• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

АБВГҐДЕ(Ё)ЄЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЪЫЬЭЮЯ

Це обумовлено близькістю української та російської мов, наявністю схожої граматики, близькими абетками та великою кількістю документів українською та російською мовами, які становлять єдиний фонд шкільних бібліотек.

В АК містяться картки всіх видів бібліографічного опису: основні, додаткові (на співавторів, редакторів, укладачів, назви документів тощо), а також допоміжні картки.

Основні та додаткові записи складають один абетковий ряд. У цей же ряд вміщують і допоміжні картки. Вони не мають бібліографічних записів, не пов'язані з жодним конкретним виданням, їхнє призначення – допомогти читачам розібратися в структурі каталогу.

Є два види допоміжних карток – посилальні та довідкові. Запис, що відсилає від заголовка, під яким у каталозі матеріал не збирається, до інших, під яким його збирають, зветься загальним посиланням, його характерною ознакою є слово "див." (дивись). В абетковому каталозі твори одного і того ж автора завжди збираються під єдиним, найбільш відомим прізвищем або псевдонімом. Тому, щоб орієнтувати читача, під яким заголовком описані праці, що його цікавлять, до каталогу включаються загальні посилання: від псевдоніма до прізвища або навпаки, від не прийнятих форм написання прізвища до таких, що використовуються:

В АК використовують також і часткові посилання, хоча й не так часто, як загальні. Їхня характерна ознака – "див. також". Таке посилання роблять у тих випадках, коли в заголовках використовують різні форми авторського заголовка:

Довідкова картка, крім заголовка, має пояснювальний текст. Вона може складатися на дійсне прізвище автора і на псевдонім, пояснювати складові частини заголовка:

Довідкові картки складають також, щоб роз'яснити, як розшукувати видання колективного автора, документи з типовими назвами, наприклад:

Основними документами, що визначають порядок організації, ведення та редагування АК, є чинні державні стандарти з питань каталогізації, які регламентують загальні правила складання бібліографічних описів різних видів документів, скорочень слів і словосполучень українською і російською мовами, наведення назв органів влади, місця видання, видавництв; інструкції про порядок організації і ведення абеткових каталогів; положення про АК.

Для організації АК можуть використовуватися картки:

- друковані;

- машинописні;

- отримані електронним способом;

- написані від руки.

Включення карток в АК відбувається регулярно, один-два рази на місяць, залежно від обсягів нових надходжень. Вилучення карток проводиться на основі актів на списання документів.

Під час зовнішнього оформлення АК каталожні шухлядки нумеруються по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи. На етикетках шухлядок роб­ляться написи, що відображають склад вміщених у них розділів каталогу за формою "від – до". Кожні 40-60 карток в АК відокремлюються роздільниками. Під час внутрішнього оформлення використовуються роздільники:

- буквені – центральні;

- складові – ліво- і правосторонні поперемінно;

- словарні – широкі ліво- і правосторонні;

- персоналії – широкі центральні.

В АК шкільної бібліотеки рекомендується виділяти персоналії письменників, творчість яких вивчається за шкільною програмою з української та світової літератури. Написи на роздільниках друкують на машинці або роблять бібліотечним почерком.

В АК розстановка карток визначається методикою описування документів. Загальні правила розстановки карток в абетковому каталозі

1. Виходячи із завдань АК, основним методом розстановки карток є сувора абетка. Записи розставляють відповідно до буквеного складу їхніх початкових слів за порядком "слово за словом". В єдиному абетковому ряду розставляються записи, зроблені під прізвищем, під назвою установи чи організації, під заголовком.

2. Враховуючи використання зведеної українсько-російської абетки, всі картки, що включаються до каталогів і картотек, розставляються за таким порядком: абеткові ряди літер Е(Ё), Є, И, І, Ї, Э створюються за написанням, наприклад:

Евченко

Егиазаров

Економіка

Еліот

Етнографія

Етуш

Ефективність

Ефимов

Ефремов

Євгеньєв

Євтушин

Єсін

Иванов

Иванцова

Ильин

Іваненко

Ізюмов

Інструкція

Історія

Эбер

Эдвардс

Экономика

У разі потреби в АК робиться відповідне посилання, наприклад:

3. Записи творів одного автора, видані українською і російською мовами, групуються в каталозі в одному місці, але двома послідовними рядами: спочатку розставляються картки із записами мовою оригіналу, а потім у перекладі. За наявності значної кількості карток мовні групи одна від одної відділяються роздільниками з написами: "Видання українською мовою", "Видання російською мовою".

4. Записи творів іноземних авторів у перекладах розставляються спочатку українською мовою, а потім російською мовою.

5. Записи з коротшим заголовком стоять перед записами з довшими заголовками, які починаються з тих же слів:

Антологія

Антологія казкової фантастики

6. Прийменники, сполучники, вигуки під час розстановки враховуються як самостійне слово:

А було це так...

Абакумов В.М.

7. Апостроф (') під час розстановки карток до уваги не береться.

