Тема 1.

Адміністративна школа управління — сукупність концепцій менеджменту, які опрацьовували підходи до вдосконалення управління організацією в цілому і концентрували увагу на вивченні сутності та змісту управлінської (адміністративної) діяльності й намагалися визначити загальні принципи та закономірності управління організаціями.

Вертикальний поділ праці — відокремлення роботи з координації дій від самих дій, що координуються.

Внутрішнє середовище організацій— сукупність усіх елементів і підсистем організації (виробничої, економічної, інформаційної, збутової, соціальної тощо), а також взаємозв'язків між ними, які охоплюють діяльність організації і знаходяться під її безпосереднім контролем.

Горизонтальний поділ праці — поділ загальної роботи в організації на її складові частини.

Зовнішнє середовище організації — сукупність факторів, які знаходяться поза межами організації, але так чи інакше впливають на її діяльність.

Зовнішнє середовище непрямого впливу — сукупність таких факторів зовнішнього середовища, на які організація не може впливати взагалі, або має незначний вплив (економічна, політична, правова, соціально-демографічна та міжнародна компоненти зовнішнього середовища).

Зовнішнє середовище прямого впливу — сукупність таких факторів зовнішнього середовища, на які організація може певним чином впливати через

встановлення відповідних комунікацій (споживачі, постачальники, конкуренти, організації інфраструктури, державні, регіональні та місцеві органи влади).

Менеджер — співробітник організації, який здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські задачі.

Менеджмент (у широкому розумінні) — система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

Менеджмент (у вузькому розумінні) — це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Мистецтво управління — вміння менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до особливостей власного характеру, особливостей підлеглих, особливостей відповідної сфери бізнесу.

Модель «ідеальної бюрократії» — це модель організації, запропонована М. Вебером, і яка ґрунтується на формальній (бюрократичній) структурі влади та принципах її раціонального застосування в організації.

Неокласична (поведінкова) теорія менеджменту — сукупність концепцій менеджменту, в центрі уваги яких знаходиться людина, зокрема, аналіз поведінки людей в трудовому процесі, їх потреби, взаємовідносини на робочих місцях, соціальні взаємодії та групові норми.

Процесний підхід до управління — система поглядів на менеджмент, яка розглядає управління як процес, що складається з серії взаємопов'язаних дій (реалізації функцій та підфункцій управління).

Системний підхід до управління — система поглядів на менеджмент, яка розглядає управління як процес адаптації організації до змін у середовищі її функціонування. Системний підхід стверджує, що організацію варто розглядати як систему в сукупності частин, з яких вона складається та зв'язків з її зовнішнім середовищем.

Ситуаційний підхід до управління — система поглядів на менеджмент, яка хоч і визнає подібність загальних процесів управління, але наголошує, що вибір конкретних прийомів, способів та інструментів управління залежить від конкретної ситуації.

«Соціальна людина» — це співробітник організації, поведінка якого орієнтована на колектив і формується під впливом стосунків з іншими працівниками та групових норм, на відміну від «раціональної людини», поведінку якої визначають особисті економічні інтереси.

Сфери менеджменту— це напрями (ділянки) діяльності менеджерів, які виникають внаслідок горизонтального поділу управлінської праці за ознакою однорідності робіт, що виконуються в їх межах, та спеціальних знань і кваліфікацій, необхідних для їх виконання. До основних сфер менеджменту належать: управління виробництвом, персоналом, фінансами, інноваціями, маркетингом.

«Універсальні принципи управління» — сукупність визначених А. Файолем основних, фундаментальних положень, норм і правил, які відображають вимоги до управлінської діяльності і якими варто керуватися менеджерам у практичній роботі.

Функції управління — це спеціалізовані види управлінської діяльності, які виникають внаслідок поділу процесу управління на окремі складові за ознакою подібності змісту робіт, що виконуються в їх межах та їх цільової спрямованості. До загальних функцій управління належать: планування, організація, мотивація, контроль.

Цикл менеджменту — це послідовність реалізації загальних функцій управління, яка створює їх кругообіг.

Школа людських стосунків — сукупність концепцій менеджменту, які спрямовані на дослідження процесів індивідуальної поведінки та міжособових стосунків людей в організації з метою досягнення гармонії у взаємовідносинах між менеджерами і підлеглими.

Школа науки управління (кількісний підхід) — система поглядів на менеджмент, яка розглядає управління як певний логічний процес, котрий можна відобразити за допомогою відповідних математичних моделей на основі цього забезпечити прийняття оптимальних управлінських рішень.

Школа наукового управління — сукупність концепцій менеджменту, які спрямовані на дослідження проблем підвищення продуктивності праці співробітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Школа організаційної поведінки — сукупність концепцій менеджменту, які концентрували увагу на вивченні природи соціальної взаємодії в колективі, на дослідженні різних аспектів групової поведінки (влади, лідерства, комунікацій, управління конфліктами, організаційної культури тощо).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні запитання	\|	Тема 2.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.