Наслідки міжнародного руху капіталу

Сутність та форми міжнародного руху капіталу. Якщо брати до уваги що капітал за своїм економічним змістом є сукупністю або системою виробничих відносин (або відносин економічної власності), то його експорт прискорює процес формування сучасних капіталістичних виробничих відносин. Якщо капітал вивозиться з розвинутішої у менш розвинуту країну, то цей процес супроводжується формуванням зріліших відносин капіталістичної власності (а отже, і капіталу), досконаліших форм виробничих відносин.

Основними суб'єктами вивозу капіталу в сучасних умовах є ТНК, держави та наддержавні органи. Найважливішою кінцевою метою вивезення капіталу є привласнення монопольно високих прибутків. Так, у середині 90-х років норма прибутку американських ТНК у країнах, що розвиваються, приблизно у 2 рази була вищою, ніж усередині країни. Причиною цього є дешеві робоча сила, сировина тощо. Водночас метою вивозу капіталу може бути отримання інших вигод (політичних, військових тощо).

Вивіз капіталу здійснюється у двох основних формах — підприємницького і позичкового. Вивіз підприємницького капіталу означає інвестиції у промисловість, транспорт, в сільськогосподарські, банківські підприємства тощо шляхом нового будівництва або купівлі вже існуючих підприємств через механізм придбання їх акцій. Це зумовлює утворення власності за кордоном.

Позичковий капітал вивозиться у формі коротко- або довготермінових позичок і кредитів. Це дає можливість отримання фінансового доходу у вигляді відсотка, але не призводить до утворення за кордоном власності.

При вивозі підприємницького капіталу інвестиції поділяються на прямі (дають можливість здійснювати контроль над підприємством — для цього достатньо придбати до 10% акцій) та портфельні (не дають права на контроль, а лише на отримання прибутку).

Напередодні Першої світової війни закордонні інвестиції капіталістичних країн становили 44 млрд. дол., в 1970 p. — майже 285 млрд., у 1999 — понад 3 трлн дол.

Закономірності міжнародного руху капіталу. У процесі руху міжнародного капіталу спостерігається дія таких основних закономірностей:

1) прискорене зростання іноземних капіталовкладень. Так, у повоєнний період вони спочатку подвоювались кожні 10, а потім кожні 6—7 років, за період 1983-1992 pp. збільшилися вчетверо. Наприкінці 90-х років щороку вивозилося понад 300 млрд. дол. капіталовкладень;

2) постійне зростання частки прямих інвестицій порівняно з портфельними. Так, якщо до Першої світової війни частка прямих інвестицій становила лише майже 10%, у період між Першою та Другою світовими війнами — 25%, то в 90-х роках на них припадало до 80%;

3) посилення процесів монополізації в експорті капіталу. Так, у 1999 р. на 100 наймогутніших ТНК припадало

майже 65% іноземних інвестицій, тоді як у 1976 р. — приблизно 54%;

4) зростаюча концентрація прямих інвестицій у розвинутих країнах світу. Якщо в 1999 р. частка іноземних інвестицій у розвинутих країнах світу становила приблизно 60%, то в слаборозвинутих — майже вдвоє менше;

5) посилення в процесі вивозу капіталу інтернаціоналізації власності. Так, обсяг іноземного капіталу в США у 1996 р. становив понад 1,5 трлн дол. (у тому числі до 250 млрд. дол. прямих інвестицій), майже 20% активів банків належить іноземцям, в іноземних компаніях США працює понад 3 млн. осіб.

Серед різних форм руху міжнародного капіталу переважають недержавні форми. На їх частку припадає до 60% усього вивозу капіталу, тоді як державний капітал становить 30% експорту капіталу, міжнародні фінансові організації — до 10%. Водночас переплетіння цих форм капіталу, особливо монополістичного та державного, означає, що за своїм характером капітал, що вивозиться, має здебільшого державно-корпоративний, державно-транснаціональний характер.

На початку 90-х років сферою міграції міжнародного капіталу поступово стають країни Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. У 1996 р. в країни Центральної та Східної Європи було вивезено 32 млрд. дол., водночас вони експортували лише до 1,5 млрд. дол.

Міжнародний рух капіталу має неоднозначні наслідки як для країн-експортерів, так і для країн-імпортерів капіталу. Для країн, які вивозять капітал, позитивними наслідками цього процесу є розширення ринків збуту вітчизняних товарів і послуг; отримання прибутків від інвестицій; вплив на зовнішню політику країн-експортерів; вигода від поглиблення процесу міжнародного поділу праці; можливість використання дешевих ринків робочої сили й інші економічні та неекономічні вигоди. Негативними наслідками цього процесу є погіршення платіжного балансу (до моменту повернення у країни всіх або частини прибутків від експорту капіталу); звуження ринку праці та ринку робочої сили в національній економіці: збереження або модифікація в необхідному напрямі економічної системи.

Позитивними наслідками міжнародного руху для країн-імпортерів є: запровадження досконаліших технологій і техніки, передових форм організації виробництва; зменшення рівня безробіття; притік іноземної валюти; Прискорений розвиток існуючої економічної системи або п Удосконалення (таким шляхом розвивалась економіка

Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та інших нових індустріальних країн). Негативними наслідками цих процесів є поступова втрата контролю над частиною підприємств, галузей; посилення іноземного впливу у сфері військово-стратегічних і політичних інтересів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть іноземних інвестицій, види та форми.	\|	Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.