Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Маржинальні ідеї В.С.Джевонса, Ф.Еджуорта, Л.Вальраса

Вільям Стенлі Джевонс(1835 –1882) – англійський професор логіки, філософії та політичної економії у Манчестері і Лондоні. Його робота “Теорія політичної економії”започаткувала англійську школу маржиналізму. В.Джевонса вважають одним з основоположників теорії граничної корисності та засновником математичної школи у економічній науці.Якщо австрійці віддавали перевагу логічним міркуванням у словесній формі, то Джевонс широко використовував математичні і статистичні методи. Використовуючи диференційні обчислення у дослід-

Вільям Стенлі Джевонсженнях корисності, цінності, попиту і пропозиції, капіталу та

процента, він вважав за необхідне перетворення політичної економії у точну науку. Підкреслюючи відмінність економічної науки, що використовує чітко формалізований аналіз, він відмовляється від терміну “політекономія” і запроваджує у науковий обіг термін “economics”. Цей термін і сьогодні використовують для назви загальних економічних теорій.

Як і “австрійці”, Джевонс мету економічної науки вбачав у пошуку шляхів максимізації корисності.“Насолода і страждання суть, без сумніву , дві кінцеві основи економічного розрахунку... збільшити в максимальному ступені насолоду – така проблема політичної економії”. Він сформулював положення, ідентичне першому закону Госсена (з роботою Госсена він познайомився лише у 1878р.), і дійшов до висновку, що гранична корисність не підлягає кількісному виміру, а лише проявляється у ринкових цінах споживчих товарів, послуг і факторів виробництва.

Джевонс вважав, що “всі товари в результаті обміну розподіляються таким чином, щоб мати найбільшу вигоду”. Співвідношення між обмінюваними товарами дорівнює оберненому відношенню їхніх граничних корисностей . Він сформулював теорему, яка пізніше була названа його ім’ям: за раціонального споживання граничні корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. Праця впливає на мінові пропорції товарів опосередковано: зростання пропозиції праці збільшує кількість даного товару і тим самим зменшує його граничну корисність.

На відміну від учених австрійської школи, праці Джевонс приділяє значну увагу. Працю він розглядає під кутом зору корисності, як отримуваної людиною насолоди. Поряд з поняттям корисності учений запровадив поняття антикорисності (від’ємної корисності). На початковій стадії праця – джерело позитивних емоцій, але потім вона перетворюється в тягар, тобто стає антикорисністю. Тому процес виробництва благ буде тривати до того часу, доки його від’ємна корисність (антикорисність) буде меншою, ніж корисність продукту, створеного цією працею. Коли антикорисність праці і корисність продукту праці урівноважуються, процес виробництва припиняється.

Незважаючи на те, що В.Джевонс не створив власної економічної школи, у його працях досить чітко були сформульовані, обґрунтовані і розвинуті основи маржинальної теорії.

Проблеми виміру корисності та математичне визначення рівноваги вивчав і професор економіки Оксфордського університету Френсіс Еджуорт(1845 – 1926). З метою їхнього з’ясування учений написав роботу „Математична психіка” (1881). Він розвинув думку Джевонса про врівноваження граничної корисності продукту праці з граничним тягарем праці у стані рівноваги.

Еджуорт обґрунтував закон зростання виробництва підприємства,згідно з яким зростання обсягів виробництва вигідно продовжувати до тих пір, доки граничний виторг не вирівняється з граничними витратами:

MR = MC, де

MC – граничні витрати;

MR – граничний виторг.

Ф.Еджуорт запровадив економічну практику поняття “кривих байдужості”,які представляють комбінацію двох благ, котрі відображають однакову корисність. Ця ідея стала основою теорії порядкової (ординалістської) корисності,яка на відміну від кількісної (кардиналістської) теорії, відмовляється вимірювати корисність у будь-яких абсолютних одиницях, а оперує показниками переваги, або ранжування. Такий підхід дав можливість вивчати споживацькі запити, чому і у яких випадках віддає перевагу споживач.

Еджуорту належить і такий термін як“гранична норма заміщення (субституції)одного блага іншим (MRS). Учений доводить, що MRS одного блага іншим дорівнює відношенню граничних корисностей даних благ:

 

MRS = MUk / MUy.

Як нам уже відомо, одним із засновників маржиналізму був французький економіст, професор Лозаннського університету у Швейцарії – Леон Вальрас (1834 –1910). Він став основоположником лозаннської школи, видатним представником математичної школи. Його книгу “Елементи чистої політичної економії”вважають біблією сучасної неокласичної теорії. Такого визнання Вальрас заслужив за те, що на відміну від моделей ринкової рівноваги Курно, Джевонса, Маршалла та інших він створив модель не часткової, а загальної економічної рівноваги.

Леон Вальрас Розпрацьовуючи свою модель, Л.Вальрас виходив з

таких положень:

- будь-яке ринкове господарство прагне до рівноваги у виді тенденції;

- існує принцип взаємозв’язку основних елементів ринкової економіки,

що забезпечує єдність системи і впливає на реалізацію прагнення до рівноваги;

- висхідним пунктом аналізу рівноваги є аналіз обміну продуктами між

виробниками та споживачами;

- обмін відбувається на основі взаємовигідності і еквівалентності.

Міркування ученого щодо встановлення загальної рівноваги у економіці можна представити за допомогою такої системи:

 

 

Фактори виробництва Фактори виробництва

 

Ринок ресурсів

доходи
Витрати

 

 

Підприємства Домогосподарства

Споживчі

Валовий дохід витрати

Ринок товарів і послуг

Товари і послуги Товари і послуги

 




Переглядів: 965

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Австрійська школа маржиналізму. | Тема 9. Становлення неокласичної економічної теорії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.