КІБЕРТЕРОРИЗМ

Стрімке зростання комп’ютерних технологій та їх запровадження в управління стратегічно-важливими структурами держави призводить до зростання їх уразливості непропорційно швидше протистояти подібним загрозам.

Застосування кібернетичних атак необхідно розглядати і як засіб ведення війни в новій сфері, поряд із бойовими діями на суші, морі, в повітрі та космічному просторі.

Виходячи з даного положення, потрібно прийняти той факт, що об’єкти-цілі кібернетичної атаки принципово не будуть відрізнятися від об’єктів-цілей військової операції або терористичної атаки.

Як наслідок, критерії відбору об’єктів, що мають важливе значення для забезпечення національної безпеки та оборони України належать до такого переліку, що потребують першочергового захисту від кібернетичних атак, і повністю залежать від можливостей кіберагресора та задач, які ставляться перед ним.

Суб’єктами кібератаки можуть бути: державні установи, спеціальні служби; політичні організації; окремі хакери або їх організовані групи.

Відтак, можна виділити такі критерії віднесення вказаних об’єктів:

критерій № 1 (фізичний рівень кіберпростору) – характеризується відсутністю або мінімальним ризиком для життя та здоров’я населення, навколишнього середовища й направленістю (спрямованістю) кібератаки на дестабілізацію роботи органів центрального управління. До таких об’єктів можна віднести: мережі зв’язку й інформаційно-обчислювальні мережі, що використовуються державними організаціями під час виконання своїх управлінських функцій; військово-інформаційна інфраструктура, що вирішує завдання управління військами; засоби масової інформації (передусім електронні) тощо;

критерій № 2 (кібертероризм) – характеризується можливістю нанесення значних економічних збитків, великої кількості людських жертв, екологічних катастроф, що призводять до руйнування або виведення з ладу внутрішньодержавної (загальнодержавної) інфраструктури. До таких об’єктів можна віднести: системи керування у галузі транспорту (системи аеропортів, залізниць, метрополітенів, навігації водного транспорту); системи керування газового та газотранспортного комплексу України; системи керування виробництва (АЕС, ГЕС, ТЕЦ), передачі та розподілення електроенергії тощо;

критерій № 3 (семантичний рівень) – крадіжки, пошкодження даних, що мають критично-важливе значення для держави (ядерні, хімічні, біологічні дослідження, ракетно-космічні технології тощо). До таких об’єктів можна віднести: сервери відомчих інформаційних мереж; інформаційні та керуючі структури банків, промислових підприємств тощо.

Залежно від можливостей суб’єктів, періоду, що розглядається (за умов мирного чи воєнного періоду часу), стану дипломатичних і соціальних відносин, можуть відрізнятися й цілі.

Крім того, цілі кібератак можуть змінюватися відповідно до нових розробок і технологічних новацій безпосередньо у структурі побудови інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, запровадження нових операційних систем, протоколів передачі даних, принципів маршрутизації інформаційних потоків тощо, а відтак, і в технологіях вчинення кіберзлочинів.

Потрібно розуміти, що можливості обходу систем кібербезпеки постійно змінюватимуться. Отже, з метою упередження кібератак на визначені об’єкти потрібно проводити «стрес-тести» відносно цих об’єктів на предмет визначення уразливих місць.

Зокрема, випробування здатності України протистояти масовим хакерським і вірусним атакам, спрямованим на нейтралізацію найважливіших систем держави, а також працездатність плану з реагування країни на загрози у сфері кіберзхахисту, що на виконання Указу Президента України від 10.12.2010 р. № 1119/2010 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 листопада 2010 р. «Про виклики та загрози національній безпеці у 2011 р.», що має бути розроблений найближчим часом.

При цьому всі атаки мають буди змодельованими з метою унеможливлення нанесення шкоди зазначеним комп’ютерним мережам. До проведення подібних навчань мають бути залучені фахівців у цій області і з державних структур, і з приватних фірм. Це дозволить перевірити реальну здатність країни до опору кібератакам і підвищити ефективність функціонування підрозділів правоохоронних органів, що вирішують завдання з протидії кіберзлочинності.

В нашій країні в основному сформовано концептуальні засади та нормативно-правову базу державної політики протистояння загрозам тероризму, спрямованої на формування системної протидії цьому небезпечному явищу. Пропонується розвивати нормативно-правову базу у спосіб прийняття Концепції (основ державної політики) протидії тероризму та Стратегії боротьби з тероризмом в Україні, в яких основний акцент має приділятися саме превентивним заходам.

До цієї проблеми необхідно підійти більш ширше та розпочати роботу з розроблення моделі Національної програми протидії тероризму й екстремізму. Її мета полягає у формуванні зовнішніх і внутрішніх умов для активної протидії тероризму й екстремізму на принципово новій концептуальній основі – у спосіб об’єднання зусиль державних і громадських інститутів суспільства. І зусилля ці мають бути спрямовані на скорочення соціальної бази тероризму й екстремізму, утвердження в соціумі активної позиції неприйняття цих явищ у будь-яких формах і проявах.

В Україні спеціальні підрозділи боротьби з тероризмом створені у складі Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки МО, внутрішніх військ МВС, навіть колишнього Державного департаменту з питань виконання покарань.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протидія тероризму в Україні.	\|	Антитерористична захист об'єкта.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.