8. Скорочені назви країн, організацій, закладів, які вживаються в заголовках, під час розстановки розглядаються як одне слово:

Счастье

США

Сысоев

9. Записи творів одного автора розставляються двома послідовними рядами. Перший ряд складають записи зібрань творів за порядком повноти видань, а другий – записи окремих творів за абеткою назв:

10. Записи творів авторів з однаковими прізвищами розставляються за таким порядком: прізвища без ініціалів, прізвища з одним ініціалом, прізвища з двома ініціалами за абеткою авторських ініціалів. Треба намагатися, щоб на картках були наведені два ініціали, інакше твори одного автора можуть опинитися в різних місцях:

Іванов

Іванов А.

Іванов А.Н.

Іванов В.

11. Подвійні прізвища під час розстановки карток розглядаються як два слова. Записи творів таких авторів розставляються після записів на твори авторів, прізвища яких співпадають з першою частиною подвійного прізвища:

Іванов Ю.М.

Іванов-Смоленський

Іванова О.М.

12. Основні записи творів двох та трьох авторів розставляються під прізвищем першого автора. Розставляючи додаткові записи на співавторів, керуються тими ж правилами:

Стрижак О.В.

Стрижак Т.Г., Коновалова Н.Р.

Стрижак Ф.К.

13. Якщо назва твору починається з цифри, то під час розстановки карток беруть до уваги їхній словесний вираз:

Маяковский В.В. Кем быть?

-"- Стихи и поэмы

-"- 150.000.000

-"- Хорошо!

14. Під час розстановки записів з однаковими назвами враховується абетка підзаголовків, які носять характер пояснень до назв:

Велика Вітчизняна війна: документи

Велика Вітчизняна війна: хроніка подій

15. Якщо одні й ті самі початкові слова в одних записах означають прізвище автора, а в інших служать першим словом заголовка або назвою колективу, спочатку ставлять записи під індивідуальним автором, потім під колективним автором, далі під заголовком:

Київська О.Т. (індивідуальний автор)

Київська міська Рада (колективний автор)

Київська весна (назва книги)

16. Бібліографічні записи, складені під колективним автором, розташовуються за абеткою перших, а в разі їх збігу – наступних слів заголовка:

Україна. Верховна Рада

Україна. Верховний Суд

Україна. Кабінет Міністрів

Україна. Президент

17. Якщо основна назва твору являє собою ім'я, по батькові та прізвище персони, якій присвячено видання, в такому випадку розстановка провадиться за прізвищем, яке зазначається у верхньому правому кутку картки або для виразності підкреслюється:

Тарас Григорович Шевченко: Біографія

18. Записи різних видань одного твору, перевидань, передруків розміщуються за зворотно-хронологічним порядком.

Систематичний каталог (СК) – це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються за галузями знань відповідно до певної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації. Він розкриває зміст бібліотечного фонду й інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання є в бібліотеці. Систематичному каталогу належить важлива роль серед інших каталогів і картотек у бібліотеці, він є обов'язковим для кожної бібліотеки. Це зумовлюється виключно великим його значенням для читачів і працівників бібліотеки.

Книжковий фонд шкільної бібліотеки розставляється за систематично-абетковим порядком, у такий же спосіб групуються й картки з бібліографічними записами в СК, але це зовсім не означає, що без такого каталогу можна обійтись. Це пов'язане з тим, що на полицях частина видань відсутня: вони знаходяться у читачів й інформації про них немає. Крім того, видання складного змісту, в яких висвітлюється не одна, а декілька тем, або предмет розкривається у кількох аспектах, на полицях будуть представлені в одному місці, а в систематичному каталозі можливо за рахунок багаторазового відображення показати їхній зміст.

Процес систематизації документів завершується складанням систематичного каталогу, в якому картки з бібліографічними записами розташовуються за логічним порядком з урахуванням прийнятих рішень щодо віднесення до того чи іншого відділу таблиць класифікації. За основу СК шкільної бібліотеки взято структуру таблиць ББК для дитячих і шкільних бібліотек. У разі наявності великого фонду можна вести окремі систематичні каталоги для школярів різних вікових груп – для молодшого, середнього і старшого віку. Якщо фонд невеликий, можна вести єдиний СК для учнів 1 – 11-х класів, але обов'язково зазначати на картці вік, на який розрахована книжка.

Особливістю каталогів шкільних бібліотек є можливість включати до них аналітичні описи матеріалів зі збірок, альманахів, хрестоматій, видань, що продовжуються, тощо, що сприятиме повнішому розкриттю фондів та їх використанню, а також посиленню довідково-інформаційних функцій каталогів. Книги, що становлять інтерес і для дітей, і для дорослих, відображають в СК для учнів і розставляють у фонді для учнів.

Кожна бібліотека самостійно вирішує питання як про необхідність організації окремого систематичного каталогу науково-методичної та педагогічної літератури для вчителів, так і склад СК за віковою ознакою, узгоджуючи це питання з розстановкою фонду та виходячи з особливостей та потреб кожної окремої бібліотеки.

Організація СК розпочинається з формування його розділів. Практично це означає групування в одному місці карток, що мають один і той же каталожний індекс, який має збігатись з індексом розділу каталогу, де вміщується дана картка. Формуючи ділення каталогу, необхідно стежити за достатньою повнотою і правильністю відбиття наявних документів певної тематики.

