Види архівів

Програми архівування даних

Архівування – це процес стискування інформації (файлів, груп файлів, каталогів, цілих дисків) з метою економії дискового простору, захисту її від несанкціонованого доступу.

Архівування проводять для:

1) економії дискового простору;

2) захисту інформації за допомогою паролю;

3) зберігання резервних копій найбільш важливої інформації;

4) швидшої передачі файлу по комп'ютерних мережах.

Процес архівування чи розархівування інформації здійснюється спеціальними програмами, що називаються архіваторами.

Архіватор– це спеціальна програма, яка здійснює процес архівування інформації або розархівування заархівованої інформації.

Архіватори бувають двох типів:

а) парні – коли одна і та ж програма здійснює архівування та розархівовування інформації;

б) непарні – коли одна програма архівує, а інша розархівовує файли.

Заархівовані архіватором програми займають в середньому від 20 до 90% свого початкового обсягу, що дозволяє на тій же кількості носіїв зберігати більшу кількість інформації.

1. Безперервний архів – це архів RAR, упакований спеціальним способом, при якому всі стиснуті файли розглядаються як один послідовний потік даних. Безперервна архівація підтримується тільки у форматі RAR, для формату ZIP такого типу архіву не існує. Метод стискання для архівів RAR (звичайний або безперервний) вибирає користувач. Файли в безперервних архівах звичайно відсортовані за розширенням, однак за допомогою спеціального файлу можна задати альтернативний порядок сортування.

Безперервна архівація значно збільшує ступінь стискання, особливо при додаванні значної кількості невеликих схожих файлів. Однак варто враховувати деякі недоліки безперервної архівації:

• відновлення безперервних архівів відбувається повільніше, ніж звичайних;

• зашифровані безперервні архіви неможливо змінювати;

• для добування одного файлу з безперервного архіву необхідно проаналізувати всі попередні заархівовані файли, тому добування окремих файлів із середини безперервного архіву відбувається повільніше, ніж добування зі звичайного архіву;

• якщо в безперервному архіві який-небудь файл виявиться ушкодженим, то не вдасться витягти й інші файли, що розташовані після нього. Тому при збереженні безперервного архіву на ненадійному носії (наприклад, на дискеті) рекомендується додавати інформацію для відновлення.

Безперервні архіви краще використовувати в тих випадках, коли:

o архів рідко оновлюється;

o немає необхідності часто добувати з архіву один або декілька файлів;

o ступінь стискання важливіша за швидкість стиску.

2. Саморозархівованиий файл, які ще називають SFX-архівами. Ці архівні файли мають розширення .ехе, тобто є виконуючими файлами і здатні самі себе розархівовувати при завантаженні на виконання. Відбувається це завдяки тому, що в архів заархівовують виконуючий файл із архіватором, який і здійснює операцію. Ці файли матимуть більший розмір ніж при звичайному архівуванні, але для розархівування на ПК не потрібна наявність самого архіватора.

Рисунок 6.8. Створення SFX-архіву та багатотомного архіву

3. Багатотомний архів– це архівний файл, який утворився внаслідок розбиття утвореного при архівуванні архіву на частини.

Томи утворюють, якщо звичайний архівний файл після стискування має надто великі розміри і не може бути переписаний на відповідний носій (наприклад, дискету).

При виборі архіватора потрібно враховувати такі характеристики:

1. величну стискування інформації при архівуванні, яка описується коефіцієнтом стискування Ratio;

2. швидкість проведення операцій архівування і розархівування;

3. зручність у роботі.

Найбільш важливим є коефіцієнт стискування, який залежить від алгоритму роботи архіватора.

Існують архіватори, що стискують цілі диски. Такі диски називають компресованими, а самі пограми - програмами динамічної компресії дисків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форматування дисків	\|	Класифікація вірусів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.