• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кон.процес. Кон.проц.форма.

Кон.процесуальне право

Не зважаючи на те що далеко не всі погоджуються із таким виділенням про необхідність та недоцільність поряд з кон.правом України иснування також кон. яке обєднує кон.процесуальні норми.

Зважаючи на дискусійність виділення кон.процесуальног права досі відсутне загальноприйняте визначення цієї галузі наприкла вчений Лисенко пропонує розуміти кон.проц.право як галузь права в значенні системи загальнообовязкових правил поведінки що регулюють суспільні відносини повязано з процесом реалізації встановлених нормами кон.права прав і обовязків учасників таких відносин. Інший вчений Канков розуміє кон.проц.право як сукупність норм якими регулюються уряд реалізації субєкта кон.права свої повноваження.

Предметом кон.проц.права є суспільні відносини що виникають у процесі реалізації прав і обовязків субєктів кон.права які встановлені нормами кон.права України.

Як зазначає Приходько предметом кон.проц.права слід вважати суспільні відносини що виникають між субєктами кон.права України які винкають у звязку із дотриманням порядку і процедур які передбачені кон.правом та регламентовані кон.законодавством а також у звязку із користуванням субєктів кон.права правами і свободами виконанням кон.обовязків, утримання від вчинення заборонених дій та несенням кон.правової відповідальності.

У тойже час серед авторів немає єдності відносно структурі кон.проц.права що зумовлено різним розумінням структури кон.процесу.

Розвиток та становлення кон.процесу безпосередньо повязана із становленням теорії єдиного юридичного процесу. Тривалий час вважалося що юридичний процес – це суто судовий процес, тобто повязаний із розвитком та вирішенням справ судовими інституціями. Відповідно виділялося лише 2 види юр.процесу:

- кримінальний

- цивільний

проте із розвитком правового регулювання починаючи з кінця 19 століття почала утверджуватися думка що юридичний процес – це єдина категорія яка має х-ти будь яку нормативно впорядковану діяльність субєктів права яка спрямована на досягненні певного результату.

www.rada.com.ua

www.ccu.com.ua

Лекція 8

Конституційний лад в Україні

1) Поняття та принципи кон.ладу України.

У відчизняній літературі досить умовно можна виділити 4 підходи до визначення категорії кон. Лад

- рамках 1 підходу кон.лад розуміють як фактичну конституцію (Алебастрова) або як систему основних політико-правових, соціальних, економічних та інших відносин які встановлюються і захищаються Конституцією та іншими кон-правовими нормами.

До числа прихильників такого підходу можна віднести проф.Погорілка який вказував – що кон.лад України – є системою суспільних відносин гарантованих Конституцією та законами які прийняті на її основі та на її виконання.

- 2 підхід як спосиб та форму організації держави які закріплені Конституцією України. Такою точкою підтримувались ( Козлова). До цієї групи можна віднести українських вчених Фрицького який вважає що конституційний лад у більш загальному вигляді – це закріплені на рівні Конституції форми і засоби організації держави.

- 3 підхід як такий особливий стан суспільних відносин або особливий правовий полядок який дозволяє охарактеризувати державу як демократичну і правову і які визнаються права і свободи громадянина України і який сприяє закріплення у суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних та правових взаємозвязків між людиною, суспільством та державою. Дотримується Кравченко

- 4 підхід як юридичну організацію державного та суспільного ладу. Дотримується Озіх, та рос. Хопотов.

Співвідношення кон.ладу та Конституції України:

Існування у державі кон.ладу безпосередньо не залежить від наявності в Україні Конституції особливо писаної Конституції так само як і її відсутности. Інакше кажучі у певних країнах не важаючи на наявність Конституції говорити про наявність кон.ладу (1,3,4 підхід) не доводиться. І так само у інших країнах в яких здавалось б Конституції не має ( в принанні писаної або кодифікованої) кон.лад існує

Співвідношення категорії Державний лад і Конституційний лад:

• Якщо кон.лад розуміти як спосіб організації держави або як систему фактичних відносин то досить умовно можна стверджувати про тотожність кон.ладу і держ.ладу.
• Якщо кон.лад розуміти як певний правовий порядок або особливий стан суспільних відносин то категорія держ.лад має ширше значеня ніж кон.лад. Кожна держава (якщо вона є державою) теріторія народ влада певним чином організована тобто матиме державний лад і тільки деякі держави х-ться особливим правовим порядком або станом суспільних відносин( верховенство права, визнання людини як цінності, пріорітет прав і свобод людини і тд.) тобто мають кон.лад.
• Якщо розуміти кон.лад як інтигруючий та обєднує держ.тасус.лад то категорія кон.лад матиме ширше значення оскільни включає в себе держ. І сус.лади.

