацьовується в дослідженнях Т. Казакової.

Отже, взаємозв'язок видів образотворчої діяльності в умовах реалізації особистісно-орієнтоваиої моделі освіти грунтується на ідеї сприймання, осмислення і створення дитиною краси, взаємодії естетичної свідомості, естетичної діяльності та естетичного життя особистості дитини в період дошкілля; діалогу культур у поліхудожньому середовищі дошкільного освітнього закладу. Його результатом є цілісна «картина світу», образ «Я» та позитивна, оптимістична «Я концепція», віддзеркалені у продукті образотворчої діяльності дитини: живописному і графічному малюнках, зліпках, декоративних роботах, архітектурних проектах. Між образотворчим мистецтвом та образотворчою діяльністю дошкільнят встановлюються певні взаємозв'язки. Це відзначають Є. Фльоріна, Н. Сакуліна, Т. Комарова, В. Єзикеєва, Г. Пантелєєв, Т. Казакова, О. Дронова та ін. Вихователь передає дітям художній досвід, допомагає зрозуміти зображально-виражальні можливості матеріалів та винайти опанувати характерні для кожного виду мистецтва способи зображення предметів, об'єктів і явищ світу. Одночасно він створює умови для встановлення дитиною взаємозв'язку видів образотворчої діяльності і художнього розвитку.

У сучасних умовах розвитку дошкільної освіти досить актуальною проблема інтеграції мистецтв. Науково обгрунтовано, що кожне мистецтво саме по собі є важливим чинником становлення особистості, а завдяки синтезу його видів моральний, інтелектуальний, духовний розвиток дитини відбувається ефективніше і грунтовніше (0. Апраксіна, Д. Кабалевський, Б. Неменський, Б. Теплов, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Юсов та ін.) Науковці визначають інтеграцію як складний процес взаємопроникнення, взаємодоповнення, взаємовпливу видів мистецтва, який охоплює різі напрями художньо-творчої діяльності. В основі інтеграції лежить ряд положень: на базовому змісті мистецтва грунтується та 'чи інша художня діяльність, причому для кожного окремого виду мистецтва та заснованої на ньому художній діяльності характерні свої особливі способи створення образу; образ одного й того самого предмета, явища може передаватися різних видах мистецтва через використання притаманних для кожного мистецтва засобів виразності; в інтеграції один з видів мистецтва є стрижневим, інший - допомагає ширшому і глибшому осмисленню образів і створенню Їх різними засобами виразності (Т Комарова).

Проблема взаємозв'язку мистецтв не менш важлива у плані й теоретичного вивчення. Вона є особливо актуальною в системі естетичного виховання в дитячому садку. Якщо звернутися до досліджень проблеми системно-структурних зв'язків у дошкільній педагогіці, то можна відзначити активні пошуки взаємозв'язку мистецтв, різних видів художньої діяльності дошкільнят з метою найефективнішого художнього розвитку дітей.

Проблемі взаємозв'язку видів зображувальної діяльності дітей дошкільного віку присвячене дослідження Т Казакової [Казакова Т. Г. Изобразительная деятельность и художественное развитие дошкольников .. М., 1983J. До цього спеціальних досліджень не проводилося, хоча дея елементи взаємозв'язку видів зображувальної діяльності трапляються роботах Є. Фльоріної, Н. Сакуліної, Т Комарової, Н. Халезової, Н. Курочкіної, Є. Рогалевої. Л. Пантелєєвої, Г. Пантелєєва.

Т. Казакова вважає, що взаємозв'язок видів зображувальної діяльності може бути одним із способів комплексного підходу в художньому розвитку дошкільняти; його можна розглядати і як педагогічну умову, що забезпечує цей розвиток.

Дослідження показало, що за умови взаємозв'язку видів зображувальної діяльносгі не порушується логіка розвитку кожного з них. Поєднань різних способів, навпаки, значно розширює можливості цієї діяльності самому початку її становлення. Пошукові ситуації ставлять дитину перед необхідністю вибору того чи того способу зображення.

