Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Ігнатьєв О. М.

Протокол №10.

Травня 2013 року

Лекцію обговорено

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра професійної патології, клінічної лабораторної та функціональної діагностики

 

 

 

Навчальна дисципліна: «Професійні хвороби»

 

Модуль №1 «Професійні хвороби»

 

Змістовий модуль №1 «Особливості діагностики професійних хвороб.»

 

Лекція №1 «Загальні питання професійної патології. Пневмоконіози»

 

Курс: 5; Факультет: медичний, медико-профілактичний.

 

Спеціальність: 7.12010001 «Лікувальна справа», 7.12010002 «Педіатрія», 7.12010003 «Медико-профілактична справа».

 

 

на методичній нараді кафедри

Зав. кафедри _______________

 

 

Одеса-2013 р.

Модуль №1 «Професійні хвороби»

Змістовий модуль №1 «Особливості діагностики професійних хвороб.»

Лекція №1 «Загальні питання професійної патології. Пневмоконіози»

 

1. Актуальність теми.

Професійнійпатології в нашій країні приділяється велика увага, хоча тяжкі випадки професійних захво­рювань трапляються рідко. Проте науково-технічний про­грес, докорінно змінюючи характер праці, породжує нові, невідомі раніше, стерті форми виробниче зумовлених захворювань. З'явилось поняття про фактори малої ін­тенсивності, про патологічні стани. Вивчається вплив ком­бінованих факторів, нервово-емоційного напруження праці, вплив хімічних факторів на організм жінок, близьке і віддалене потомство. Перед лікарями-профпатологами поставлено нові завдання: пошук критеріїв ранньої діагностики професійних захворювань, розробка ефективних методів і засобів реабілітації хворих. Лікарям усіх галузей потрібні знання основних по­ложень гігієни та відомо­сті про шкідливі фактори на провідних виробництвах, опис характеристик найпоширеніших професій та їх зв'яз­ку з розвитком професійних захворювань.

 

2. Цілі лекції:

- навчальні:

IV рівень.

- Визначити підстави для профілактичного направлення профпатологічної допомоги працюючим;

ІІІ рівень.

- Визначити групи потребуючих на профпатологічну допомогу у відповідності до Закону України «Про охорону праці» та інших нормативних актів;

- Розподілити класи умов праці у відповідності до «Гігіеничної класифікації праці»;

- Визначити етапи проведення профоглядів згідно «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»;

ІІ рівень.

- Визначити типи медичних оглядів та перерахувати додаткові медичні огляді;

- Визначити напрямки профілактики професійних захворювань, спрямовані на підприємство та на працівника;

- Встановити відміни стійкої та тимчасової втрати працездатності.

І рівень.

- Визначити обсяг та зміст загальних і специфічних досліджень працюючих в умовах дії шкідливих та небезпечних факторів- Визначити характер та зміст «придатності за умови» та «обмеженої придатності» працівника при проведенні повторних та позачергових медичних оглядів;

- Встановити причини непридатності працівника для продовження роботи в умовах дії шкідливих факторів.

- Визначити обсяги та зміст реабілітаційних мір для працюючих та інвалідів.

- Визначити соціальні гарантії та компенсації непрацездатності.

- виховні:

- Оцінити рівень соціальних гарантій працюючим в Україні у порівнянні з іншими країнами.

 

3. План та організаційна структура лекції.

№№ п.п. Основні етапи лекції та їх зміст Цілі у ступенях абстракції Тип лекції. Обладнання лекції. Розподіл часу
І. 1. 2.   ІІ. 3.   ІІІ. 4.   5.   6. Підготовчий етап. Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап. - профілактичний напрямок профпатології; - законодавче регулювання медичних оглядів; - етапи проведення медичних оглядів; - обсяги досліджень та рекомендації; - встановлення тимчасової та стійкої непрацездатності; - задачі ЛТЕ в профпатології; - реабілітація інвалідів та методи профілактики; - поняття про пневмоконіози; - класифікація пневмоконіозів; - розгляд історії хворого. Заключний етап. Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідго­тов­ки.   IV   III   II   I   I   II I   IV III I     У відповід­нос­ті з виданням: «Методичні рекомендації щодо плану­ван­ня, підго­тов­ки та ана­лі­зу лекції».   Список літератури, питання, завдання. 5%     85 – 90%     5%

 

4. Зміст лекційного матеріалу:

Медична допомога у Україні безкоштовна та надається усім потребуючим її за державний рахунок. Але у деяких випадках ми надаємо медичні послуги практично здоровим громадянам, які ніколи не хворіли та не будуть хворіти ще 10 років нічім, навидь нежиттю. Так трапляється через профілактичний напрямок професійної патології. Наприклад, інфаркт міокарду є одним з най важкіших гострих станів у клініці внутрішніх хвороб та супроводжується високим рівнем летальності. На сучасному етапі розвитку медицини є можливість шляхом хірургічного втручання значно полегшити стан хворого чи навидь попередити розвиток цієї патології. Але ж ми не проводимо аорто-коронарне шунтування кожному першому хворому на кардіологічну патологію і зрозуміло чому – ми не можемо заздалегідь знати чи розвинеться у цього хворого інфаркт міокарду чи ні. Невпевненість у наслідках хвороби, неможливість ясного передбачення у загальної клініці зв’язують руки для розвитку профілактичному напрямку у медицині. І лише професійна патологія стоїть відокремлено від усіх інших медичних наук і може займатися профілактикою розвитку захворювань. Тому що у професійної патології нам не треба передбачувати яке захворювання розвинеться – ми знаємо це заздалегідь, як ми знаємо і можливі наслідки і, що важливо, терміни розвитку захворювання. Залишається важливе питання – хто має сплачувати за попередження розвитку професійних захворювань у працюючих у шкідливих умовах та надання проф. допомоги працюючим? Відповідь дає нам Закон України «Про охорону праці» який у статті 19 установлює, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Так на що саме зобов’язаний витрачати кошти роботодавець? Перш за все на медичні огляди працівників певних категорій, перелік яких встановлено статтею 17 Закону. Згідно до цієї статті обов’язковим медичним оглядам підлягають наступні групи громадян:- працівники, заняті на важких роботах;- працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з важкими або шкідливими умовами праці:- працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі;- працюючи особи у віці до 21 року. Як і для усього у професійної патології, для кожної групи працівників існує свій відповідний законодавчий акт, що регулює проведення медичних оглядів. Так, для працівників, зайнятих на важких роботах регулюючим документом буде додаток 5 до наказу МОЗ України №246 «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 року. Для працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних з важкими або шкідливими умовами праці – додаток 4 наказу №246. Для працівників, зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі – наказ МОЗ України №263/121 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі». Для працюючих осіб у віці до 21 року – наказ МЗ СССР №387 від 10.04.1981 «О мерах по совершенствованию медико-санитарной помощи подросткам». У цих документах наведено вичерпний перелік робіт (важливо розуміти, що робота може бути небезпечною або важкою, але доки її не уключено до нормативних актів, це не є профпатологія), шкідливі фактори, що діють на працюючих, перераховані необхідні обстеження та встановлені протипоказання до роботи на відповідних виробництвах.

Залишається питання - на який підставі експертна комісія МОЗ визнає ту чи іншу роботу важкою та уключає її до вищеназваних переліків?

Відповідь містиця у нормативних актах, які визначають класи умов праці та дають характеристику важкості трудового процесу. Згідно до Гігієнічної класифікації праці, затвердженої наказом МОЗ України №528 від 27.12.2001 виділяють 4 класи умов праці, які розподілені по наявності на роботі шкідливих факторів та можливості відновлення працездатності працюючого за час відпочинку:

І клас – оптимальні умови праці. Шкідливі фактори відсутні, створені умови для збереження високої працездатності.

ІІ клас – допустимі умови праці. Шкідливі фактори не перевищують гранично допустимі рівні. Працездатність зберігається за допомогою додаткових умов (скорочений робочій день, диспансерний нагляд, реабілітація та ін.) Загроза для здоров’я працюючих мінімальна.

ІІІ клас – шкідливі або важкі умови праці. Шкідливі фактори виробництва чи умови праці перевищують гранично допустимі рівні. Відновлення у перервах між роботою практично неможливе. У організмі працюючого виникають патологічні зсуви, які можуть призвести до розвитку професійного захворювання.

ІV клас – екстремальні умови праці. Небезпечна праця, яка протягом однієї робочої зміни може призвести до втрати здоров’я або смерті робітника.

ІІІ клас робіт додатково підрозділяється на декілька підкласів:

ІІІ.1 клас – один шкідливий фактор, який незначно перевищує гранічно допустимі значення;

ІІІ.2 клас – декілька шкідливих факторів, кожен з яких незначно перевищує гранічно допустимі значення, або один шкідливий фактор на максимально переносимому рівні;

ІІІ.3 клас – декілька шкідливих факторів, мінімум один з яких перевищує гранічно допустимі значення на максимально переносимо му рівні.

Медичні огляди розподіляються на попередні, повторні та позачергові. Попередні проводяться при прийомі робітника на роботу для вирішення питання про можливість їм здійснювати роботу у важких та шкідливих умовах, наявність захворювань які можуть загостритись під впливом шкідливих факторів або сприяти скорішому розвитку професійної патології. Повторні медичні огляди застосовуються для динамічного спостереження за станом здоров’я працівника, виявлення загально клінічних захворювань та ранніх ознак професійної патології, визначення потреби у профілактичних та лікувальних заходах щодо працюючих у шкідливих умовах. Працівники, зайняті на шкідливих роботах, можуть підлягати позачерговим медичним оглядам у зв’язку зі змінами у стані здоров’я, наприклад, після оперативного втручання з приводу загально соматичного захворювання. Для зайнятих на роботах, яки мають обмежений у часі характер, наприклад, сезоні роботи з отрутохімікатами у сільському господарстві, проведення періодичних медичних оглядів недоцільне або зовсім неможливе. Це пов’язано з:- негарантованою зайнятостю працівників на шкідливих роботах у наступному сезоні; - непередбачуваними змінами у шкідливих чиниках від сезона к сезону. Наприклад, у минуломи році використовувались хлорорганічні отрутохімікати, а у цьому – фосфорорганічні;- неможливостю (у деяких випадках) планомірного обстеження працівників. Наприклад, моряк, який по попередньо складеному графіку повинен проходити медичні огляди на наступному тижні, по умовам контракту ще місяц буде перебувати у рейсі.

Для такого типу робіт проводяться лише попередні медичні огляди працівників перед початком сезону, або, у разі неможливості попереднього огляду, щорічна сертифікація здоров’я кандидата на робочу посаду.