Не зважаючи на те що ані чинна Конституція ані інші акти не закріплюють кон.ладу Кон.суд у своему рішені 11 липня 1997 року зазначив засади кон.ладу 1,3,13, розділами Конституції України.

Спираючись на ці підходи останій надаеться можливим візначенням як таку систему організації влади у суспільстві за якої державна влада обмежена правом в інтересах суспільства в цілому та окремої особистості.

Принципи кон.ладу Укнаіни

Це вихідні засади державної влади України. Засади взаємовідносин людини,суспільства та держави при цьому засади кон.ладу будучи правовими принципами мають нормативний зміст а не є суто побажаннями або морально єтичними ідеями іх не слид та не можна х-ти суто як філософські ідеї будучи закріплені в Конституції України певні ідеї наприклад поділу влади набувають нормативного значення та здійснюють відповідний регулюючий вплив.

Структура та класифікація принципів кон.ладу України розуміється відчизняними авторами по різному проте у будь-якому разі ідеться про систему рівнозначних взаємоповязаних, взаємодіючих та взаємообумовлених ідей.

- принцип візнання людини як найвищої соц. Цінности ч.1 ст.3 КУ

- принцип народного суверенітетуст.5,69

- принцип державного суверенітету та незалежності України ст.1 ч.1,3 КУ

- принцип поділу влади ч.1 ст.6

- принцип гарантованості місцевого самоврядування ст.7

- принцип республіканської форми правління ч.1 ст.5

- принцип унітарного устрою України ч.2 ст.2

- принцип верховенства права ч.1 ст.8 КУ

- принцип верховенства закону та НЮС КУ ч.2 ст.8

- принцип соц.спрямованості економіки ч.4 ст.16

- принцип пол. Економ. Та ідеологічного різноманіття або пруалізму ч.4 ст.13

- принцип статусу украінської мови як державної ст.10 КУ

Україна як демократична, соціальна, правова держава. Принципи формування та функціонування.\

Відповідно до ст.1 Україна суверенна, демократична, соціальна та правова держава. Використовуючи ці х-ки Конституція України як і інші Конституції країн світу не містять визначення їх категорії, проте аналіх її положення дозволяє стверджувати что системи і властивості які визначають зміст і спрямованість правового регулювання державно-політичного життя.

Демократична держава – це х-ка сучасної держави за смислом якої вся повнота влади в державі належить народу що знаходить свій прояв у конституційному закріплені та практичній реалізації принципу народного суверенітету.

Принцип народного суверенітету означае що народ визнається єдиним джерелом та верховним носієм влади в державі при цьому влада народу є первинною, невідчужеваною та не подільною.

Відповідно до ст.5 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні яка походить від народу який є єдиним джерелов та верховним носієм цієї влади. Водночас було б очевидним спрощенням вважати що демократичний х-р держави визначається виключно через закріплення та реалізацію принципу народного суверенітету. Навпаки принцип народного суверенітету головний але далеко не єдиний чинник який визначає демократичний х-р держави. До числа інших факторів передусім слід віднести принцип зв,язаності держави у своїй діяльносі прав і свобод громадянина, принцип політичного та ідеологічного різноманіття, принцип оновлення інститутів влади та деякі інші.

Правова держава – це х-ка сучасної державияка передбачає наявність та взаємодію 3 складових:

- нормативно-правова(визнається і дотримується верховенство права і правових законів)

- гуманітарно-правова(визнаються і дотримуються невідчужувані права людини)

- інституційно-правова(передбачає належну організацію самої системи держ.влади на основі її поділу Зак,Вик,Суд,)

Названі складові тісно взаємодіють одне з одною і лише в її системі дозволяють визначити державу як правову.

