Грубу, ніжну, щільну, рихлу.

Груба - характеризується грубим кістяком, товстою шкірою і щільною мускулатурою, жирові відкладення незначні./Цей тип властивий найчастіше тваринам місцевих, аборигенних порід, а також робочій худобі. Продуктивність їх невисока, але вони витривалі, невибагливі, менше хворіють. '

Ніжна конституція в протилежність грубій характеризується легким, міцним кістяком, тонкою шкірою, покритою м'яким волосом, слабким розвитком підшкірної жирової тканини. До такого типу можуть бути віднесені тонкорунні вівці, верхові коні, молочна худоба. Ці тварини в певних умовах проявляють високу продуктивність. Проте вони менш стійкі проти захворювань і більш вибагливі до умов годівлі та утримання.

Щільна конституція властива тваринам із міцним кістяком, щільною шкірою і мускулатурою, недостатньо розвиненою підшкірною жировою тканиною. До цього типу належить переважна більшість тварин універсального та комбінованого напрямів продуктивності. Вони витривалі, добре пристосовуються до нових умов існування.

Рихла (сира) конституція, на відміну від щільної, характеризується масивною будовою тіла, значним розвитком мускулатури і підшкірної жирової тканини, широкотілістю. Такі тварини відзначаються високими відгодівельними якостями і скороспілістю. Цей тип конституції мають переважно худоба спеціалізованого м'ясного напряму продуктивності, коні ваговозних порід, свині сальних порід, вівці м'ясо-вовнових порід.

У практиці тваринництва описані типи конституції в чистому вигляді зустрічаються рідко. Найчастіше спостерігається поєднання грубого і ніжного типів із щільним або рихлим.

При вивченні конституційних типів слід також враховувати поведінку і темперамент тварин. Ці питання ґрунтовно розробив видатний вчений, академік І. П. Павлов, вивчаючи типи вищої нервової діяльності. Він визначив чотири основних типи: сильний — урівноважений — жвавий (сангвінічний), сильний — урівноважений — повільний (флегматичний), сильний — неврівноважений — невтримний (холеричний) з переважанням збудження над гальмівними процесами і слабкий (меланхолійний) з переважанням гальмівних процесів над збудженням. Темперамент тісно пов'язаний із напрямом продуктивності. Практика свідчить, що найбільш бажані тварини врівноваженого жвавого або врівноваженого повільного (спокійного) типу нервової діяльності.

Екстер'єр та методи його оцінки. Конституцію і пов'язані з нею біологічні та господарські якості сільськогосподарських тварин визначають і оцінюють за екстер'єром та інтер'єром.

Під екстер'єром розуміють зовнішні форми будови тіла Досвід оцінки тварин за зовнішнім виглядом накопичувався протягом багатьох століть, але сформувалося вчення про екстер'єр у XVIII ст., коли відбору тварин за екстер'єром при їхній оцінці почали надавати великого значення.

Оцінка тварин за екстер'єром дає можливість досить повно охарактеризувати міцність конституції й стан здоров'я, напрям продуктивності, індивідуальні особливості будови тіла, кондиції, придатність до певної технології. Тому при оцінці екстер'єру враховують як загальну будову тіла, його гармонійність, так і розвиток окремих частин або статей.

Стать — це анатомічна ділянка, яка має певні умовні межі на тілі тварини. Для окомірної оцінки необхідно добре знати топографію і правильну будову статей, їхній взаємозв'язок із розвитком внутрішніх органів та продуктивністю тварин. Оцінюють тварин за екстер'єром у стані нерухомості й у русі, порівнюючи їх з іншими тваринами, а також кращими тваринами породи, застосовуючи три основних способи, що доповнюють один одного: окомірний (візуальний) і промацування; взяття промірів та визначення індексів; фотографування.

Окомірна оцінка. Огляд, промацування та описування статей необхідно починати з голови, поступово переходячи до задньої частини тулуба, відмічаючи добре розвинені статі й найбільш значні недоліки (вади). Найважливіші статі, за якими визначають сумарну оцінку екстер'єру, такі: голова, шия, холка, грудна клітка, спина, поперек, крижі, кінцівки, черево, вим'я, зовнішні статеві органи. Кожна з цих статей у свою чергу поділяється на ряд дрібніших.

Загальна окомірна оцінка екстер'єру є найскладнішою і вимагає від спеціалістів великого досвіду й знання екстер'єрних особливостей тварин певних порід. Тому для порівняння окремих особин за екстер'єром у цілому, а не тільки за деякими статями в різних країнах для кожного виду тварин і напряму продуктивності розроблені шкали екстер'єрних оцінок, де кожну стать (або групу статей) залежно від її значення оцінюють певною кількістю балів (пунктів).

