• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Рельєф С– ресурси

Острови та моря

У Тихому океані розташовано понад ­10 ­000 різноманітних за формою й розмірамиостровів, деякі з них періодично затоплюються, на багатьох розташовані цілі держави. Загалом на них проживає до 8,3 млн осіб. Острови південної та південно-західної частини океану називаютьОкеанією.

РЈ РўРёС…РѕРјСѓ океані25РјРѕСЂС–РІ С– три великі затоки. Переважна більшість С–Р· РЅРёС… зосереджена РІ західній частині. Саме тут С–СЃРЅСѓС” найбільше РЅР° Землі вертикальне С– горизонтальне розчленування суходолу. Острівними дугами докембрійської СЂСѓС…РѕРјРѕС— Р·РѕРЅРё відділені РІС–Рґ океану Беринґове, Охотське, РЇРїРѕРЅСЃСЊРєРµ, Жовте, Східно­китайське та РЅРёР·РєР° РјРѕСЂС–РІ індонезійських островів: Банда, Сулу, Сулавесі, Молук­кське, Яванське. Безпосередньо РІ самому океані виділяють акваторії, що традиційно називають РјРѕСЂСЏРјРё: Філіп­пінське, Новоґвінейське, Коралове, Фід­жі, Тасма­нове (РЅР° заході) та РРѕСЃСЃР°, Амунд­сена, Бел­лінсгаузена (РЅР° РїС–РІРґРЅС–).

У будові дна Тихого океану розрізняють три основні частини: материкова окраїна, перехідна зона і ложе океану.

Материкова окраїна Тихого океану становить 10 % його загальної площі. Більша вона в західній частині, де являє собою акумулятивно-абразивні тераси прибережних гірських хребтів або продовження прибережних рівнин. Шельф здебільшого згладжений діяльністю моря або виносом матеріалу з суходолу (Жовте, Східнокитайське моря). Біля берегів Малайського архіпелагу та Австралії через коралові рифи він має складну будову.
У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами.

Конуси виносу цих каньйонів, зливаючись, утворюють нахилену плоску рівнину материкового під­ніжжя. Такі самі рівнини простяг­лися вздовж материкового підніжжя Азії та Австралії.

Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5 % його загальної площі. На заході океану всі окраїнні моря є ніби першою сходинкою перехідних зон між океаном та Євразійським та Австралійським материками. Друга сходинка перехідної зони також дуже складна за будовою. Її склали Філіппінське море і море Фіджі. Най­простіші за структурою Алеутська, Курило-Камчатська та Східнокитайська перехідні зони, де дно морів здебільшого вкрите донними відкладами і є пласкою абісальною рівниною. Виняток становлять Японське й Південнокитайське моря: їхні глибоководні западини мають гірський рельєф. Подекуди трапляються хребти, особливо в Тасмановому морі.

Будова перехідної зони в східній частині океану є простішою. Її складають значні за протяжністю глибоководні жолоби — Центральноамериканський, Перу­анський, Чилійський, що прилягають до підводних схилів молодих альпійських складчастих споруд прибережної зони Анд.

ВПрофіль РґРЅР° РўРёС…РѕРіРѕ океану

Ложе океану займає понад 2/3 площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. Окремі їхні вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюги островів. Найбільший із цих хребтів — широке Південнотихо­океанське підняття, що переходить у Схід­нотихо­океанське, яке, у свою чергу, тягнеться до Каліфорнійської затоки і в її північній частині переходить у материковий хребет.
Підводними хребтами і підвищеннями ложе океану поділене на кілька улоговин. Найбільша з них, Північно-Східна, за площею більша, ніж уся Північна Америка разом із Канадським Арктичним архіпелагом і Ґренландією. На дні улоговини багато вулканічних горбів і гір та вузьких жолобів — розломів, із якими пов’язані максимальні глибини.
У західній частині океану на кілька тисяч кілометрів простягнувся ланцюг розломів зав­ширшки 100—200 км. Дно океану в межах розломів більш гористе, ніж у сусідніх районах, нерідко вздовж них тягнуться пасма великих вулканів.
РќР° РґРЅС– РўРёС…РѕРіРѕ океану відкрито великі запаси залізоманганових конкрецій. РќР° шельфі біля берегів РђР·С–С— С– Північної Америки виявлено родовища нафти С– газу. Річки розмивають С– виносять Сѓ прибережні РІРѕРґРё золото, олово та інші метали, створюючи СЂРѕР·СЃРёРїРЅС– родовища. РўРёС…РёР№ океан посідає перше місце Р·Р° виловом СЂРёР±Рё та видобутком РјРѕСЂСЃСЊРєРёС… тварин. Енергетичні ресурси великі, але використовуються мало. РўРёС…РёРј океаном проходять судноплавні шляхи світового та регіонального значення.

Клімат

Клімат Тихого океану дуже різноманітний, що зумовлено його великими розмірами.

Середнятемпература повітря над Тихим океаном у лютому +26 °С...+27 °С біля екватора, –20 °С у Беринґовій протоці й близько –10 °С біля берегів Антарктиди. Середні температури серпня біля екватора становлять +26 °С...+28 °С, +8 °С у Беринґовій протоці, –25 °С біля берегів Антарктиди.

У середньомутемпература води в Тихому океані на 2 °С вища за температуру води в Атлантичному й Індійському океанах. Це є наслідком того, що значна частина Тихого океану розташована в теплих широтах, і обмеженості зв’язків із Північним Льодовитим океаном.

Характерною ознакою циркуляції поверхневих вод біля берегів Євразії єтепла течія Куросіо.

Середньорічнакількість опадів в океані біля екватора становить понад 3000 мм, у помірних широтах — 1000 мм на заході і 2000—3000 мм на сході. Найменша кількість опадів випадає на півночі океану (100 мм) і біля Антарктиди (до 100 мм).
Для помірних широт характерні тумани, які є найбільш густими в районі Курильських островів. У цілому повітря над акваторією Тихого океану насичене вологою.

Органічний світ

Тихий океан розташований у різних кліматичних поясах Землі, що спричинює формування різноманітних умов для розвитку життя. У розповсюдженні флори і фауни океану добре виражена зональність.

Планктонпредставлений одноклітинними водоростями (понад 1300 видів) і дрібними ракоподібними. На дні існують близько ­4000 видів водоростей і 29 видів морських трав. У водах холодних і помірних широт інтенсивно розвиваються бурі водорості. У Південній півкулі росте макроцистіс — водорость-гігант, яка сягає завдовжки 200 м. У тропіках поширені фукусові, великі зелені та особливо вапнякові червоні водорості з родини коралових, які разом із кораловими поліпами утворюють рифи.

Зообентоспредставлений молюсками, ракоподібними, голкошкірими, кораловими поліпами. Величезний тиск і низькі температури води на глибині зменшують видовий склад тварин і змушують їх пристосовуватися до суворих умов життя. Так, на глибині 8,5 км живе лише 45 видів, які є малорухомими й працюють як «фільтри», пропускаючи через шлунковий тракт величезну кількість намулу — основного джерела живлення на цих глибинах.

Тихий океан багатий наендеміківі гігантів. Тут живе багато видів риб, які не збереглися в інших океанах, ссавці-ендеміки — морські котики, сивучі, калани. У північній частині океану живуть велетенські мідії та устриці, а в екваторіальній зоні — двостулкові молюски тридакни, маса яких сягає 300 кг.

Читайте також:

1. Рельєф С– ресурси
2. Рельєф С– ресурси
3. Рельєф С– ресурси

Переглядів: 1312