Розсуви

Зсуви

Горсти

До горстів відносяться лінійні структури, утворені скидами, підкидами, скидо-зсувами і підкидо-зсувами, центральні ділянки яких припідняті відносно периферійних. За рахунок денудації в центральних ділянках горстів вскриваються більш давні породи, ніж в крайових частинах. Розрізняють прості і складні горсти (рис. 8.17).

Прості горсти утворюються двома-трьома скидами або підкидами; в складних горстах бере участь більша кількість розривів.

Горсти можуть розвиватися як після осадконакопичення, накладаючись на вже сформовані структури, так і одночасно з осадконакопиченням. В останньому випадку утворення осадків відбувається в крайових ділянках за рахунок руйнації і розмиву припіднятих центральних ділянок горсту.

Рисунок 8.17 - Схема горстів у розрізах

Найбільш розповсюджені горсти з відносно невеликими лінійними розмірами – від одиниць до десятків кілометрів при ширині в сотні метрів. Часто горсти формуються одночасно з грабенами при рифтогенезі.

Крім паралельного розташування ліній розривів, спостерігаються радіальні, кільцеві, розгалужені та перисті розриви скидового і підкидового характеру, які в цілому являють собою горсти та грабени.

Зсувами називають розриви, зміщення вздовж яких відбувається в горизонтальному напрямку – за простяганням зміщувача (рис. 8.18).

Рисунок 8.18 - Зсуви: а - крутий; б - похилий; в - горизонтальний

У зсувах розрізняють блоки (крила), зміщувач, кут нахилу зміщувача і амплітуду зміщення.

За кутом нахилу зміщувача зсуви поділяються на горизонтальні (кут нахилу від 0⁰до 10⁰), похилі (кут нахилу від 10⁰ до 45⁰), круті (кут нахилу від 45⁰ до 80⁰), вертикальні (кут нахилу зміщувача від 80⁰ до 90⁰).

По відношенню до простягання порушених порід зсуви можуть бути повздовжніми, діагональними (косими) та поперечними; крім того зсуви можуть бути узгодженими і неузгодженими (за аналогією із зсувами).

За відносним положенням блоків у плані розрізняють праві і ліві зсуви: праві – якщо переміщення блоків відбувається за годинниковою стрілкою, і ліві – якщо переміщення відбувається проти годинникової стрілки.

Напрямок переміщення блоків в зсувах може бути встановлений за борознами ковзання, які на поверхні зміщувача мають горизонтальне положення. Зсуви, зображені на картах, відрізняються від скидів і підкидів за структурними особливостями порушених шарів.

У зсувах при переміщенні блоків в положення, яке вони займали до виникнення розриву, кінці розірваних структур сходяться і структура відновлюється як ціла (рис. 8.19). У скидах і підкидах геологічна будова блоків на поверхні зазвичай різко відмінна, тому переміщення їх вздовж зміщувача в горизонтальному напрямку не може відновити форму структури, яка існувала до розриву.

Рисунок 8.19 - Зсув (а) і скид (б) в плані

Часто зміщення блоків в розривах відбувається не строго вертикально і не в горизонтальному напрямку, а навскіс по відношенню до горизонту. В цьому випадку в розривах проявляються як зсувна, так і скидова або підкидова складові і розриви називаються скидо-зсувами або підкидо-зсувами.

Зсуви являють собою найбільш розповсюджену групу розривних порушень у земній корі, які утворюються внаслідок впливу на гірські породи протилежно направлених сил (пари сил). Зсуви проявляють себе як на невеликих ділянках територій, так і в межах структур регіонального плану, простягаючись на тисячі кілометрів.

Розсуви це розриви, в яких переміщення блоків відбувається перпендикулярно до поверхні відриву. При розсуві збільшується порожнина між блоками, тому розсуви частіше, ніж інші види розривів, заповнені гірськими породами та мінералами пізнішої генерації. З ними пов’язані поодинокі крупні вертикальні дайки, які заповнюють зміщувачі розсувів, а також лінійні дайкові пояси.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Грабени	\|	Глибинні розломи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.