Тактичний закон

Тактичний законпередбачає систему дій по підготовці ефективної реалізації стратегій До складових цього закону належать аргументація і активація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.

Аргументація розглядається нами як нежорсткий засіб впливу одного суб’єкта на погляди та поведінку іншого. Це означає, що аргументатор визнає реципієнта (аудиторію) вільною особистістю, визнає його інтелектуальне та моральне право відкинути аргументацію; (пор.: фізичний вплив, наказ, команда, погроза). В основі цього впливу лежить логічне обґрунтування об’єктом тези шляхом доказу, переконання у протилежному. Переконати – схилити співрозмовника до прийняття тези шляхом підтвердження її аргументації та шляхом емоційного волевиявлення.

Звернемося до розгляду класифікації аргументів, побудованих нами, виходячи з реальної практики. Відзначимо, що коли «слабкі» аргументи вживаються як доповнення «сильних» (а не як відносно самостійні та незалежні), то ступінь їх «слабкості» знижується, і навпаки:

Сильні Слабкі Неістинні

- – «доказ від факту» (факт інтерпретується тут як здійснена подія в реальній дійсності: перша частина визначення дозволяє відрізнити факт від чутки, друга частина – від уявного явища) (доказ, побудований на аналізі факту, тобто на вивченні причинно-наслідкових зв’язків, які випливають з факту);

- – «доказ від сумніву» (доказ, зумовлений особистими сумнівами переконуючого суб’єкта);

- – «доказ від авторитету» (доказ, який визначається загальною вірою переконуючого та переконуваного в авторитет «третьої сторони»);

- – «доказ від впевненості» (доказ, який випливає з особистої впевненості переконуючого);

– «доказ від загрози» (доказ, заснований на загрозі аудиторії);

- – «доказ від обіцянки» (доказ, заснований на обіцянці аудиторії з боку переконуючого);

- – «доказ від засудження» (доказ, заснований на засудженні мовця і аудиторії «третьою стороною»).

У процесі роботи суб’єкт може накопичувати достатню кількість аргументів, які, природно, всі одразу він використати не зможе. Існують критерії відбору аргументів, до яких належать такі:

- орієнтація на певну аудиторію;

- раціональність, зв’язок з тезою, тобто всі аргументи повинні «працювати» на головну думку, бо все зайве є нестерпне (М.М.Сперанський);

- зваженість (використання як аргументів «за», так і аргументів «проти», тобто врівноваження позитивного та негативного ряду аргументів);

- образність, яскравість як психологічна умова результативного засвоєння матеріалу, тобто для того, щоб аудиторія без особливих труднощів (не надто втомлюючись) сприймала певну інформацію, слід у мисленнєвій процес активно включати не тільки ліву, але й праву півкулю головного мозку.

Важливо підкреслити, що ефективність аргументації залежить від цілого ряду умов:

- компетентності аргументатора в обговорюваних питаннях;

- наявності в аргументатора філософсько-логічної бази (теоретична підготовленість та вміння логічно мислити);

- управління власними емоціями та почуття ми, які не повинні перекривати логічну діяльність, а повинні використовуватись як підкріплення та посилення;

- знання аргументатором особливостей аудиторії, зокрема, її здатності до сприйняття аргументації (нахили, потреби, інтелектуальні можливості, ступінь відкритості мислення тощо).

Аргументація як частина тактичного закону спрямована головним чином на реалізацію завдання (переконання, переконання у протилежному), тобто досягнення теоретичної мети (вплив на свідомість), а тому передбачає активну діяльність перш за все з боку суб’єкта, при цьому аудиторія знаходиться у більш-менш пасивному стані (вбирає нову інформацію).

Для здійснення цього необхідно звернутися до другої частини тактичного закону – активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії, яка спрямована на реалізацію надзавдання, тобто досягнення практичної мети – спонукання до дії.

Активізація передбачає таку послідовність дій:

- зацікавити аудиторію;

- викликати аудиторію на роздуми;

- вивести аудиторію на рівень обговорення.

Перший крок – зацікавити аудиторію – призначений для включення емоційно-естетичного мотиву в адресата, яке досягається використанням:

а) аудіовізуальних прийомів як статичних (графіки, таблиці, малюнки, схеми), так і динамічних (відеоматеріали і т. ін). Відомо, що ця група прийомів дає до 20% засвоєння інформації, концентрує увагу слухачів, знімає втому;

б) психологічних прийомів: реклами (за допомогою цього прийому можна захопити аудиторію ще на докомунікативному етапі), прийому «шокової терапії» (створення несподіваного ефекту, який дозволяє швидко переключати увагу аудиторії, концентрувати її на потрібних мовцеві аспектах, знімати втому слухачів і, головне, оперативно»підігрівати» інтерес аудиторії та підтримувати його в процесі спілкування);

в) прийому «опудало опонента», що становить собою змодельовану типову думку з обговорюваного питання, яке може бути домінуючим у даній аудиторії. Суб’єкт повинен ретельно проаналізувати цю думку (виявити всі плюси та мінуси) і потім запропонувати с вій погляд. Цей прийом допомагає суб’єкту досить активно підтримувати інтерес аудиторії;

г) прийому проблемного введення матеріалу, який дозволяє суб’єкту з перших хвилин спілкування оволодіти увагою аудиторії за допомогою проблемних питань, доцільних афоризмів, анекдотів, чітко сформульованого завдання, активного спілкування, захоплюючих, яскравих прикладів, вдало винайдених компліментів тощо.

