Листя — Folia

Різних морфологічних груп

Макродіагностика лікарської рослинної сировини

Методика макроскопічного аналізу в значній мірі залежить від морфологічної приналежності лікарської рослинної сировини.

Звичайно макродіагностика зводиться до вивчення зовнішніх ознак лікарської сировини неозброєним оком або за допомогою лупи (10.) чи стереомікроскопа, вимірювання окремих його частин, визначення органолептичних показників (колір, запах, смак). При проведенні аналізу користуються відповідною нормативноаналітичною документацією на даний вид сировини.

Для визначення зовнішніх ознак досліджувану сировину розкладають на аналізній дошці, матовому склі, шматку лінолеуму, клейонці або темному папері (розміром 40 х 50 см) і розглядають у різних положеннях.

Розміри сировини визначають міліметровою лінійкою, а дрібне насіння і плоди - за допомогою міліметрового паперу. Для крупних об’єктів (від 3 см і більше) необхідно провести 10 – 15 вимірів, для дрібних (розміром до 3 см) — 20 – 30. Потім обчислюють середнє значення.

Колір сировини визначають при денному світлі на поверхні сухої сировини, а також у зламі.

Запах визначають, розтираючи сировину між пальцями. Запах твердих, товстих об’єктів визначають після зіскрібання ножем або подрібнення у ступці.

Смак визначають у сухій сировині (не ковтаючи) або в її 10 %-му водному відварі. Смак визначається на останньому етапі, коли встановлено, що сировина неотруйна.

Листям у фармацевтичній практиці називають висушені листкові пластинки з черешком або без нього, а також окремі часточки складних листків.

Листок. Листок — один із головних вегетативних органів рослини, розміщений на стеблі. Він має звичайно плоску форму і одну площину симетрії. Однією з основних функцій листка є фотосинтез. У листку відбувається синтез органічних речовин із СО₂ і води за допомогою сонячної енергії. Крізь листок відбувається транспірація - випаровування води рослиною. Випаровування забезпечує переміщення води по рослині і захищає її від перегрівання.

Листок складається з листкової пластинки, черешка, іноді двох прилистків. Останні можуть відпадати або розростатися (термопсис), зростатися і утворювати трубку — розтруб або перетворюватися на колючки (робінія звичайна).

Листок з однією листковою пластинкою називається простим (м’ята, скумпія). Листок, що складається з кількох листкових пластинок, називається складним (касія, горобина).

Залежно від характеру прикріплення листків до стебла і розвитку їх частин розрізняють безчерешкові: сидячі (звіробій), стеблообгортні (мак), простромлені; черешкові: з листковою піхвою — розширений черешок охоплює стебло (фенхель, кукурудза), збіжні — листкова пластинка звужується в черешок, який тісно прилягає до стебла вздовж усього меживузля (живокіст).

Листкорозміщення — розміщення листків на стеблах. Розрізняють чергове, або спіральне листкорозміщення, при якому від стеблового вузла відходить один листок (деревій, блекота); супротивне — кожний вузол має два листки, розташовані один проти одного (м’ята, череда); кільчасте — від стеблового вузла відходять три і більше листків (марена красильна); розетка — на вкорочених стеблах листки зближені і утворюють прикореневу розетку (подорожник, грицики), а на стеблі з одним видовженим меживузлям листки розміщені у вигляді верхівкової розетки (женьшень, алое)

Характеристика листкової пластинки. Листкова пластинка — головна частина листка більшості вищих рослин. Вона являє собою переважно плоске, рідше - трубчасте (цибуля) або голчасте (сосна) утворення, що прикріплюється до стебла основою або за допомогою черешків. Листкові пластинки різняться загальними обрисами, формою верхівки і основи, формою краю, жилкуванням та почленованістю. Край листка буває різної форми: цільнокраїй, зубчастий, виїмчастий, пилчастий, городчастий, звивистий, двозубчастий, двопилчастий.

Листкові пластинки простих цільних листків можуть відрізнятися одна від одної і співвідношенням своєї довжини та ширини. Основними формами листкових пластинок з округлими верхівкою і основою є: округла (довжина і ширина їх майже однакові), овальна (довжина дещо перевершує ширину) і довгаста (довжина у три - чотири рази більша за ширину).

