Гносеологія.

Дуалізм.

Певною спробою зближення, компромісу між ними можна вважати дуалізм – філософське навчання про існування двох незалежних друг від друга початків: матеріального й духовного. Типовим прикладом такого роду поглядів були філософські побудови Декарта, Канта. Однак дуалізм не можна назвати «третьою лінією» у філософії. Дуалізм – лише різновид ідеалізму, оскільки, як і ідеалізм у цілому, визнає незалежність, не виводимість духу з матерії (природної й соціальної).

Протилежні рішення другої сторони ділять філософів на тих, хто визнає пізнавальність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих, хто це заперечує. Останній напрямок одержав назву агностицизм.

Агностицизм заперечує (повністю або частково) принципову можливість пізнання об’єктивного світу, виявлення його закономірностей та знайдення об’єктивної істини. (Кант: предмети, хоча й існують об’єктивно, але являють собою непізнавані «речі–в–собі»). Особливості агностицизму: 1) не можна вважати, що він заперечує сам факт існування свідомості, мова йде не про пізнавання, а з’ясуванні його можливостей і про те, що воно собою представляє у відношенні до реальної дійсності; 2) елементи агностицизму можна виявити у всіляких філософських системах; 3) живучість агностицизму пояснюється тим, що він зміг уловити деякі реальні труднощі й складні проблеми процесу пізнання, які й донині не вирішені; 4) спростування агностицизму можливо в практичній діяльності людини. Скептицизм не заперечує пізнаванність світу, але або сумнівається в можливості його пізнання, або не сумніваючись у цьому, зупиняється на негативному результаті (скептицизм як «параліч істини»). Вони розуміють процес пізнання як «даремне заперечення», а не як діалектичне (з утриманням позитивного). Такий підхід незмінно приводить до суб’єктивізму, хоча скептицизм (особливо «мислячий») у певному змісті сприяє подоланню оман у досягненні істини.

В наш час, як і в попередні століття, філософія усе ще залишається елітарною формою культури. І все-таки з розвитком суспільства, з подоланням всіх форм відчуження, з ліквідацією на цій основі людини, що поневолює, твердого подолу праці, з перетворенням усього життєвого часу під час його справжньої вільної життєдіяльності, а людської праці – у систему властиво творчих актів філософія перестає бути чисто професійним заняттям, долею й монополією деяких. Крок за кроком вона невблаганно стає серцевиною способу життя й образом думки кожної людини цивілізованого суспільства.

Основні поняття: світогляд, міф, релігія, філософія, ідеалізм, матеріалізм, дуалізм, гносеологія, агностицизм, скептицизм.

Питання та вправи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріалізм і ідеалізм – основні філософські напрямки.	\|	Тема 10. Філософія, її роль у житті людини й суспільства. 7 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.