Реконструкція організації соціального захисту у слов'ян у VI-Хет.

З історії соціальної роботи у нашій державі існує так мало друкованих праць, що може створитися враження, що соціальна робота в Україні розпочалась лише після відкриття цієї спеціальності у вищих навчальних закладах. Насправді ж вона в тих чи інших формах існувала весь період історії людства. Це соціальне явище має у нашій країні свою історію, традиції й особливості, ознайомлення з якими має не тільки пізнавальний інтерес, а й практичну значущість для тих, хто працює у соціальній сфері чи має намір'зайнятися цією роботою.

На жаль, джерела, що відображали життя слов'ян поганського (язичницького) періоду, знищено під час християнізації Руси, тому зараз можлива лише реконструкція основних елементів соціальної підтримки й захисту того періоду. Спирається ця реконструкція на слов'янську міфологію і на аграрні культи, що збереглися. Вони допомагають відтворити ранні форми системи редистрибуції (передавання частини виробленого громадою надлишкового продукту у розпорядження вождів на різні громадські потреби) і реципрокації (взаємодопомога, взаємний обмін дарами, послугами).

Важливим методом згаданої реконструкції є порівняльно-історичне зіставлення як етапів розвитку соціальної спільності народів інших культур, так й індоєвропейських* міфологічних систем, культурно-історичне коріння яких живить слов'янську етнічну спільноту. Таке зіставлення дає змогу припустити, що зародження найдавніших форм захисту і підтримки людей відбувалося у тій же історичній послідовності й за тією ж логікою, що й в інших народів праінд о європейської сім'ї.

Стародавні слов'яни (у тому числі праукраїнці, відомі з історичних джерел від VI ст. н. є.) жили родовими громадами. У них закріплюються певні громадські стереотипи поведінки, серед яких найважливішими є реципрокація та редистрибуція. Саме ці процеси були в основі ранніх форм соціальних відносин, а їх головне призначення пов'язане з функціями захисту індивіда в системі роду. До виникнення класового суспільства ці функції характерні для усіх людських спільностей, у тому числі й для слов'янських племен. Механізми реципрокних зв'язків з часом ускладнювалися і набували етнічного забарвлення.

Основними заняттями стародавніх слов'ян були землеробство і скотарство. Виконання трудомістких робіт було посильним лише для великого колективу. Саме тому у житті слов'ян особливого значення набула громада. Вона була органом місцевого селянського самоуправління, до компетенції якого належали земельні переділи, оподаткування, судові справи, а також питання допомоги нужденним. Родова громада була об"єднана взаємним обов'язком родичів у матеріальній допомозі, захисті й помсті за завдані кривди. Цей взаємозв'язок був обумовлений як колективним характером виробництва, так і родинними зв'язками між членами роду.

Індоєвропейські мови - одна з найбільших мовних сімей, ло якої належить більшість мов європейських народів {включаючи слов'ян), народів Індії, іранська мовна група.

З розпадом родових зв'язків (почато:: IX ст.) стародавні слов'яни стали об'єднуватися у територіальні або сусідські громади, що включали в себе кілька родин і володіли певною територією. Такі об'єднання називалися задругами або вервями і створювалися для здійснення спільних справ, у тому числі й допомоги нужденним. Єдність такої громади підтримувалися господарськими зв'язками.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Основні форми допомоги і взаємодопомоги в стародавніх слов'янських громадах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.