• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Закон грошового обігу

Рис. 3.1. Структура грошової системи

Система грошового обігу та її типи

Грошові системи сформувались з утвердженням централізованих держав. Структура грошової системи відображена на схемі (рис. 3.1).

Найменування грошової одиниці (національної валюти),якправило, виникає історично і закріплюється у тій чи іншій країні (долари США, Канади і Австралії, англійські фунти, бельгійські, швейцарські і фра­нцузькі франки, німецькі марки, голландські гульдени, російські рублі, укра­їнські гривні, індійські рупії та багато інших).

Види грошей включають види державних кредитних і паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу. Ра­ніше ще могли бути й металеві гроші у формі золотих і срібних монет. Платіжна сила символічних грошей встановлюється державою, яка ство­рює і механізм їх емісії – порядку випуску в обіг та вилучення з нього. Варто зазначити, що емісію банкнот здійснює центральний банк.

Масштаб цін – історично обумовлений елемент грошової системи, що визначав ваговий вміст золота чи срібла у грошовій одиниці. Сьогодні, коли гроші не мають внутрішньої вартості, масштаб цін є примусовим і визначається державою.

Форми і умови безготівкового платіжного обігу визначаються державою через регламентацію обігу безготівкових грошей. Це передба­чає визначення видів безготівкових грошей (чеків, кредитних карток, “електронних грошей”), сфер готівкових і безготівкових розрахунків, порядку випуску безготівкових платіжних засобів, режим використання грошей на банківських рахунках тощо.

Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні визначається державними законодавчими актами, а валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн) – в залежності від типу грошової системи може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею на те органів (як правило, центральним банком).

Інститути системи грошового обігу включають органи і уста­нови, які здійснюють емісію (випуск) грошей в обіг, регулювання їх кількос­ті. Це, насамперед, центральний банк і уся банківська система, державні фінансові органи та інші.

У залежності від змісту і структури грошової системи, взаємодії і ролі її елементів існують певні тенденції і закономірності у розвитку і функціонуванні грошової системи.

Історія знає три типи грошових систем: біметалізм, монометалізм і систему нерозмінних кредитних грошей.

В основі системи біметалізму знаходились два грошових метали –золото і срібло (у давні часи таких металів було більше), за якими законодавче закріплювалась роль загального еквіваленту. Однак, біметалізм виявився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості суперечило суті товарних грошей як єдиного загального еквіваленту.Тому у більшості європейських країн і у США та Канаді у другій половині 19 сто­ліття утвердилась система золотого монометалізму.Вона передбача­ла безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових зна­ків (банкнот) на золото.

Система золотого монометалізму у ході своєї еволюції пройш­ла два етапи:

• система золотомонетного обігу;

• система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливковим чи золотодевізним стандартом.

Золотомонетний обіг – найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують дійсні (золоті) гроші у формі монет. При цій системі не буває ні нестачі, ні надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього за­вдяки функції нагромадження (утворення скарбу).

Золотомонетний обіг поєднується з обігом банкнот, які вільно обмі­нюються на золото за номіналом. Внаслідок цього така грошова система має не лише відносну стійкість, але й забезпечує необхідну еластичність грошового обігу. Золотомонетний стандарт існував у більшості розвине­них країн до першої світової війни, а в США – до 1933 року.

Головною причиною відмови від золотомонетного обігу було те, що розвиток товарного виробництва вступав у суперечність із стабільною, але нееластичною і дорогою системою. Видобуток золота розвивався значно нижчими темпами, ніж суспільне виробництво. Високий динамізм у нарощуванні обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва вступив у суперечність із існуючою грошовою системою, яка ставала все більш помітним гальмом в розвитку товарного виробництва.

Тому на зміну золотомонетному грошовому обігу на початку 20 ст. прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з початку з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золотозливковий стандарт), а пізніше, і на іноземну валюту (золотодевізний стандарт).

Згодом відбувся перехід до системи нерозмінних кредитних грошей.

Дана система – новий тип грошової системи, який характеризується такими особливостями:

• основу становлять кредитні гроші у формі банкнот;

• золото вилучається із внутрішнього і міжнародного обігу, відміняється офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото;

• зменшується обіг готівки і значно зростає обіг безготівкових грошових засобів;

• відбувається повна монополізація емісії грошей державою;

• значно зростає роль державного регулювання грошового обігу.

Таким чином, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бути загальним еквівалентом для усіх товарів, його перестають використовувати як при внутрішніх, так і при зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента все більше закріпляються за символічними грошима без внутрішньої вартості.

Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Сьогодні відбувається перехід до системи “електронних” грошей,ароль готівки (банкнот) все зменшується.

Грошовий обіг підпорядковується дії певного економічного закону, який відображає внутрішній, сталий, причинно-наслідковий зв’язок між грошовою і товарною масами. Згідно даного закону протягом певного періоду часу для без інфляційного обігу необхідна лише певна, об’єктивно зумовлена грошова маса.

Закон грошового обігу виражається таким рівнянням:

М_ф = М_н

де М_ф - фактична грошова маса в обігу;

М_н - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо М_ф > М_ну обігу знаходяться зайві гроші, а коли М_ф < М_н, то існує нестача грошей у обігу.

Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об’єктивно діє і даний закон – закон вирівнювання фактичної і об’єктивно необхідної кількості грошей в обігу.

З розвитком товарного виробництва грошовий обіг значно ускладнився. У ньому помітну роль стали відігравати заощадження населення, депозити суб’єктів господарювання, попит на гроші, викликаний обліком векселів тощо. Це ускладнило визначення необхідної кількості грошей для обігу.

Помітний внесок в аналіз грошових відносин і дослідження проблеми визначення необхідної кількості грошей для обігу зробив І. Фішер. Ним запропоноване загальне рівняння обміну:

,

де М – маса грошей;

V – швидкість обігу однойменної грошової одиниці;

P – ціни товарів;

Q – кількість товарів і послуг.

З цього рівняння визначається маса грошей:

.

Добуток рівня цін на реальний національний продукт (PQ) є вираженням сукупної вартості усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені економічною системою протягом певного часу, наприклад, року.

Згідно з формулою V і Q не залежить від грошової маси і, відповідно, зміна М призводить до пропорційних змін у Р. Проте різні складові частини грошової маси (грошові агрегати) мають різну швидкість свого обігу. Для врахування даної обставини І. Фішер приділив значну увагу аналізу структуризації грошової маси та її впливу на реальні форми прояву закону грошового обігу.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
6. Аграрні закони України
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
10. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
11. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
12. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства

Переглядів: 750