• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підшлункова залоза

Епіфіз

Епіфіз, або верхній мозковий придаток,— це невеличка непарна залоза вагою до 0,2 г. Розташована вона в головному мозку: своїм переднім по­товщеним кінцем вона прилягає до третього шлуночка, а задній, вільний кінець її лежить між верхніми горбиками чотиригорбикового тіла. У дітей епіфіз відносно більший, ніж у дорослих.

Функція епіфіза ще недостатньо з’ясована, бо його важко досліджувати. Гадають, що епіфіз виділяє в кров гормон, який гальмує секрецію статевих залоз. При захворюванні епіфіза в дитячому віці, яке спричиняє припинення секреції гормона, настає рання зрілість. У 8—10-річних хлопчиків з’явля­ються всі статеві ознаки дорослих чоловіків.

Епіфіз, разом із зобною залозою, впливає також на ріст.

Найбільш активний епіфіз до 7-річного віку дитини. Після 7 років діяльність його зменшується. Тому в наступні роки, які передують періо­дові статевого дозрівання, прискорюється процес розвитку статевих залоз. Цьому сприяє стимулюючий вплив на них гіпофіза і щитовидної залози. Гормон епіфіза не виділено.

Підшлункова залоза складається з двох видів тканин. Одна з них ви­діляє травний сік, який надходить через протоку в дванадцятипалу кишку, а друга, так звана інсулярна тканина, виконує ендокринну функцію. Інсулярна тканина розкидана в залозі у вигляді окремих острівців, які назива­ються острівцями Лангерганса. Ці острівці добре розвинені в тримісячного плода людини, і навіть раніше.

Острівці виділяють у кров гормон інсулін, який бере участь в обміні вуглеводів: він підсилює окислення вуглеводів у клітинах і підтримує здатність печінки відкладати глікоген. При порушенні діяльності підшлун­кової залози, коли перестає виділятись інсулін, виникає тяжке захворюван­ня — діабет (цукрова хвороба). При діабеті в крові дуже збільшується кількість цукру, бо коли немає інсуліну, то здатність організму використо­вувати (окислювати) цукор різко знижується, а печінка перестає утворювати глікоген.

У здорової людини цукру в крові 0,1—0,12%. При цьому нирки не пропускають цукор і в сечі його немає. При діабеті вміст цукру в крові різко збільшується і тому нирки починають виділяти його з сечею — настає глюкозурія. Хворі на діабет відчувають спрагу і вимушені випивати щодня 6—8 л води, бо видалення цукру з організму супроводиться виведенням великої кількості сечі (цукрове сечовиснаження).

Крім вуглеводного, при діабеті порушується також білковий і жировий обмін, що нерідко приводить до смерті. Тепер хворих на діабет лікують спеціальною дієтою та введенням у кров інсуліну, який добувають з під­шлункової залози рогатої худоби. Введений у кров інсулін викликає зменшення цукру в ній і збільшення кількості глікогену в печінці, тобто його дія протилежна дії адреналіну.

Утворення інсуліну регулюється нервовою системою (через блукаючий нерв) і надходженням цукру в кров. Коли вміст цукру в крові збільшується, інсуліну виробляється більше, і навпаки.

Читайте також:

1. ВИЛОЧКОВА ЗАЛОЗА
2. Вилочкова залоза.
3. Підшлункова залоза
4. Щитовидна залоза
5. ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА
6. Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин

Переглядів: 738