• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний

Висновки

Таким чином, історико-правовий аналіз виникнен­ня та розвитку нотаріальних органів дозволяє зробити такі висновки.

1. Виникнення органів, що виконують нотаріальні функції, завжди зумовлено достатньо високим рівнем розвитку господарського життя держави, що поро­джує потребу в укладенні угод, правочинів і забезпе тобто їх юридичної достовірності.

2. Нотаріальна діяльність завжди відзначається публічно-правовим характером. Публічна сила, а от­же, і якість безспірності прав, фактів і документів за­безпечуються наділенням нотаріуса державно-владними повноваженнями шляхом затвердження його напосаді представниками державної влади.

3. Утворення сучасних нотаріальних органів — результат відокремлення спірної юрисдикції від безспірної та віднесення останньої до компетенції нотаріату. Отже, нотаріальна діяльність (як різновид юрисдикційної) має здійснюватися у процесуальній формі, яка є гарантією прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Порівняння нового Закону «Про нотаріат» з раніше діючим дозво­ляє зазначити, що за своєю структурою та за змістом правового регулювання нотаріальних дій він повністю сприйняв раніше діюче законодавство. Аналіз вказа­них законодавчих актів у частині кола нотаріальних дій, правил вчинення окремих нотаріальних дій, за­стосування законодавства іноземних держав свідчить навіть про уніфікованість режимів їх правового регу­лювання.

Нові положення, що містяться у Законі «Про нотаріат», сто­суються організації нотаріату і не чіпають режиму вчинення нотаріальних дій. Вони передбачають вве­дення приватного нотаріату, більш докладну регла­ментацію правового статусу нотаріуса та допуску осіб до нотаріальної діяльності, а також утворення держав­них нотаріальних архівів.

Останнє. Історія нотаріату підтверджує, що розвивався він на відміну від судової юрисдикції як безспірна публічна юрисдикція.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій покладається на нота­ріусів, які працюють у державних нотаріальних кон­торах, державних нотаріальних архівах (державні но­таріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунк­тах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордо­ном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів і довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, вказа­ними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами мор­ських судів; начальниками експедицій тощо).

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом про закінчення університету, академії, інституту, трьох річний юридичний стаж в сфері права та пройшов стажування протягом трьох років у нотаріальній конторі, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має права бути нотаріусом особа, яка має судимість.

коледж ім. С. Граната

Читайте також:

1. Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний
2. Кооперативний рух в Україні на етапі 1920-р.: особливості в УСРР і на західноукраїнських територіях.

Переглядів: 722