Питання організації медичних оглядів регулює наказ МОЗ України №246 «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 року. Так, згідно до наказу №246 заклади санітарно-епідеміологічної служби обстежують підприємство та визнають категорії працівників, що підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та складають відповідний Акт, на підставі якого складаються списки працівників, які направляються на медичні огляди. Тобто, СЕС обстежує робочі місця на підприємстві, визначає на яких з них має місце важка праця, шкідливі виробничі фактори та ін. На підставі цього роботодавець формує списки працівників, що зайняті на роботі на цих місцях. Також до списків входять працівники зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, та працюючи у віці до 21 року. В залежності від підприємства до списків можуть уключатися інші категорії працівників, але їх ми оговоримо нижче. Так як завдяки роботі СЕС ми знаємо усі шкідливі фактори, з якими контактують працівники на підприємстві, а завдяки додаткам 4-5 наказу №246 необхідні методи дослідження та перелік спеціалістів, що мають залучатись до медичного огляду працівників підприємства, ми можемо детально розрахувати необхідні затрати та, відповідно, кошти що має сплатити роботодавець. На підставі цієї інформації роботодавець заключає чи поновлює договір з медичним закладом на проведення медичних оглядів працівників з укладених списків. Важливо розуміти, що закон встановлює лише мінімально необхідні обстеження та спеціалістів. Але у разі медичної потреби чи бажання роботодавця перелік досліджень може буди розширеним. Верхньої границі для витрат на медичне забезпечення працюючих не існує. З іншого боку, використання непередбачених досліджень може бути визнано неправомірним. Наприклад, підприємство заключило договір на проведення медичних оглядів працівників з часною клінікою. По домовленості з роботодавцем при проведені медичних оглядів клініка використовувала усі свої можливості та завдяки аудіометрії виявила працівника з різким зниженням слуху, яке було наслідком прийому стрептоміцину у дитячому віці. На підставі даних аудіометрії медичною комісією працівник був визнаний негодним для продовження праці. Він не погодився з рішенням та оскаржив його у суді. Шкідливими чиниками на робочому місті данного працівника були фізичне перенапруженя та робота у вимушеній позі, які не призводять до ураженя органів слуху. Тому суд визнав можливість хворого продовжувати працювати на попередньому місті роботи та постановив відшкодувати йому встрачену заробітну плату і моральну компенсацію. На підставі договору з роботодавцем у встановлений останнім термін у медичному закладі проводиться медичний огляд працюючих зазначеного підприємства. Для регулювання питань, пов’язаних з проведенням профогляду, головний лікар відає наказ по медичному закладу яким призначає голову та склад комісії, обсяг досліджень та ін. Працівникам, що з’явилися на медичний огляд, проводиться обстеження спеціалістами та відповідні лабораторні та інструментальні дослідження, що відповідають переліку спеціалістів та досліджень наказу №246. Окрім специфічних досліджень кожному працівнику, що підлягає медичному огляду, виконуються наступні дослідження:- огляд терапевтом;- огляд гінекологом для жінок з проведенням бактеріологічного і цитологічного дослідження;- рентгенографія грудної клітки у передньої проекції;- електрокардіографія;- загальний аналіз крові.Для працівників, що зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, окремо проводяться додаткові медичні огляди. Таких додаткових медичних оглядів 4 - наркологічний огляд, психіатричний огляд, психо-фізіологічна експертиза, медичний огляд кандидатів до водіїв.Ці додаткові огляди регулюються відповідними законодавчими актами:1. Наркологічний огляд - постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.97 №1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення"2. Психіатричний огляд – постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 №1465 «Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів»3. Медичний огляд кандидатів до водіїв – наказом МОЗ та МВД України від 05.06.2000 №124/345 «Положення про медичний огляд кандидатів до водіїв та водіїв транспортних засобів»4. Що стосується проведення психо-фізіологічної експертизи, по цей час нема окремого документу, вичерпно регулюючого її проведення. Лише частково питання проведення ПФЄ оговорюються у накази МОЗ України №263/121 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі». Після проходження працівниками загального обстеження, специфічних обстежень відповідно до дії окремих шкідливих факторів та, у разі потреби, додаткових оглядів, медична комісія робить висновок, щодо придатності чи непридатності працівника до роботи з зазначеними шкідливими факторами. Ще раз підкреслимо, що комісія встановлює придатність працівника лише до роботи зі шкідливими факторами, а не можливість роботи за цією спеціальністю або на конкретному підприємстві. Так, наприклад, медична сестра, що страждає на професійну бронхіальну астму у наслідок дії пеніциліну, може продовжувати працювати медичною сестрою у цієї ж лікарні на роботі без контакту з антибіотиками. При проведенні повторних/позачергових медичних оглядів у разі потреби медична комісія може надати рекомендації щодо збереження професійного здоров’я працівника. Згідно до наказу №246 можливими рекомендаціями є:- диспансерний нагляд за станом здоров'я працівників груп ризику професійних захворювань;- динамічне обстеження та лікування;- реабілітація, яка включає призначення дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування, відвідування домів відпочинку та ін.