В Україні прийняті 5-бальна і 100-бальна системи оцінки екстер'єру. В першому випадку тварину оцінюють за загальним виглядом і розвитком без оцінки конкретних статей. У другому — кожну стать або групу статей оцінюють певною кількістю балів і за одержаною сумою визначають клас тварин за екстер'єром. Шкали оцінок наведені у відповідних інструкціях з бонітування. В них є перелік недоліків екстер'єру, за які знижується встановлений для статі бал.

Оцінка за лінійними промірами — точніший і об'єктивніший метод, що дає можливість порівнювати екстер'єр тварин. Проміри беруть у певних точках тіла мірною палицею, циркулем, стрічкою, на яких є поділки в сантиметрах. Тварину ставлять на твердий рівний майданчик так, щоб передні кінцівки закривали задні, а при огляді збоку праві закривали ліві чи навпаки. Голова і шия повинні знаходитися на одній лінії з верхньою частиною тулуба. При вимірюванні інструменти мають лише доторкатися до тіла тварини, не вдавлюючись у нього. Показання на інструментах слід фіксувати, не відриваючи їх від точок вимірювання.

Кількість і перелік промірів залежать від виду, породи, віку тварин, а також мети вимірювання

У великої рогатої худоби найчастіше беруть такі проміри: палицею — висота в холці, попереку, маклоках, крижах, сідничних горбах; коса довжина тулуба — палицею або стрічкою; довжина таза — палицею або циркулем; глибина грудей за лопатками — палицею й обхват — стрічкою. Крім того, палицею ще вимірюють висоту в спині, ширину грудей за лопатками, ширину таза у маклоках, сідничних горбах, тазостегнових зчленуваннях; циркулем — розміри голови і таза; стрічкою — обхват п'ясті та інших частин тулуба тощо.

Одним із методів додаткової оцінки екстер'єру є фотографування тварин, яке широко застосовується і дає можливість точніше й повніше зафіксувати їхні характерні особливості. Воно вимагає певних навичок та дотримання необхідних умов: тварину ставлять на рівному місці так, щоб фотоапарат знаходився на відстані 6 - 7 м від тулуба й перпендикулярно до його середини. Краще фотографувати вранці або ввечері, коли сонячні промені освітлюють тварину збоку, підбираючи контрастний фон. Особливо це стосується видатних тварин, а також тих, яких записують у ДКПТ.

При загальній оцінці екстер'єру звертають увагу не тільки на окремі статі та проміри, а й на другорядні екстер'єрні особливості (масть, відмітини, краніологічні особливості тощо).

Екстер'єрна оцінка, огляд, промацування й вимірювання тварин дають змогу судити про внутрішню будову організму і функції окремих систем та органів лише за зовнішніми формами тварини, тому оцінку доповнюють вивченням інтер'єру — внутрішньої будови, біохімічних, фізіологічних і анатомо-гістологічних особливостей організму.

Продуктивність– основна властивість сільськогосподарських тварин, заради якої їх розводять.

Основні види тваринницької продукції – молоко, м’ясо, вовна, хутро, яйця, шкури.

Молочна продуктивність – триває після народження потомства (отелу, окоту, ви жеребки).

Період, протягом якого доять тварин з моменту родів до припинення доїння, називають лактацією.

Тривалість лактації у с/г тварин різна: у корів від 240 до 300-305 днів, кобил – 240-300 днів, овець – 120, кіз – 50, у свиноматок –до 60днів.

М’ясна продуктивність – основними показниками є забійна маса, забійний вихід.

Бонітування тварин. Щороку в серпні — вересні у господарствах проводять індивідуальну комплексну оцінку племінних та продуктивних якостей тварин для визначення їхнього подальшого використання, яка називається бонітуванням. Із цією метою поголів'я оглядають і аналізують дані зоотехнічного обліку, зібрані за рік, що минув після попереднього бонітування. Це і є основою селекційно-племінної роботи при вдосконаленні та створенні порід і типів тварин.

При бонітуванні оцінку здійснюють відповідно до вимог інструкцій по бонітуванню, розроблених Міністерством аграрної політики України окремо для кожного виду тварин і навіть напряму продуктивності. У цих інструкціях для кожної породи визначено стандартні вимоги щодо враховуваних ознак згідно з віком і статтю тварин.

На підставі всебічної оцінки тварини одержують відповідні класи за комплексом ознак, від яких залежать їхнє подальше господарське використання та ціна. Бонітування проводить комісія на чолі з досвідченим зооінженером, добре обізнаним із породою й оцінюваним стадом. До її складу входять спеціалісти державної племінної служби, ветеринарної медицини, працівники наукових установ, спеціалісти господарств, завідуючі ферм (бригадири).

Після закінчення бонітування всі матеріали порівнюють із даними оцінки тварин за минулий рік і роблять висновок про рівень племінної роботи в господарстві за звітний період.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Швидкість росту визначають за абсолютними та відносними показниками приростів за добу, місяць, рік.	\|	Методи розведення, характеристика методів схрещування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.