• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Боевые искусства на Руси

План

1. Початок десталінізації в УРСР.

2. Передача Криму УРСР.

3. Економічні реформи в УРСР в сер.50-х - перш.пол.60-х рр.

Література:

1. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-2001). 11 клас: Підручник. - К., Генеза, 2001. - С.116-168.

2. Новітня історія України (1900-2000). - К. , 2000.- С.373-418.

3. Коваль Ю. , Кульчицький С., Курносов Ю. Історія України. - К., 1992. - С. 385-416.

4. Бойко О.Д. Історія України. - К. , 1999. - С.440-455.

1) 5 березня 1953 р. помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в Радянському Союзі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.

Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає у лібералізації всього суспільного життя. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після XX з'їзду КПРС (лютий 1956 р.). Проте процеси оновлення почалися ще навесні 1953 р. Саме в 1953-1955 рр. була зроблена спроба перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління. З ініціативи Г.Маленкова було поставлено питання про необхідність "припинення політики культу особи".

Оцінюючи процес десталінізації, політолог М.Джилас зазначав: "Творець замкнутої соціальної системи, Сталін, був одночасно її зброєю і, коли змінилися обставини... став і жертвою... його "помилки" помітніші, ніж у інших, і тому Сталін — найдешевша ціна, якою вожді цієї системи хочуть викупити себе і саму систему з її значно суттєвішим та більшим злом".

Уже початковий період десталінізації призвів до серйозних змін в Україні:

1. Була припинена компанія проти націоналізму, спостерігалося певне уповільнення процесу русифікації. Зростає роль українського фактора у різних сферах суспільного життя.

Саме за помилки у проведенні національної політики, у роботі з кадрами в червні 1953 р. було увільнено Л.Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця О.Кириченка, збільшується число українців у ЦК КПУ (до 72%), у Верховній Раді УРСР (до 75%).

2. Розширено права союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки у 1953-1956 рр. в Україні із союзного у республіканське підпорядкування перейшло кілька тисяч підприємств та організацій. Бюджет республіки зріс з 13 до 43,7 млрд. крб.

Створено республіканські міністерства чорної металургії, вугільної , паперової і деревообробної, легкої та інших галузей промисловості , дещо розширені права в справі планування та створення бюджету.

Розширено юридичну компетенцію республік - вони отримали право вирішувати питання адміністративно-територіального поділу, приймати процесуальний, кримінальний та громадянський кодекси тощо.

3. Проведена часткова реабілітація жертв сталінських репресій.

Реабілітація - виправдання, відновлення доброго імені несправедливо звинуваченої, зганьбленої чи засудженої особи.

До 1957 р. було повернуто більше 65 тис. депортованих членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів. Були реабілітовані С.Косіор (перший секретар ЦК КПУ, в 1938 р. звинувачений у створенні терористичного центру в Україні, розстріляний в 1938 р.), В.Чубар (голова Раднаркому УРСР, заступник голови Раднаркому СРСР, репресований в 1939 р.), П.Постишев (секретар ЦК КП(б)У, репресований в 1939 р.) та ін.

4. Інтенсивнішою стала діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то наприкінці 1955 р. - вже 29. Значно активізуються зв'язки України із закордоном, пожвавлюється міжнародний туризм, хоча, як і раніше, дипломати УРСР повністю залежали від союзного керівництва.

Більшість істориків дотримується думки, що перетворення хрущовського періоду не зачепили основ існуючої при Сталіні системи. Однак це твердження потребує уточнення. Безперечно, командно-адміністративна система залишилася, але її головний принцип - централізм - зазнав значної трансформації, адже суттю змін була хоч і обмежена та непослідовна, але децентралізація. Тому відновлений згодом централізм, втрачаючи свою жорсткість, перетворився на багатоповерховий бюрократичний централізм.

2) У 1954 р. помпезно відзначалося 300-річчя возз'єднання України з Росією. Країною прокотилася широка і гучна пропагандистська компанія, центральною подією якої стала передача Криму УРСР.

19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими і культурними зв'язками між Кримом і Україною, прийняла указ "Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР".

Однозначно, що Крим у складі України — регіон дуже специфічний. В 1783 - 1917 рр. - він був в складі Російської імперії. Декретом від 18 жовтня 1921 р. Раднарком проголошує Крим Автономною Радянською Соціалістичною Республікою в складі РСФРР. В цей час державною мовою в Криму була російська та кримськотатарська.

В 30-х рр. поступово ліквідовуються рештки автономії Криму, припиняється "татаризація". З осені 1941 по травень 1944 рр. Крим знаходився під німецькою окупацією, що завдало тяжкого удару по його економіці. Чисельність населення зменшилося до рівня 1926/1927 рр. :

- в 1941 р. з Криму депортовано 45-50 тис. німців;

- в 1944 р. - 188 тис. кримських татар (звинувачені в колабораціонізмі );

- в червні 1944 р. - 20 тис. греків, 20 тис. вірмен, 17 тис. болгар.

Таким чином, Крим був позбавлений 1/3 людських ресурсів. В 1945 р. Кримську АРСР було ліквідовано, натомість створено автономну область у складі РРФСР.