- тимчасове переведення за станом здоров'я на іншу роботу;- направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), або військово-лікарську комісію (ВЛК) тощо. Під диспансерним наглядом ми розуміємо збільшення частоти медичних оглядів віще передбаченої нормативними актам. Діючими наказами встановлена лише мінімальна частота раз у 2 роки. Комисія у зв’язку з соматичним захворюванням чи особливо важкими умовами виробництва може збільшувати кратність медичних оглядів робітників до разу на рік або частише. Амбулаторне лікування є умовою допуска до праці, наприклад, працюючих зі збудниками інфекцій, таких як туберкульоз. Дієтичне харчування використовуеться у разі впливу системи травлення на обмін шкідливих речовин. Наприклад, деякі важкі метали (ртуть), добре всмоктуються з порожнього ШКТ, та практично не всмоктуються після прийому їжи. Тому працюючим зі ртуттю раціонально призначати обов’язкове харчування у перервах робочої зміни. Іншим показанням для призначення дієтичного харчування є необхідность корекції енергетичного обміну при особо важких роботах, наприклад значних фізичних навантаженнях. Санаторно-курортне лікування призначається у разі необхідності реабілітації працюючого. Тип санаторію, до якого направляється хворий, визначається дією шкідливого фактора та специфікою патологічних змін у організмі. Наприклад, працюючим в умовах дії перегріваючого мікроклімату (т.з. «гарячі цехи») рекомендовано санаторно-курортне лікування у санаторіях, розташованих на мінеральних водах. Для запису рекомендацій картка працівника (додаток №7 до наказу МОЗ №246) містить 2 окремі графи – «годен за умови», та «рекомендації», які відрізняються обов’язковостью виконання роботодавцем. Тобто, якщо лікар вносить рекомендацію «диспансерного нагляду раз у півроку» до графи «умови» робітник повинен проходити більш часті обстеження, а роботодавець, відповідно, повинен сплачувати за ці обстеження ЛПЗ. З іншого боку, якщо ця рекомендація вказується у графі «рекомендації», вона може виконувать у загальному порядку лікарями ЛПЗ по місцю мешкання робітника (навидь, якщо це теж саме ЛПЗ і тіж самі лікарі, що проводять медичні огляди) безкоштовно для роботодавця. При проведені повторних медичних оглядів у разі непридатності раніше придатного робітника, лікар повинен встановити причину непридатності. Ця причина може бути пов’язана з загально соматичними станами, обо пов’язана з працею у формі гострого або хронічного професійного захворювання, гострого або хронічного професійного отруєння, нещасного випадку на виробництві. Окремо підкреслимо, що деякі питання надання комісією рекомендацій та їх наступного виконання ще недостатньо розроблено у законодавстві. Так, наприклад, ніхто не зобов’язує медичну комісію направляти працівника на МСЕК у разі його непридатності для продовження праці за медичними протипоказаннями. Відсутність чіткої вказівки означає, що комісія може направити, а може і не направити хворого на МСЕК, обмежившись встановленням факту непридатності працівника для продовження роботи та рекомендаціями по лікуванню. Так, наприклад, електрозварник, що переніс з приводу ехінококозу резекцію частки печині, при проходженні позачергового обстеження після завершення лікування був визнаний медичною комісією непридатним до продовження роботи в умовах дії промислових аерозолів та роботи, пов’язаної зі значним фізичним навантаженням у зв’язку з соматичною патологією (додаток №6 до наказу МОЗ №246). Але рекомендацій щодо направлення на МСЕК надано не було, тому що хоча пацієнт був визнаний непридатним до продовження праці в умовах шкідливого виробництва, з точки зору комісії він зберігав працездатність та не мав підстав для встановлення групи інвалідності. Інши типи медичних оглядів. Окрім зазначеного медичного огляду працюючих певних категорій законом «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено ще декілька типів медичних оглядів: - медичні огляди при вступі до дитячого садку, школи, спортивної секції та інші медичні огляди дітей та підлітків; медичні огляди військовослужбовців, міліціонерів та інші медичні огляди співробітників відомчих структур, але ми звернемо увагу на огляди з медичними книжками, направлені на попередження розповсюдження інфекційних хвороб серед населення. На виконання статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» постановою Кабінету Міністрів України №559 від 23.05.2001 біло затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та умови видачі медичних книжок. Цей перелік професій уключає робітників харчової промисловості, сфери послуг, працівників дошкільних та позашкільних закладів та інших працівників, інфекційні захворювання у яких представляють небезпеку швидкого поширення. У деяких випадках працівники підлягають медичним оглядам і як працюючи у шкідливих умовах і для попередження розповсюдження інфекційних хвороб. Зрозуміло, що ці медичні огляди, хоча і переслідують різні цілі, регулюються різними документами та виконуються за різними принципами, проводяться одночасно. Наприклад, працівник виробничого цеху заводу по виробництву пива підлягає наступним медичним оглядам:- як працюючий у шкідливих умовах, профогляду згідно до пункту 1.30 додатку 4 до наказу №246- як працюючий з етиловим спиртом, наркологічному огляду згідно до пункту 2 Переліку професій до Постанови №1238- як працюючий у харчової промисловості, профілактичному медичному огляду згідно до підпункту 3 пункту 1 Переліку професій до Постанови №559Таким чином, при проведені медичного огляду йому буде проведено:- Огляд терапевтом з записом у картку працівника та медичну книжку- Огляд невропатологом з записом у картку працівника- Огляд дерматовенерологом з записом у медичну книжку - Огляд стоматологом з записом у медичну книжку- Огляд отоларингологом з записом у медичну книжку- Огляд наркологом з видачею сертифікатута виконано:- Загальний аналіз крові з занесенням результатів до карти працівника- Визначення рівню АЛТ та АСТ з занесенням результатів до картки працівника- Флюорографія з занесенням результатів до карти працівника та медичної книжки- Посів на кишкову флору з занесеннями дати посіву до медичної книжки- Посів із горла на стафілокок з занесеннями дати посіву до медичної книжки- Аналіз на гельмінтози з занесеннями дати забору до медичної книжки Останнє питання стосовно типів медичних оглядів яке ми повинні розглянути є медичні огляди медичних працівників. У вказаних вище юридичних актах оговорюються лише окремі медичні роботи. Іншим лікарям згідно до пункту 2.2.2 наказу МОЗ України №78 від 30.03.1998 «Про заходи по організації системи надання медичної допомоги працівникам охорони здоров’я»забезпечується «..