• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Емпідокл

Емпідокл (ок. 484-424 р. до нашої ери) був учнем Піфагора, але в теж час у його поглядах міститься вплив і еліатів і іонічних філософів. Найважливіші філософські думки містять два його добутки «Очищення» і «Про природу».

За своїм характером філософія Емпідокла близька до стихійного матеріалізму. Однак замість однієї праматерії він висуває чотири вихідних принципи, корені всякого буття. З чотирма стихіями зв'язані імені чотирьох богів: Зевс - вогонь, Гера - повітря, Гадес - земля, Нестіда - вода.

Корені всякого буття, по Емпідоклу, по перевазі пасивні. Тому він уводить дві рушійні сили, що шляхом змішання основних зазначених стихій сприяють виникненню всього різноманіття навколишнього світу, - любов і ворожнечу.

Рушійний принцип тут відділений від що розуміється як пасивна матерії. Рух, викликаний любов'ю і ворожнечею, у розумінні Емпідокла, не можна ототожнювати з притяганням і відштовхуванням. Любов у його концепції розділяє однорідне і з'єднує різнорідне й у такий спосіб «з багато чого робить одне». Навпроти, ворожнеча розділяє різнорідне і з'єднує однорідне і так «з одного робить багато чого». При цьому по думці Емпідокла, світ нестворимо і незнищимо. Основні сили стихії не можуть ні виникати, ні знищуватися. З'єднуються і роз'єднуються тільки з'єднання стихій. Любов і ворожнеча є також основними принципами всієї змін, що відбуваються у світі.

Емпідокл відстоює теза про те, що порожнечі не існує. Усі речі міняються місцями. Ці погляди проектуються і на розуміння розвитку космосу:

• Першовихідну стадію, у якій знаходиться весь космос, Емпідокл визначає терміном сфайрос. У цій стадії немає ніякої визначеності, усі зливається в нерозрізненій єдності. Це стан космосу являє собою власне деяку найнеможливу суміш і справжня єдність стихій. Це період універсальної влади любові, ворожнеча тут поставлена «поза» світом, витиснута.
• Друга стадія розвитку космосу починається з виникнення одиничних, окремих речей. Це виникнення зв'язане з поступовим приходом ворожнечі, що на цій стадії прагне витиснути любов. Основні стихії в цьому періоді ще частково з'єднані й у той же час частково розділені.
• Третя стадія в розвитку космосу визначається однозначною гегемонією ворожнечі. Стихії в цей період більш-менш розділені.
• Четверта стадія визначається поверненням влади любові. Стихії знову з'єднуються.

Таким чином, відповідно до поглядів Емпідокла, суще утворять чотири пасивні стихії і дві протилежні сили, що теж мають більш-менш матеріальний характер і сприяють безустанному з'єднанню і роз'єднанню дрібних частин основних стихій. Космогонічний процес розвитку складається при цьому з постійно повторюваних чотирьох стадій, у яких поперемінно бере верх те ворожнеча, то любов.

Теорія пізнання Емпідокла побудована за принципом пізнавання «подібного подібним». Пізнання можливе лише тому, що як суб'єкт пізнання (людина), так і об'єкт (навколишній світ) складаються в принципі їхнього тих самих стихій, з'єднаних лише в різних відносинах. Це робить принципово можливим пізнання і дає достатню адекватність знань. На відміну від еліатів Емпідокл є прихильником визначальної ролі почуттєвого пізнання. Відповідно до його поглядів мислити і почуттєво сприймати - це те саме.

Переглядів: 1510