Ризик-менеджмент в процесі проведення операцій на світовому фінансовому ринку.

Документи, пов'язані з методологією, контролем за ризиками, повинні постійно актуалізуватися відповідно до зміни зовнішнього і внутрішнього середовища банку. Процедура по управлінню ризиками повинна мати гранично ясний і конкретний характер. Персонал банку, пов'язаний з проведенням банківських операцій, повинен бути добре знайомий з регламентами і процедурами контролю ризиків, правильно розуміти і оцінювати наслідки своїх дій.

Складові ризик-менеджменту — стратегія, методологія, процедури, контроль, актуалізація.

Банк повинен виробити стратегію управління по відношенню до будь-якого конкретного ризику, конкретизувати сфери його дії (бізнес, операції, інструменти, валюта, термін), визначити рівень ризику, що приймається, його вплив на рентабельність, якість активів і капітал. Розробляються стратегічні цілі.

Пропонується методологія оцінки і управління даним видом ризику. Методологія включає критерії і моделі оцінки, які повинні постійно переглядатися.

Потім на підставі конкретних процедур відбувається ідентифікація, оцінка і контроль. Процедури повинні бути детально документовані і описувати всі необхідні складові, конкретні дії співробітників, їх повноваження, відповідальність, структуру і величину лімітів, взаємодію підрозділів, що беруть участь. Основна увага повинна надаватися ризикам вищого порядку — кредитному, інвестиційному, валютному, ліквідності.

Контроль забезпечує перевірку відповідності операцій прийнятим процедурам, що проводяться, і, що особливо важливе, реальності застосування цих процедур. Контроль за ризиками повинен був відокремлений від осіб, що проводять операції (наприклад, бэк-офіс відокремлений від бізнесу), щоб утруднити можливість зловживань.

Загальний контроль повинен здійснюватися незалежним фінансово-аналітичним підрозділом, що підкоряється голові правління. Велику роль виконують колегіальні органи — кредитний комітет, комітет з управління активами-пасивами (далі — КУАП) , забезпечуючі зважену і колективну оцінку ризиків. Внутрішній аудит є додатковим засобом контролю.

Актуалізація передбачає постійне оновлення стратегії, методик, моделей, регламенту, процедур відповідно до змін бізнес-середовища банку.

Основними методами управління ризиком є:

—його ідентифікація, аналіз, оцінка;

—регламентація операцій — розробка процедур проведення;

—установка лімітів на операції;

—диверсифікація операцій;

—формування достатнього рівня резервів на покриття втрат;

—обмеження втрат методом постановки лімітів stop loss;

—підтримка достатності капіталу.

Найважливішу роль виконують аналітичні методи оцінки ризику, дозволяючі не тільки провести вимірювання ризику, але і оцінити і виділити основні чинники, змоделювати і передбачити різні ситуації.

Регламентація операцій — якісне управління ризиком шляхом формування певних процедур їх проведення. Так, видачі кредиту передує процедура оцінки позичальника; підтримка ліквідності пов'язана з процедурою управління активами і пасивами.

Установка лімітів (обмеження) на всі види фінансових операцій, що проводяться банком, — один з основних методів управління ризиками. Ліміти встановлюються в розрізі загальних позицій на ті або інші види активів (пасивів), використання фінансових інструментів. Необхідно обмежити, наприклад, загальну величину балансових позицій по кредитах, цінних паперах, міжбанківських операціях, депозитах, що залучаються. Величини лімітів визначаються не тільки міркуваннями мінімізації ризику, але і причинами економічного характеру, бюджетними обмеженнями.

Підлягає обмеженню величина ризикових операцій з будь-яким конкретним контрагентом банку — юридичною, фізичною особою, банком, страховою компанією, виходячи з аналізу їх платоспроможності. Ліміти ставляться на об'єм ліквідних активів банку, величину розривів активів і пасивів по термінах, розміри валютних позицій в тих або інших валютах, розмір максимального ризику на одного позичальника, концентрацію ризику і т.д.

Диверсифікація — розподіл активів і пасивів по різних компонентах як на рівні фінансових інструментів, так і по їх складових. При складанні портфеля цінних паперів використовують вкладення в різні види паперів, валют, диверсифікують емітентів і т.д. При видачі кредитів диверсифікація йде по виданих сумах, галузях, регіонах.

Диверсифікація достатньо ефективно зменшує банківський ризик, оскільки доходи, одержані на різних сегментах фінансового ринку, міняються в різних, часто протилежних напрямах.

Формування резерву на покриття втрат дозволяє покрити ризик за рахунок власних засобів банку, при цьому збільшення резерву збільшує витрати (зменшує капітал), його зменшення збільшує доходи (збільшує капітал).

Метод обмеження втрат за допомогою постановки лімітів stop loss обмежує величину втрат певною величиною. У разі її перевищення позиція повинна бути закрита автоматично. Якщо не застосовувати таких обмежень, втрати можуть бути критичними.

Як відомо, капітал виконує основну роль при покритті ризиків, що приймаються. Грамотна політика вимагає підтримки власних засобів на достатньому рівні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація ризиків при здійсненні валютно-фінансових операцій.	\|	Регулювання ліквідності банківських установ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.