систематичне диспансерне обстеження та проведення цільових, а також попередніх і періодичних медичних оглядів..», що виконуються згідно до загальних правил проведення медичних оглядів.1. Питання тимчасової та стійкої втрати працездатності та їх розв’язання в профпатологічної практиці. Одною з найскладніших задач, що стоять перед кожним лікарем є вирішення питання про вплив захворювання пацієнта на його працездатність. Кожний раз, коли до поліклініки, стаціонару звертається хворий, коли ми відвідуємо пацієнта на дому, ми дізнаємося про його місце роботи/трудовий анамнез та про потребу у видачі хворому листка непрацездатності. Треба добре розуміти, що зовсім не кожен випадок захворювання призводить до втрати працездатності і навіть при складних захворюваннях у розвинутій формі людина може продовжувати працювати. Більш того, одною з умов повноцінного лікування будь якої хвороби є трудова реабілітація пацієнта, тобто усі наші зусилля направлені на повернення пацієнта до активного життя, до праці. Втрата працездатності може бути обумовлена різними причинами: - тяжким станом пацієнта, у якому він не може виконувати свої професійні обов’язки, наприклад у зв’язку з неможливістю пересування.- загрозою розповсюдження пацієнтом інфекційних хвороб, наприклад при грипі.- необхідністю у стаціонарному лікуванні, наприклад, під час хірургічного втручання, або додержані ліжкового режиму при амбулаторному лікуванні;- професійною непридатністю при збереженій працездатності, наприклад, до підводних занурень не допускаються працівники з відсутнім носовим диханням незалежно від їх загального стану. Втрата працездатності у зв’язку з захворюванням може буди тимчасовою або стійкою. Лікар повинен добре розуміти з чого складається термін у який тимчасова непрацездатність переходить у стійку. 1. При зверненні хворого за медичною допомогою, лікар в разі потреби та при наявності підстав, видає хворому листок непрацездатності на термін до 5 діб. 2. Якщо стан хворого все ще свідчить про втрату працездатності, по узгодженню з завідувачем відділенням чи завідувачем поліклінікою термін непрацездатності може буди продовжено до двох тижнів.3. Якщо і у цей термін пацієнт не може повернутись до роботи, за рішенням ЛКК – Лікарської Консультативної Комісії листок непрацездатності може бути продовжено на 2 місяці. Таким чином максимальний термін перебування пацієнта на одному листі непрацездатності складає 75 діб. Якщо і після цього пацієнт не може стати до роботи, пацієнт направляється на МСЕК – Медико-Соціальну Експертну Комісію, - для вирішення питання про встановлення стійкої непрацездатності. У деяких випадках працівник не може стати до роботи протягом терміну більшого ніж 75 діб, але це зумовлено не стійкою втратою працездатності, а часом необхідним на одужання/відновлення фізіологічних показників. Наприклад, працівник хімічного виробництва, у обов’язки якого входить праця з бензолом та його похідними, переніс операцію з приводу загального захворювання, що супроводжувалась великою крововтратою, та у термін 75 діб рівень гемоглобіну ще не відновився. Як буде показано у відповідному розділі, до роботи з бензолом та його похідними не допускаються працівники з ознаками анемії незалежно від їх загального стану. Але приводу та потреби для подальшого перебування на листку непрацездатності у робітника теж немає. Такому працівнику може бути запропоновано тимчасове переведення на іншу роботу, що не зв’язана з контактом з бензолом та його похідними, на термін ще до двох місяців. І сумарно такий працівник не повернеться до роботи протягом 4 з половиною місяців. Походячи з цього, стійка непрацездатність встановлюється у разі якщо працівник не став до роботи протягом 5 місяців, або якщо він протягом року перебував на листках непрацездатності сумарно 6 місяців на рік чи більше. Хоча у разі деяких захворювань, наприклад, злоякісні новоутворення, та травм стійка непрацездатність може бути встановлена у значно коротший термін. Встановивши що є тимчасова втрата працездатності а що стійка, треба відповісти на наступне питання – якщо робітник тимчасово непрацездатний, на якій підставі, хто та у якому обсязі буде сплачувати йому гроші? Відповідь на це запитання дає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», згідно до статі 35 якого встановлюється за яких обставин хворої людині «..надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу)..», а у статі 37 обсяги допомоги в залежності від стажу:- 60% від заробітної плати якщо стаж роботи складає менш ніж 5 років;- 80% від заробітної плати якщо стаж роботи складає від 5 до 8 років;- 100% від заробітної плати якщо стаж роботи складає понад 8 років. Таким чином вирішується питання тимчасової непрацездатності у загальної практиці. Але якщо у хворого захворювання носить професійний характер чи мав місце нещасний випадок на виробництві, то набирає чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Стаття 34 цього Закону визначає, що у разі тимчасової непрацездатності пов’язаної з професійним захворюванням чи нещасним випадком на виробництві хворому:- виплачується допомога у обсязі 100% від заробітної плати- відшкодовуються усі витрати на лікування та придбання медичного обладнання- відшкодовуються усі витрати на дієтичне харчування- оплачуються усі витрати на санаторно-курортне лікування, а також на проїзд до міста лікування та назад.- оплачуються витрати на необхідний догляд (масаж, уколи на дому), постійний сторонній догляд та ін. У разі якщо у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві хворі стійко втрачають працездатність або гинуть, їм або членам їх сімей окрім вищезазначених виплат призначаються виплати (пенсія) в залежності від ступеню втрати працездатності. Таким чином держава у особі Фонду соціального страхування повністю компенсує хворому на професійне захворювання втрачену заробітну плату, витрати на лікування та необхідний сторонній догляд. Основні завдання та принципи лікарсько-трудової експертизи хворих на професійні хвороби. Основними завданнями лікарсько-трудової експертизи хворих на професійні хвороби є:

1. Відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

2. Відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

В Україні лікарсько-трудовою експертизою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №83 від 22.02.1992 «Положення про медико-соціальну експертизу» займаються медико-соціальні експерті комісії (МСЕК). Ці комісії ґрунтуючись на даних всебічного медичного обстеження хворого, професійно-трудового прогнозу та можливості соціально-трудової реабілітації хворого приймають рішення о визнанні хворого інвалідом та встановлення йому ступеню інвалідності. Інвалідом, згідно до Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України №183 від 07.04.2004. визнається «..особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.» Інвалідністю визнається соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. В залежності від ступеню обмеження життєдіяльності хворому може бути встановлена І, ІІ або ІІІ група інвалідності. - ІІІ група інвалідності - стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. У клініці профхвороб ІІІ група інвалідності встановлюється в зв’язку з частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності: значне зменшення (більше ніж на 25% від одної причини) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації.- ІІ група інвалідності - стійкі, значні функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, однак не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі. У клініці професійних хвороб ІІ група інвалідності встановлюється у разі повної втрати працездатності. Але у деяких випадках інваліди ІІ групи можуть працювати.- І група інвалідності - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюється, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі. Інваліди І групи не здатні до будь якої трудової діяльності. Інваліди з нестійкими, зворотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму с частотою раз у 1-5 років підлягають переогляду з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації. Профілактика професійної інвалідності. Медична та трудова реабілітація професійних хворих в Україні. На відміну від загальної клініки, професійні захворювання можуть бути прогнозовані в залежності від шкідливих факторів з якими контактує працівник. Це дозволяє проводити ефективну профілактику професійних захворювань, запобігаючи розвитку професійної інвалідності. Але перше, що ми повинні зрозуміти – підприємства засновуються для економічно ефективного виготовлення будь яких продуктів чи товарів, надання послуг, виконання робіт, а не для збереження здоров’я працівників, які будуть на них працювати. Тому можлива профілактика професійної патології має обмеженість економічною ефективністю підприємства. Профілактика профхвороб проводиться у наступних напрямках:1. Виключення шкідливого фактору із виробничого процесу, конструкторські та інженерні рішення, направлені на зменшення дії фактору. Наприклад, після початку застосування у промисловості берилію з’ясувалося що він призводить до розвитку у працюючих з ним важкого пневмоконіозу – бериліозу, який має злоякісний перебіг та призводить до швидкої інвалідізації хворих. Зрозуміло, що після практичного виключення цього чинника з технологічних процесів зменшилась і захворюваність на бериліоз. У деяких випадках ми не можемо повністю відмовитись від шкідливих речовин. У такому разі застосування новітніх технологій та спеціальних конструкторських рішень дозволяє значно обмежити вплив шкідливого фактору на працюючого. Як ми побачимо з нашого курсу існує багато шляхів обмежити дію факторів на організм працюючого – вологе буріння, герметизація процесу, адекватна вентиляція приміщень та ін. 2. Механізація та автоматизація праці. Механізація праці дозволяє не тільки перекласти фізично важку роботу на апарати, але й замінити автоматом чоловіка у шкідливих умовах виробництва. Наприклад, заміна людини на роботів на конвеєрі по зборці автомобілів виключає контакт людини зі шкідливими умовами, що супроводжують цю збірку – шумом, вібрацією та ін. Значна кількість професійних хвороб, у першу чергу пов’язаних з перенапруженням органів та систем, втратила свою актуальність після широкого впровадження механізації у виробництво.3. Централізація управління. У багатьох випадках, коли при небезпечних промислових процесах необхідна присутність людини, дешевше та ефективніше захистити одну обмежену ділянку виробничого приміщення, на якої ми зосередимо елементи управління, ніж забезпечувати безпеку усього приміщення. Реалізація цього принципу присутня у всіх приміщеннях, побудованих з урахуванням наступної роботи зі шкідливими факторами – починаючи від рентген кабінету, де ми захищаємо лікаря-рентгенолога та лаборанта, відокремлюючи управляючи елементи стіною, до цехів великих хімічних виробництв. Ці та інші принципи, які повинні ураховуватись ще при плануванні та будові підприємства стосуються однієї сторони розвитку професійної патології – дії шкідливих факторів. Але, як вже було сказано, має місце обмеження у вигляді економічної ефективності. Інша сторона, на яку буде направлено профілактичні заходи, - працівник, який має робити у цих умовах, обмежень не має. Для профілактики розвитку професійної патології у робітника ми можемо:1. Проводити попередні та періодичні медичні огляди;2. Застосовувати режимні заходи, які будуть обмежувати час праці окремого працівника безпосередньо в умовах дії шкідливих факторів. Наприклад, робота лікаря-радіолога обмежується не тільки часом знаходження біля джерела випромінювання але і дозою отриманої радіації. 3. Використовувати дієтичне харчування. Наприклад, багато металів, у тому числі тих, що використовуються у промисловості при потраплянні до організму мають ентеро-гепатичну циркуляцію. Між цім деякі солі цих металів, наприклад, лактати, є нерозчинними сполуками та виводяться з організму. Таким чином призначення працівникам, що працюють в умовах контакту з важкими металами молока та інших продуктів сприяє виведенню металів з організму працюючих та запобігає отруєнню.4. Використовувати виробничу гімнастику для запобігання перенавантаження на окремі органи та системи, наприклад при важкої фізичної праці.5. Застосування індивідуальних захисних приладів, наприклад, респіраторів та протигазів, костюмів хімічного захисту та ін.6. Проводити медичний нагляд за деякими типами робіт. Наприклад, при роботах з концентрованими отрутохімікатами від моменту їх виготовлення до застосування, уключаючи час транспортування, здійснюється лікарський нагляд.7. Останнім заходом профілактики професійної патології та професійної інвалідності є обмеження терміну роботи на шкідливому підприємстві. Наприклад, відомо, що незважаючи на усі використані методи профілактики у працівників шкідливого виробництва з часом накопичуються професійно зумовлені негативні зміни у організмі і через 25 років після початку роботи на виробництві ці зміни можуть перерости у професійну хворобу, чого ми не маємо припустити. Тому ми повинні скоротити термін роботи на підприємстві та забезпечити робітникам можливість передчасного отримання пенсії. Це реалізується шляхом обліку виробничого стажу як 1 рік за 1 ½ - 3 роки. Таким чином, якщо інші можливості вичерпано, розвиток професійної хвороби тім не менш буде попереджено, навидь ціною усунення від роботи ще молодого практично здорового чоловіка. Якщо умови виробництва змінюються на краще та наші можливості по профілактиці професіональної патології зростають, ми можемо зменшити коефіцієнт стажу. Для запобігання розвитку важких форм професійної патології та інвалідізації окрім профілактичних заходів застосовується реабілітація робітників, що працюють зі шкідливими факторами, яка здійснюється у плановому порядку. Реабілітаційні заходи застосовуються з метою поліпшення стану здоров’я працівника та відновлення захисних можливостей організму. Медична реабілітація включає:- санаторно-курортне лікування;- фізіотерапевтичні методи – бальнеотерапію, масаж, гідротерапію та ін.- лікувальну фізкультуру- дієтичне харчування та ін. Згідно до статті 7 Закону України «Про відпустки», робітникам що працюють у шкідливих та важких умовах надається додаткова відпустка тривалістю до 35 днів в залежності від умов праці. Оплата цих відпусток здійснюється з фонду заробітної плати. Окрім цих виплат з коштів Фондів соціального страхування здійснюється оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення. Ці додаткові відпустки, безкоштовні путівки та кошти на оздоровлення і дієтичне харчування є матеріальною базою медичної реабілітації працюючих зі шкідливими факторами. Медичні знання не ідеальні і ми не можемо спрогнозувати усі можливі випадки, тому у деяких робітників на шкідливих виробництвах можуть розвинутись легкі форми професійної патології. У цих випадках пацієнти підлягають на трудову реабілітацію. Тому цим пацієнтам МСЕК може запропонувати змінити місце роботи. Якщо зміна місця роботи буде супроводжуватись частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації) рішенням МСЕК пацієнту може бути встановлена ІІІ група інвалідності на термін до 2х років та надана матеріальна допомога на перекваліфікацію. Інваліди можуть парцювати за відповідних умов: в спеціальних для інвалідів цехах, де забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичний нагляд і систематична лікарська допомога і т. ін.), на спеціально створених робочих місцях з індивідуальним ритмом роботи. Законодавством передбачено, що до 4% посад на підприємствах усіх форм власності відводиться для праці інвалідів.