Принцип верховенства права закріплений ст.8 КУ виходить з розрізнення писаного або позитивного права(сукупність нормативно-правових актів) та природнього права тобто сукупності обєктивно-існуючись у суспільстві уявлення про справедливе,гуманне, відповідне,належне,правове регулювання причому позитивне право повинно відповідати природньому праву. Якщо ж воно не відповідає йому – такі акти не є правовими і не підлягають застосуванню.

Правова держава таким чином може бути визначена як правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади та її взаємодії та взаємовідносини їз субєктами права як носіями прав та обов,язків.

Соціальна держава – це х-ка сучасної держави за смислом якої державна діяльність має бути спрямована на створення реальних стандартів матеріального добробуту освіти, охорони здоров,я, і забезпечення таких стандартів для усіх громадян держави а також на зменшення фактичної соціальної нерівності та ходовання економічних наслідків та створення системи захису тих осіб які потребують допомоги. Водночас інколи соц.державу визначають як державу в якій людина визнається як найвища соціальна цінність, головний критерій обмеження державної діяльності.

Соціальна держава у 2 значені акцентує увагу на гуманістичних засадах здійснення публічної влади.

Громадянське суспільство у концепції кон.ладу. Гуманістичні, економічні, ідеологічні основи кон.ладу.

У контексті розуміння кон.ладу як юридичної організації державного і суспільного ладу особливу увагу заслуговує кон.лад. При цьому якщо у радянській літературі кон.лад вживалося досить часто то на данний час спостерігається відмова від цієї категорії і застосування замість неї категорії громадянське суспільство. Таке бездумне механічне заміщення є неприйнятними з низки причин:

- громадянське суспільство (з научної точки зору) – це політико-правова ідея яка розвивалася протягом тривалого періоду часу і остаточно сформувалося лише у 20ст.

- громадянське суспільство – це певний суспільний лад і з цієї точки зору найвища стадія розвитку суспільство людей яка має відповідяти певним х-кам і розвиватися повільно від державного впливу у просторі. З цих та інший причин громадянське суспільство і суспільний лад не можна розцінювати як категорію.

Одже категорію суспільний лад можна визначити як організацію суспільства яка зумовлена певним рівнем його економічного та соціального розвитку, особливостями суспільної свідомості і певними рисами у взаємовідносинал людини і держави. До складу суспільного ладу входять:

- політичні відносини

- економічні

- соціальні

- верховно-культурні

Названі 4 складові є основними і базовими і на них спираються інститути кон.права. Ці елементи певною мірою отримують відображення норм кон.права які так чи інакше іх регулюють.

Відповідно до ст.15 КУ суспільне життя грунтується на засадах політичного економічного та ідеологічного різноманіття.

Політичний прюралізм – це система політичної влади яка заснована на багатоманітності політичних поглядів, ідей та сил. Обєктивною основою його є принцип багатопартійності за яким держава визнає і гарантує право своїх громадян мати і відстоювати пол.погляди та ідеї зокрема шляхом об,єднання у різні політичні партії.

Протилежностю пол.прюралізму є пол.гуманізм за яким в державі існує 1 пол.партія і ісповідується 1 ідеологія.

Ідеологічний прюралізм – це принцип який передбачає вільне дотримання і поширення різних нерідкопротилежних поглядів і ідей і не обов,язково політичних. Він передбачає заборону встановлення у державі певної обов,язкової для всіх ідеології. До тих пір поки ідеології не передбачає порушення прав інших людей, їхної честі та гідності – такі ідеології можуть вільно поширюватися у суспільстві.

Економічній прюралізм – це принцип який передбачає наявність та функціонування різних форм власності у суспільстві кожна з яких не має перевари над іншою. Він передбачає заборону різних форм власності і заборону втручання держави в економічну діяльність.

Поряд з названими для х-ки кон.ладу України принципове значення мають Гуманістичні засади кон.ладу. Гуманність кон.ладу України знаходить свій прояв передусім у приписах ст.3 КУ за якої людина, її життя та здоров,я, честь та гідність, безпека та недоторканість є найвищою соц.ціністю яка зумовлює обмеження державою у своїй діяльності правами і свободами людини і громадянина. Цими положеннями КУ закріпила абсолютно новий для України принцин – Людина має перевагу над державою.