Формування розділів передбачає також їхню деталізацію, тому що наявність в розділі більше 40-50 карток утруднює пошук потрібних документів. Нижню межу встановити важче. У тих випадках, коли треба виділити найбільш актуальні документи, створюються відділи, що мають спочатку незначне наповнення – 5-10 і менше карток.

Усі розділи в СК розташовуються відповідно до таблиць ББК. У зв'язку з тим, що методикою систематизації передбачається можливість самостійно створювати ділення за рахунок використання типових ділень, місце яких не зазначене в таблицях, виникає питання про розташування утворених розділів. Рекомендується спочатку вміщувати розділи з індексами без типових ділень, а потім послідовно розділи із загальними, територіальними і спеціальними типовими діленнями. Наприклад:

63.3 Історія

63.3я2 Довідкові видання з історії

63.3(4Укр) Історія України

63.3(4Укр)я7 Підручники та навчальні посібники з історії України

63.3(4Укр)-8 Персоналії державних та громадсько-політичних діячів України

Картки з бібліографічними записами в межах розділів СК розташовуються групами, які відокремлюються роздільниками із зрізаними виступами в такій послідовності:

1. Законодавчі та директивні матеріали з тематики розділу;

2. Книги, брошури та інші документи за винятком бібліографічних покажчиків;

3. Бібліографічні покажчики з тематики розділу.

Законодавчі та нормативні матеріали розставляються за зворотно-хронологічним порядком відповідно до років видання документа. В усіх інших групах документів записи розміщуються за абеткою прізвищ їхніх авторів і назв.

З метою полегшення пошуку біографій діячів науки, культури, літератури, мистецтва, їх розставляють за абеткою прізвищ осіб, про яких йде мова у виданнях. Щоб полегшити розшук таких документів, у правому верхньому кутку картки зазначають прізвище особи. Такий метод організації матеріалу називається "розстановкою за виносним словом"; виносне слово – наочний елемент оформлення каталогу. У тих випадках, коли про одну особу є кілька видань, їх розташовують за абеткою прізвищ авторів документів.

Документи у фонді бібліотеки можуть бути представлені різними мовами. Їх доцільно включати до єдиного СК, що дасть читачеві змогу здобути відомості про документи певної тематики незалежно від того, якою мовою вони видані. У такому випадку в межах кожного розділу картки розставляються двома послідовними рядами: спочатку українською та російською мовами за загальними правилами абеткової розстановки, а потім – іноземними мовами.

У розкритті структури СК головна роль належить роздільникам, на яких вміщуються основні відомості: індекс відділу та його назва; перелік основних ділень відділу, які передають його зміст; пояснювальний текст, що уточнює тематику документів, які відображуються у розділі; посилання, що допомагають читачеві знайти потрібну інформацію в суміжних галузях знань.

У СК зміст бібліотечного фонду розкривається в логічному зв'язку галузей знань, від загального до конкретного, від простішого до складного. Цілком природно, що в його оформленні слід показати зв'язки, що існують між відділом та його діленнями, а також підпорядкованість ділень. Ці зв'язки відтворюються за допомогою переліку основних ділень того чи іншого відділу на роздільнику.

Роздільники не тільки розкривають логіку побудови СК, а також є засобом наочного розмежування загальних і конкретних класифікаційних ділень. Вони сприяють внесенню однаковості в оформленні розділів певного ступеня підпорядкованості. Для цього використовують роздільники з виступами різної форми: з центральним виступом, з виступами зліва і справа. Зокрема, для ділень першого, другого, інколи третього ступеня, тобто тих, які в позначенні індексу мають один, два або три знаки, застосовують роздільники з центральним виступом. Ділення третього і четвертого ступеня оформлюють роздільниками з виступом зліва. Для ділень п'ятого і подальших ступенів використовують роздільники з виступом справа. Першочерговий вибір форми роздільників не має принципового значення, важливо, щоб ця форма зберігалась для ділень визначеного ступеня в усьому каталозі.

Усі роздільники оформлюються однаково: на їхніх виступах пишеться індекс відділу та його назва. Якщо запис не вміщується на виступі, його пишуть безпосередньо під виступом. Уся вільна частина роздільника поділяється вертикальною лінією на дві частини. У лівій частині, яка займає 2/3 роздільника, пишуть перелік основних ділень відділу, а права призначається для посилань.

Для того, щоб виділити документи про видатних учених, діячів науки, техніки, культури, в СК можуть створюватися персональні роздільники, на яких вміщують короткі відомості про життя тієї чи іншої особи.

Важливим також є зовнішнє оформлення СК. Всі картки розставляються в шухлядки, які мають ярлики, що вміщують відомості про наповнення кожної з них. Якщо в одній шухлядці зібрані записи одного або декількох відділів, то їхні індекси та назви наводять на ярлику. Якщо ж шухлядка містить записи багатьох відділів, то записують індекси і назви першого та останнього відділів, наприклад:

Переглядів: 1285