Планомірна багатостороння реалізація профілактичних заходів по попередженню розвитку професійної патології та реабілітація працюючих зі шкідливими чинниками призводить до того, що в умовах сучасного виробництва важкі форми професійних захворювань та випадки розвитку професійної інвалідності, як результату професійного захворювання, практично відсутні.

Поняття про пневмоконіози.

Під промисловими аерозолями ми розуміємо умови виробничого оточення, що характеризуються надмірним (перевищуючим ГДК) змістом у повітрі пилу, пару та диму. Незалежно від хімічного складу промислового аерозолю він буде порушувати функцію зовнішнього дихання, змінюючи властивості/склад повітря та оказуючи безпосередній негативний вплив на легені. Найбільш поширені такі аерозолі, що містять пил, які також провокують най важкіші захворювання легенів.

Промисловий пил у концентраціях, перевищуючих ГДК, може утворюватись при промислових процесах, пов’язаних з:

- здобиччю сировини, наприклад, у гірсько-рудному виробництві особливо при застосуванні вибухівки;

- розробленням сировини, наприклад, при помелі борошна;

- застосуванні сипучих речовин у виробничому процесі, наприклад, піску та цементу у будівництві;

На деяких виробництвах, таких як пташині фабрики, перукарні та ін., пил не є ведучим шкідливим фактором, але його концентрація також буде перевищувати ГДК, та може призводити до розвитку професійної патології.

Існує багато характеристик пилу, які зумовлюють особливості дії промислового аерозолю на організм працюючого.

1. Хімічний склад пилу. У залежності від походження пил розподіляється на органічний та неорганічний. У свою чергу органічний пил підрозділяється на пил рослинного чи тваринного походження, а неорганічний - на металевий та мінеральний. Кожна з цих підгруп окремо підрозділяється у залежності від хімічної структури пилу. Але на виробництві хімічно однорідний пил зустрічається значно рідше, ніж складні суміші, тому окремо виділяють змішаний пил.

2. Дисперсність пилу. Розмір пилових часток буде впливати на їх аеродинамічні властивості та здібність до проникнення у легеневу тканину. Виділяють:

- видимий пил (понад 10 мкм)

- мікроскопічній пил (0.25 – 10 мкм)

- ультра мікроскопічний пил (менш за 0.25 мкм)

Найбільш небезпечним вважається мікроскопічний пил 0.5 - 5 мкм.

3. Фіброзуюча дія. Деякі типи пилу, здебільшого мінерального походження, оказують фіброзуючу дію на легеневу тканину. В залежності від фіброзуючої активності пил розподіляється на:

- маючий високофіброзуючу дію (наприклад, пил, що містить понад 10% оксиду кремнію);

- маючий слабофіброгену дію;

- не маючий фіброгеної дії.