Фактично, для здійснення програми відбудови на той час Крим не мав ні матеріальних, ні людських ресурсів. Здійснюється програма переселення в Крим українців і росіян, але багато хто з них не може пристосуватися до життя в Криму і намагається повернутися назад. Для запобігання відтоку переселенців в 1945-1948 рр. було розроблено ряд документів, що забороняли переселенцям повертатися з Криму.

На 1954 р. у Криму:

- с/г в занедбаному стані (скорочуються посівні площі, катастрофічно не вистачає с/г техніки);

- не розвинена інфраструктура (відсутність доріг, мостів, недостатнє енерго-, газо- та водопостачання;

- занедбана побутова сфера (не вистачає лікарень, дитячих садків, шкіл, діє лише 34 хлібних магазини).

Це свідчило про те, що РРФСР не могла надати необхідної фінансової та матеріально-технічної допомоги. В той же час Україна надає допомогу Криму: розробляються машини для видобутку корисних копалин Криму, будуються два водосховища та Північно-Кримський канал, українські металургійні заводи працюють на кримській сировині.

Таким чином, фактично економіки України і Криму злилися в єдиний неподільний механізм. Але передавши Крим Україні центральне керівництво переклало на українців :

1. Частку моральної відповідальності за насильницьке виселення кримських татар та інших народів з Криму. А також повне забезпечення повернення депортованих народів.

2. Ряд економічних проблем, пов'язаних з відбудовою економіки та розвитком інфраструктури Криму.

3. "Подарувало" етнічну проблему, пов'язану з тим, що на 1959 р. 71,4% населення Криму становили росіяни, і 22% - українці.

3) В сер. 50-х рр. світ увійшов в епоху науково-технічної революції (НТР), що передбачала широке впровадження у виробництво нової техніки, інтенсифікацію виробничих процесів, механізацію та автоматизацію трудомістких робіт. Проте СРСР, маючи досить розвинуту важку промисловість, відставав від країн Заходу в технологічному плані. Саме це відставання і були покликані ліквідувати реформи, проведені Хрущовим.

В промисловості:

± ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю - ради народного господарства (раднаргоспи);

± розширено права республіканських та місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

± за п'ятирічним планом та планом семирічки пріоритет надавався галузям групи "Б" (виробництво товарів широкого вжитку) перед промисловістю групи "А" (виробництво засобів виробництва).

В сільському господарстві;

Ï реорганізація МТС у РТС, продаж техніки колгоспам;

Ï підвищено закупівельні ціни на с/г продукцію;

Ï ліквідовано трудодні, колгоспникам ввели грошову оплату праці;

Ï сільському населенню видали паспорти;

Ï здійснено спробу реалізації трьох "надпрограм М.Хрущова":

¯ освоєння цілинних та перелогових земель;

¯ "кукурудзяна компанія";

¯ "м'ясна компанія";

Ï вжито заходів по укрупненню колгоспів;

В соціальній сфері:

Ä збільшено капіталовкладення в житлове будівництво, впроваджено панельне та блочне будівництво;

Ä проведено пенсійну реформу (1956 р.), яка забезпечила зростання доходів пенсіонерів в 2 рази, інвалідів - в 1,5 рази;

Ä скорочено робочий день до 7 годин;

Ä підвищено зарплату робітникам та службовцям;

Ä відмінено оплату за навчання в старших класах загальноосвітньої школи та у вузах;

Ä здійснено реформу освіти в СРСР (1958 р.), що супроводжувалося збільшенням капіталовкладень та зростанням оплати праці вчителів;

Ä пенсійний вік знижено для жінок до 55 років, для чоловіків – до 60 років;

Ä робітники отримали право звільнятися з роботи за власним бажанням, повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні;

Ä колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення;

Ä збільшено тривалість щорічної відпустки та декретної відпустки.

В 1954 р. ЦК КПРС приймає постанову про посилення антирелігійної пропаганди. В результаті до 1961 р. ліквідовано майже половину всіх існуючих церковно-релігійних установ.

Спроби реформування КПРС залишилися тільки декларованими. Поділ партійного управління за галузевим принципом на промислові та с/г ланки успіху не мав.

Наслідки реформ:

У промисловості реформи дещо сприяли підвищенню ефективності виробництва, поглибленню спеціалізації та кооперації виробництва певних регіонів та територій, але разом з тим їхня непослідовність призвела до різкого зростання капіталовкладень та кредитів, які перевищували можливості держбюджету, до розриву економічних зв'язків між підприємствами однієї галузі, зростання дефіциту.

У с/г реформи привели до зростання валового виробництва на 35%, покращення матеріального рівня життя колгоспників. Проте хрущовські "надпрограми" зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів зернових, скорочення поголів'я в тваринництві, порушення екологічного балансу в ряді регіонів країни. З 1962 р. СРСР починає масові закупки зерна за кордоном.

Найбільш позитивні наслідки мали реформи у соціальній сфері, що привели до реального підвищення життєвого рівня трудящих, хоча при цьому гострота житлової проблеми так і лишилася незмінною.

Переглядів: 487