У листків довгастої, ланцетної і оберненоланцетної форми довжина пластинки у три - чотири рази перевищує ширину. Найширша частина листкової пластинки у довгастих листків розташована посередині, у ланцетних — нижче від середини, у оберненоланцетних — вище від середини; у лінійних листків довжина пластинки перевищує ширину у п’ять і більше разів.

Листкові пластинки, довжина яких у півтора — два рази більша за ширину, мають еліптичну (верхівка загострена, основа клиноподібна), яйцеподібну (верхівка загострена, основа округла, широка частина знаходиться нижче від середини пластинки), оберненояйцеподібну (найбільша ширина розміщена вище середини листкової пластинки) форми. Листки, пластинки яких мають яйцеподібну форму з дуже розширеною основою, називаються широкояйцеподібними. Якщо довжина листків у 3 – 4 рази перевищує ширину, — ланцетна, а в 10 і більше разів, - лінійна .

Зустрічаються також ромбічні, ниркоподібні, стрілоподібні, списоподібні, мечоподібні, лопатоподібні й голчасті листки.

Прості листки мають не лише цільну пластинку, а й розчленовану. Форма і розміщення розчленування листкових пластинок буває різна. Листки, що за формою розчленування і жилкуванням нагадують пташине перо, називаються перистими. Перисті листки видовжені.

Листки, у яких частки за розміщенням нагадують пальці руки, називаються пальчастими. Довжина і ширина їх майже однакова.

Залежно від глибини розчленування пластинки листки розподіляються на лопатеві (мають лопаті), роздільні (мають частки), розсічені (мають сегменти).

У лопатевих — розчленування напівпластинки становить менше половини її ширини; у роздільних — більше половини ширини; у розсічених – розчленування доходить майже до центральної жилки. Отже, за глибиною і розміщенням частин розчленованих пластинок розрізняють такі листки: перистолопатеві, перистороздільні, перисторозсічені, пальчастолопатеві, пальчастороздільні, пальчасторозсічені

Розчленування листкової пластинки може бути подвійним (полин гіркий, деревій) і потрійним (селерові).

Жилкування листків. Жилки — сукупність судинно-волокнистих пучків, розміщених у листковій пластинці. Розрізняють такі види жилкування: дугоподібне, якщо жилки у вигляді дуг проходять вздовж листкової пластинки (конвалія), і паралельне - жилки проходять паралельно одна до одної і з’єднуються на верхівці пластинки (злаки). Такі види жилкування характерні для рослин класу односім’ядольних.

Для листків видів класу двосім’ядольних характерне перисте і пальчасте жилкування. При перистому жилкуванні від головної жилки відходять під кутом бічні жилки першого порядку, від них — другого порядку і т.д. Залежно від розміщення бічних жилок на пластинці розрізняють перистокрайове, перистопетельне і перистосітчасте жилкування. При пальчастому жилкуванні від основи листкової пластинки в різні боки розходяться декілька жилок вздовж лопатей листка, які розгалужуються. Подібно до перистого виду жилкування пальчасте може бутипальчастоперистокрайовим, пальчастопетельним і пальчастосітчастим.

Складні листки. Складний листок має окремі самостійні листочки. Розрізняють перистоскладні та пальчастоскладні листки (мал. 7). У перистоскладних листочки розміщені на загальному черешкові — рахісі (частина осі складного листка). Листок, що закінчується двома листочками, називається парноперистоскладним, а листок, що закінчується одним листочком, — непарноперистоскладним.

Пальчастоскладні листки рахіса не мають, його листочки розходяться в радіальних напрямках від верхівки загального черешка (гіркокаштан). Залежно від кількості листочків листки називають п’яти-, семипальчастими, а ті, що складаються

з трьох листочків, — трійчастими.

Макроаналіз листка. На сухому листку визначають під лупою опушеність верхньої та нижньої поверхонь, характер галуження жилок, виступають вони чи вдавлені, а також колір з обох сторін, запах, смак (для неотруйних). Тонкі великі листки, які у сировині звичайно бувають зім’ятими і зморщеними, розм’якшують у вологій камері або занурюють на кілька хвилин у гарячу воду, а потім старанно розправляють пінцетом або препарувальними голками на рівнійповерхні. Відмічають форму пластинки листка, розчленування, край, жилкування, відсутність або наявність черешка, піхви, розміри листків (довжину, ширину пластинки, а іноді довжину черешка). Шкірясті листки не потребують попередньої обробки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Клас двосім’ядольні.	\|	Трави — Herbae

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.