Проблема конституційної і правової держави

Конституційна держава – це категорія яка активно почала розроблятися на прикінці 19 – п.20 століття. Зокрема до дослідження цього питання зверталися:

- Гессен(вважав конституційною державу якій народне представництво відіграють визначальну роль у здійсненні законодавчої та установчої влади)

- Корф

- Рейснер(вважав конституційну державу як державу в якій право стоїть над державою де держава обмежена правом де право визначає зміст та напрямки державної діяльності)

- Муронцеф

- Котляревський(вважав що конституційна держава х-є особливий тип розподілу влади, на його думку конституційна держава х-ться передусім належністю всієї політичної влади держави, народу який має можливості активно впливати на політичне життя в суспільстві при цьому така можливість визначається та закріплюється на найвищому законодавчому рівні, на рівні конституції)

- Кокошкін( визначав конституційну державу як практичне здійснення ідей правової держави)

Протягом радянського періоду історії науковий інтерес до конституційної держави практично припинився і ця ідея не досліджувалася майже до кінця 80-х років. Після отримання пострадянської республіки незалежності, їхнього оформлення незалежності держав ідею конституційної держави знову набула авторності. Так на думку російських дослідників Пархоменка та Лихобадіна конституційною є держава підкорення якої право гарантовано при цьому головна мета такої держави – це створення права яке має відповідати народній правосвідомості на досягненні цієї ж мети спрямована участь народа або народного представництва у процесі законотворчості при цьому необхідно також або держава створювала юридичні норми і відповідно до народної правосвідомості і у певних окремих випадках діяла відповідно до цих норм. На думку вказаних дослідників кон.держава х-ться:

- участю народу або нароних представників у законотворчої діяльності

- розподіл державної влади

Пархоменко та Лихобадін визначають певні риси які утворюють зміст кон.держави:

- верховенства права у житті суспільства

- втілення правових засад в законодавстві держави

- зв,язаність держави у своїй діяльності правовими законами

- не порушність прав особистості

- гарантованість та захист таких прав

- розподіл державно влади та взаємна відповідальність держави та особистості

Інший рос.дослідник Четверний вважар кон.державу як правову державу сучасності і вважав її водночас демократичною.

Таким чином кон.держава на теперішній час і на початку своєї розробки розглядається як комплексна категорія у 2 аспектах:

- одні дослідники зводять кон.держави до правової держави утотожнюючи ці категорії

- інші дослідники наполягають що кон.держава – це об,єднуююча демократичні,правові, та соціальні х-ки сучасної держави.

Лекція 9

Конституційні засади народовладдя

1) Поняття та сутніст

На теперішній час вважається що термін «демократія» за своїм змістом значно ширше ніж народовладдя. С цієї точки зору народовладдя головний про те далеко не єдиний елемент або принцип який визначає демократичний х-р держави та х-є зміст категорії «демократія».

Народовладдя можна визначити таким чином – основоположник демократичної держави який знаходить свій прояв у визнанні народного суверенітету, наявності ефективного механізму здійснення громадяном своїх прав шляхом вільної і рвноправної участі в управліні справами у суспільстві безпосередньо або через представників при цьому народовладдя закріплюється у Конституції як принцип нпродного суверенітету за яким народ визнається єдиним джерелом та верховним носієм влади у державі.

Суб,єктами народовладдя виступають:

- український народ в цілому,

- частина народу об,єднана за організаційною або теріторіальною ознакою

- Обрані народом представники

- сформовані пезпосередньо народом або його представниками органи

Таким чином категорії народний суверенітет та нородовладдя розглядаються і визнаються як тотожні одне одного.

Прийняття ВРУ 28 червня 1996р від імені українського народу слід розглядати проявом суверенної волі українського народу та актом реалізації народного суверенітету. Відповідно до приписів ст. 5 КУ носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є український народ. Народ здійснює свою владу безпосередньо та через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Положення носій суверенітету закріплює принцип народного суверенітету за яким влада українського народу є первісною, не відчужуваною та єдиною тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні яка походить від народу. Поняття народний суверенітет та джерело влади кон.пов,язані.

Переглядів: 762