До логічних прийомів ми відносимо способи розгортання тези:

- спіральний спосіб (багаторазове повторення тієї самої думки, але кожного разу при цьому збагаченої новою інформацією), який можна застосувати для непідготовленої, конфліктної аудиторії тощо. Спіральний спосіб, інакше кажучи, становить собою процес поступового прирощення до старого знання нового:

- ступеневий спосіб (кроковий рух думки від загального до конкретного і навпаки).

- розгортання тези від загального до конкретного орієнтоване в основному на підготовлену аудиторію, розгортання тези в зворотному порядку – на менш підготовлену аудиторію;

- пунктирний спосіб (розгортання тези шляхом розчленування її на відносно незалежні рівноправні частини, які в кінці знову об’єднуються в тезу). Даний спосіб використовується, як правило, для аудиторії з високим рівнем підготовки, здатної самостійно поєднувати всі частини одну з одною, знаходити зв’язки між ними;

- контрастний спосіб (розгортання тези шляхом протиставлення різних точок зору на той самий предмет), який можна використовувати для будь-якої аудиторії;

- асоціативний спосіб (розгортання тези у вигляді поєднання у свідомості різних образів), який можна застосовувати в аудиторії, де домінують люди з образним мисленням (в дитячій аудиторії, в аудиторії, де утруднене розуміння питання тощо).

До психологічних прийомів другого кроку активізації належать такі:

- «опудало опонента», раніше описане;

- «запитання – відповідь» - хід роздумів, суть якого полягає в тому, що суб’єкт у процесі спілкування може будувати своє мовлення у вигляді запитань та відповідей на них (до речі, відповідь може йти не лише з боку суб’єкта, але й від аудиторії). Такого роду прийом допомагає концентрувати увагу аудиторії на важливих моментах спілкування, перевіряти засвоєння матеріалу за допомогою запитань на розуміння й уточнення;

- психологічна пауза (спеціальний час, даний суб’єктом аудиторії для осмислення певного виділеного положення чи поставленого запитання);

- аналогія (прийом використання подібності між об’єктами у деякому відношенні).

Описаний етап активізації мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії (роздум) сприяє розуміння проблеми: (про що + що + як).

Нарешті, третій крок активізації – виведення аудиторії на рівень обговорення та прийняття рішення – передбачає пошук загальних точок зіткнення, який досягається логіко-психологічними, психологічними та аудіовізуальними прийомами.

Третій крок активізації створюється також і таким психологічним прийомів, як прийом співучасті, який сприяє інтелектуальній та емоційній взаємодії суб’єктів спілкування. Техніка цього прийому полягає у переважному використанні займенників «ми», «нас» у процесі спілкування: «У нас з вами», «ми відчуваємо» тощо

Логіко-психологічний та психологічні прийоми на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними прийомами (схеми, малюнки, графіки, відіофрагменти тощо).

Тактичний закон, таким чином, дозволяє суб’єкту знайти ефективні засоби впливу на аудиторію, завдяки чому здійснюється реалізація цільової установки (завдання та надзавдання)і розгортання тези.

Розглянуті чотири закони риторики (концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний) спрямовані на розвиток інтелектуального центру (мовленнєвих здібностей людини) таких якостей, як самостійність, самокритичність, глибина, ерудиція, гнучкість, відкритість мислення. Інакше кажучи, знання й застосування цих законів сприяє розвиткові ефективного мислення (вищих інтелектуальних можливостей). Отже, риторика перш за все вчить людину грамотно мислити: «все, що хочеш сказати, розглянь перш за все в голові своїй, бо у багатьох язик передує і самій думці» (Ісократ); «Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину» (Цицерон).

Після того, як суб’єкт пройшов усі етапи винайдення та організації думки, він починає працювати над другою мисленнєво-мовленнєвої діяльності – мовленням як найбільш універсальним засобом вираження думки. (Див. Сагач Г.М. Живе слово лектора. Вип. П. – К., 1990. – С. 6; Сагач Г.М. Слово животворяще. – К., 2000).

Крім того, слово як умовний подразник може успішно використовуватись із лікувальною метою. Зокрема, велику популярність здобув метод словесно образного емоційно-вольового управління станом людини Г.М.Ситин, який розробив 40 тисяч лікувальних мікротекстів (Ситин Г.Н. Животворящие настрои. – М., 1990. - С. 412).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
З яких етапів складається стратегія?	\|	Мовленнєвий закон

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.