МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ. ГРУПИ ЗДОРОВ'ЯЗдоров'я— природній стан організму, який характеризується врівноваженістю його з навколишнім середовищем і відсутністю нких-небудь хворобливих станів. Для дітей дошкільного віку врівноваженість з навколишнім середовищем означає можливість відвідувати дошкільні заклади й оволодівати вміннями та навичками, передбаченими для їх віку програмою дитячого дошкільного закладу. Комплексна оцінка стану здоров'я досягається використанням таких критеріїв: - наявністю або відсутністю в момент обстеження хронічних захворювань; - рівнем фунціонального стану основних систем організму; - ступенем резистентності організму несприятливим факторам; - рівнем досягнутого фізичного та нервово-психічного розвитку та ступенем його гармонійності. Оцінка стану здоров'я дітей дається на момент обстеження при огляді так: гостре респіраторне захворювання, перенесені хвороби, ммцо вони не перейшли в хронічну форму, можливість рецидиву (вигострення), стадія реконвалесценції; можливість виникнення иічнорювання, зумовлена спадковістю чи умовами життя, не приховується. Рівень основних функцій організму визначається характером поведінки. Оцінюють сон дитини, апетит, емоційний настрій, відносини і Іншими дітьми. Крім того, кожна дитина має індивідуальні особливості, що визначають її поведінку: плаксивість, пасивність чи ібудливість, надмірну рухливість. Рівень функціонального стану основних систем організму встановлюється шляхом визначення фізіологічних і біохімічних показників з використанням інструментальних методів дослідження. Відомості про поведінку та додаткові дослідження функціонального стану організму (частота серцевих скорочень та дихання, рівень артеріального тиску, вміст гемоглобіну в крові тощо) важливі для достовірної оцінки стану здоров'я. Ступінь резистентності організму до захворювань визначається за тривалістю і кількістю перенесених за рік гострих захворювань. У дітей дошкільного віку найчастіше зустрічаються гострі респіраторні вірусні інфекції, дитячі інфекції (вітряна віспа, скарлатина, краснуха та інші), гострі кишково-шлункові захворювання, гострі отити. За кількістю перенесених гострих захворювань за рік дітей поділяють на групи: не хворілих жодного разу за рік; хворілих 1-3 рази (епізодично) в рік; часто і довго хворілих (це свідчить про знижену стійкість до захворювань). Рівень і ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається антропометричними дослідженнями з використанням регіональних стандартів фізичного розвитку. Досягнутий рівень фізичного розвитку визначається шляхом порівняння із середніми показниками біологічного розвитку для даного віку, а ступінь гармонійності - з використанням оціночних таблиць. Для оцінки нервово-психічного розвитку дитини дошкільного віку необхідно зіставити її уміння і навички з контрольними показниками для даного віку. Групи здоров'я. Діти дошкільного віку в залежності від стану здоров'я діляться на п'ять груп Перша група об'єднує здорових дітей, які не мають відхилень у стані здоров'я за всіма критеріями, а також ті діти, які мають незначні морфологічні відхилення, що не потребують корекції. До другої групи відносяться діти, в яких відсутні хронічні захворювання, але є деякі функціональні та морфологічні відхилення. До цієї групи відносяться реконваленсценти (видужуючі) після інфекційних захворювань; діти з загальною затримкою фізичного розвитку без ендокринної патології; діти зі значним дефіцитом маси; діти, які часто та довго хворіють. Третя група об'єднує хворих дітей із хронічними захворюваннями без порушення загального стану та самопочуття, з наявністю функціональних відхилень лише однієї, патологічно зміненої системи чи органу, без клінічних проявів функціональних відхилень інших систем організму. Четверта група - це діти з хронічними захворюваннями, вродженими вадами розвитку в стадії субкомпенсації, яка визначається наявністю функціональних відхилень не лише патологічно зміненого органу чи системи, але й інших органів чи систем, з частими загостреннями основного захворювання, порушеннями загального стану та самопочуття, затяжним рекон валесцентним періодом. П'ята група включає дітей з важкими хронічними захворюваннями, важкими вродженими вадами розвитку в стадії декомпенсації. Стан декомпенсації визначається важкими функціональними відхиленнями, як з боку патологічно зміненого органу і системи, так і інших органів і систем організму. Діти, які за станом здоров'я відносяться до цієї групи, не відвідують дошкільні заклади. При масових медичних оглядах іноді складно встановити групу здоров'я дітей, особливо другу і третю групи, оскільки важко ми значити різницю між хворобою, що настала, і лише функціональним відхиленням організму, зокрема, підвищення чи пониження артеріального тиску, гіпертрофія мигдаликів, порушення постави можуть розглядатися як функціональні відхилення, а можуть бути вже ознакою хвороби. Іноді можуть виникати труднощі і при розмежуванні третьої та четвертої груп здоров'я. Диференціювати належить у залежності від ї ї у і існя прояву патології та при цьому враховувати функціональний стан організму дитини. Доцільно, щоб при огляді декількома спеціалістами групу здоров'я визначав кожний лікар, а остаточний висновок у цілому (до якої групи здоров'я віднести дитину) визначав лікар педіатр. Але і триба мати на увазі: якщо у дитини при обстеженні виявлено декілька захворювань, на основі кожного з яких дитину треба віднести до третьої групи здоров'я, то її треба віднести до четвертої групи. Цінність такого групування полягає в тому, що це дає можливість оцінити стан здоров'я в цілому, а також визначити соціальну дії здатність колективу дітей. Особливо важливе соціальне значення має друга група здоров'я. Таких дітей часто відносять до категорії практично здорових, не враховуючи функціональних змін, які мають у них місце. Функціональні можливості дітей з другою групою здоров'я знижені та потребують уваги, оскільки можуть перейти у хворобу. Другу групу здоров'я мають діти групи ризику (часто та довго хворіють, зі зниженою резистентністю організму), тобто в таких дітей є небезпека для виникнення хронічних захворювань і переходу із другої в третю групу здоров'я. Такі діти потребують постійної уваги з боку вихователів та медичного персоналу дошкільних закладів. З такими дітьми потрібно постійно проводити оздоровчі та корекційні заходи. Визначивши, до якої групи здоров'я відноситься дитина, для встановлення причинно-наслідкових зв'язків повинні бути обстежені умови виховання в дошкільному закладі та в сім'ї. Оцінка зрушень стану здоров'я на практиці використовується: при вивченні законів росту та розвитку, для розробки заходів, що зміцнюють здоров'я, при оцінці ефективності впровадження гігієнічних заходів у роботу дошкільного закладу; при оцінці ефективності оздоровчих заходів; при вивченні впливу на здоров'я дітей різноманітних факторів навколишнього середовища і умов виховання (праці, навчання, спорту тощо).
|
||||||||
|