Дослідженням доведено, що формування образу є найефективнішим в тому разі, коли запропоновані дітям завдання об'єднуються в тематичні цикли. Це дає можливість виокремити засоби виразності, встановити логічний взаємозв'язок між окремими завданнями кожного циклу, посилювати їх виховне значення.

Принциптематизму цікавий тим, що перед дітьми розкриваються зображувальні можливості художніх матеріалів кожного виду діяльності. Тематизм може мати місце на заняттях, різних за формою організації: а) зображення однієї теми на окремих заняттях (цей тип взаємозв'язку найширше використовується практично і лежить в основі системи занять, розробленої Т Комаровою; б) зображення теми за допомогою засобів образної виразності, властивих різним видам діяльності, на одному занятті. За такого поєднання у дітей відбувається формування способів дії, створюються пошукові ситуації.

Взаємозв'язок видів зображувальної діяльності може визначатися специфікою будь-якого одного виду, що виконує домінантну роль. Інший виступає як допоміжний для підсилення виразності образу. За такого типу взаємозв'язку дитина навчається порівнювати, зіставляти, пробувати різні засоби зображення. Вона потрапляє в ситуацію пошуку, вибору. Такого типу взаємозв'язки встановлюються між ліпленням та малюванням, малюванням та аплікацією.

Взаємозв'язок видів будується на логічній основі зв'язку підвидів: між малюванням предметним. сюжетним, декоративним є свої особливості, так само, як і в ліпленні, і в аплікації. Тому, не встановивши взаємозв'язку всередині кожного виду, не можна говорити про його встановлення в ширшому розумінні.

Взаємозв'язок видів будується і на співвідношенні з різними видами образотворчого мистецтва, ознайомлення з яким є одним з основних завдань естетичного виховання старших дошкільнят.

Дослідження показало, що взаємозв'язок видів зображувальної діяльності не лише збагачує її зміст, а й сприяє самостійному опануванню дітьми способів зображення.

Вивчення цієї проблеми дає можливість говорити про новий аспект структури дитячої зображувальної діяльності та її планування. Засвоєння дітьми практичних навичок, специфічних дЛЯ кожного виду, залишається важливим. На заняттях діти повинні також набути досвіду комплексної діяльності, об'єднуючої всі види. Це збагачує Їхню самостійну художню діяльність, яка виникає з ініціативи дітей і тісно пов'язана із грою.

Отже, у плануванні необхідно передбачати різні типи занять: не лише за окремими видами, а й занять, які дають дітям можливість під час виконання одного завдання використовувати зображальні засоби р із них видів діяльності. Встановлення взаємозв'язку всіх видів зображувальної діяльності забезпечує значною мірою здійснення індивідуально-дифере1Щійоnаного підходу до дітей і врахування вікових можливостей. Кожна дитина віддає перевагу тому чи тому виду зображувальної діяльності. Поставлена в ситуацію можливого вибору лід час виконання навчального завдання, вона дістає оптимальні умови для свого художнього розвитку.

Педагогічне керівництво зображувальною діяльністю за умови взаємозв'язкуїї видів набуває більш опосередкованого характеру. Основна увага приділяється активізації художнього досвіду, який діти одержали у процесі навчання. В результаті встановлюється взаємозв'язок між методами, які використовуються на заняттях різного характеру. У процесі комплексної діяльності головне місце займає індивідуально-диференційований підхід до дітей. Різноманітність форм організації занять різного типу дає можливість виконувати навчальні і творчі завдання як індивідуально, так і колективно, знаходити в кожному конкретному випадку способи самостійного їх розв'язання. Ознайомлення дошкільнят з видами образотворчого мистецтва тісно пов'язане із процесами малювання, ліплення, аплікації. Це дає можливість не тільки викликати у дітей емоційний відгук на картину, ілюстрацію. скульптуру, народну іграшку, а й формувати в них художньо-творчі здібності. Діти навчаються розрізняти засоби виразності, використовувати їх у своїй творчості.

Отже, вивчення взаємозв'язку видів зображувальної діяльності дітей дошкільного віку показало необхідність вирішення цієї проблеми системно і цілісно. Лише такий підхід забезпечить головну мету - художній розвиток дошкільняти.

 




Переглядів: 2243

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Конструювання як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика. | АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.