Анамнез.

2) Алергічні шкірні тести.

3) Лабораторні методи.

4) Провокаційні алергічні проби.

Лікування

У період загострення застосовують антигістамінні препа-рати у вигляді ін’єкцій, крапель, мазей, електрофорезу та всере-дину. Рекомендують змінювати препарати кожні 10 днів, щоб не розвинулося звикання до них.

У випадку неефективності антигіс-тамінних препаратів призначають ГКС: очні краплі – 1% р-н дексаметазону; інтрана-зальні та інтратрахеальні інгаляції бекоти-ду, всередину – тріамцинолон, преднізолон (при втягненні вісцеральних органів).

Також часто застосовують стабілізатори клітинних мем-бран (кетотіфен, кромоглікат або недокроміл натрію). Їх призна-чають за 2 тижні до початку цвітіння певного виду рослин і протя-гом усього часу цвітіння.

Використання цих засобів ефективніше на тлі тривалого (10-15 днів) приймання ентеросорбентів (актив. вугілля, ентеросгель, полі-фепан).

У стадії ремісії – специфічна гіпосенсибілізація.

Алергічний риніт

Алергічним називають риніт, в патогенезі якого провідна роль належить алергії. Проявляється закладеністю носа, ринореєю, чханням та свербіжем.

Алергічний риніт поділяють на сезонний і цілорічний. Сезонний алергічний риніт (прояв полінозу) викликається пилком рослин. Цілорічний алергічний риніт викликається екзогенними алергенами, контакт з якими можливий незалежно від сезону року (домашній чи промисловий пил, шерсть тварин і т.д.).

Патогенез алергічного риніту грунтується на реакціях гіпер-чутливості негайного типу.

Цілорічний алергічний риніт клінічно проявляється парок-сизмами чхання, слизистою ринореєю, свербінням очей, носа, закладеністю носа в ліжку, гримасами (“ніс кролика”), “алергічним

салютом” (частим витиранням носа долонею), чханням вранці, темними кругами навколо очей (венозний застій носа).

Алергічні риніти необхідно диферен-ціювати із вазомоторним ринітом (вегета-тивна неалергічна реакція на гарячу їжу, дим, холод, тепло і т.д.).

Лікування алергічного риніту

Цілорічний алергічний риніт

Інтермітуючий перебіг

Перорально – швидкодіючі неседативні Н1-гістаміноблокатори.

Епізодично пероральні деконгестанти (псевдоефедрин), інтраназальні судинозвужуючі засоби (галазолін, нафтизин).

Тривалий перебіг

ГКС інтраназально. Якщо впродовж 1 міс. не досягнуто ефекту, слід розглянути можливість системного викор-ня ГКС.

В стадії ремісії – специфічна гіпосенси-білізація.

Харчова алергія

Це несприйнятливість харчових продуктів, яка зумовлена іму-нологічними механізмами (через IgE і, частково, IgG). У дітей раннього віку частіше домінують гастроінтестинальні і дерматологічні прояви, а у дорослих досить поширені респіраторні симптоми.

Серед типових клінічних проявів ХА – атопічний дерматит, кро-пив’янка, набряк Квінке, алергічні гастрит, ентерит, коліт та ін.

Найчастіше ХА виникає на коро-в’яче молоко, яйця, рибу, цитрусові та бобові, горіхи й шоколад.

Основне завдання при лікуванні полягає в елімінації алергенів.

Інсектна алергія

Це алергічні реакції, що виникають при контактах із комахами.

Розрізняють три шляхи потрапляння алергену в організм:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Патогенез	\|	СУТНIСТЬ ПРЕДМЕТА І ОБ’ЄКТА НАУКИ ПРО РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.