Окрім цих властивостей, має значення також наявність токсико-алергічної дії пилу, структура пилу (аморфна, кришталева), розчинність, електричний заряд пилу та ін.

Так як до розвитку профзахворювання призводить праця в умовах дії шкідливого фактору – пилу, - нам потрібно з’ясувати за яких обставин звичайний пил перетворюється на шкідливий фактор. Це буде зумовлено концентрацією пилу у повітрі та наявністю у складі пилу шкідливих речовин, наприклад, оксиду кремнію.

Для визначення цього застосовується величина – гранично допустима концентрація (ГДК), як характеристика умовно безпечного рівня шкідливого фактору. У професійної патології визначення терміну «гранично допустима концентрація» має свої особливості. Так трапляється тому що в умовах виробництва робітник не кожен день та лише деякий час на протязі доби контактує зі шкідливим фактором, тому патологічна дія останнього значно менше.

Таким чином у професійної патології гранично допустима концентрація - це концентрація речовини, яка при контакті з нею на протязі 8 годин на добу, або 40 годин на тиждень, або 5 днів за тиждень не призводить до відомих безпосередніх чи віддалених патологічних змін у організмі. У визначенні ГДК є декілька принципових моментів які нам потрібно розглянути окремо.

По-перше, це стосується «відомості» патологічних змін. Яким чином стає відомо, що окремі патологічні зміни, особливо віддалені, пов’язані з дією промислових факторів? Як ми вже вказували у темі №1, це можливо завдяки статистичної обробці результатів медичних оглядів працюючих зі шкідливим фактором. Але це призводить до наступних висновків:

- якщо ми дізнаємося про патологічні зміни за їх наявності у працюючих, шкідливий фактор вже призвів до розвитку професійного захворювання у значної кількості робітників.

- ГДК, що експериментально встановлюється походячи тільки з безпосереднього токсичного впливу, не відповідають дійсності та повинні коректуватися.

Історія медицини та зокрема професійної патології має багато прикладів, коли умовно безпечний фактор призводив до катастрофічних наслідків. Один з таких прикладів це бериліоз, пневмоконіоз у наслідок дії солей берилію. Первинно вважалося що берилій мало токсичний, але з часом з’ясувалося, що навидь після одного контакту розвивається важка швидко прогресуюча форма пневмоконіозу, і з’ясувалося це завдяки багатьом хворим на бериліоз. Інший приклад – азбестоз, до якого ми ще повернемося у нашому курсі. Первинно вважалося, що азбест, як речовина, що містить незначну кількість сполук кремнію, може приводити лише до розвитку легких форм пневмоконіозу – азбестозу, який у багатьох випадках навидь не впливає на працездатність працюючих. Але з часом було встановлено, що у 20% випадків азбестоз незалежно від форми ускладнюється злоякісними пухлинами легенів і з’ясовано це було завдяки значної кількості працівників, що хворіли на новоутвореня легенів.

По-друге, ГДК речовини у професійної патології розглядається з точки зору лише патологічних змін, як наслідків систематичної але короткочасної дії шкідливого фактору. Якщо дія речовини не впливає на здоров’я/працездатність працюючого, ця дія не буде визнана токсичною, та не буде впливати на ГДК. Наприклад, неприємний різкий запах хімічної речовини у робочому приміщені ніяким чином не впливає на здоров’я і відповідно ГДК, що дозволяє встановлювати для робочих приміщень більші показники ГДК, ніж для житлових.

Розуміючи, що є ГДК і чим ГДК для робочих приміщень відрізняється від ГДК для житлових будинків, ми повинні повернутися до принципів встановлення діагнозу професійного захворювання і обговорити ще одну важливу деталь. Якщо концентрація речовини на підприємстві не перевищує ГДК, речовина не є шкідливим фактором для цього виробництва і робітники, що там працюють, не потрапляють до профпатологічної служби, тому що не мають підстав. Але, як ми вже вказували у темі №4, економічна ефективність виробництва у деяких випадках не дозволяє дотримуватися ГДК. У таких випадках речовина стає шкідливим фактором, та провокує професійні захворювання.

Таким чином, якщо ми розглядаємо тип робіт, наприклад гірсько-добувні роботи, та вказуємо, що для їх працівників пил є шкідливим фактором, це означає, що на гірсько-добувних роботах концентрація пилу перевищує ГДК та гарантовано призводить до розвитку патологічних змін у організмі і наша первинна мета запобігти переростанню цих змін у професійну хворобу – пневмоконіоз.

Пневмоконіози (pneumoconiosis – «запиленість легенів») у широкому розумінні це усі захворювання легенів, зумовлені дією промислового пилу на організм працюючих, до яких відносяться безпосередньо пневмоконіози, хронічний пиловий бронхіт (хронічне обструктивне захворювання легенів), професійна бронхіальна астма та інші захворювання. Безпосередньо пневмоконіози це професійні дегенеративно-дистрофічні захворювання легенів, пов’язані з тривалим диханням пилом, яке призводить до розвитку дифузного інтерстиційного фіброзу паренхіми легенів, що супроводжується прогресуючою дихальною недостатністю та проявляється задишкою, кашлем та болями у грудної клітині.

Класифікація пневмоконіозів.

Пневмоконіози підрозділяються у відповідності до хімічної сполуки, що спричинила їх розвиток:

- пов’язані з дією оксиду кремнію (силікоз);

- пов’язані з дією інших сполук кремнію (силікатози – асбестоз, талькоз та ін.);

- пов’язані з дією пилу металів (металоконіози – сидероз, алюміноз та ін)

- пов’язані з дією пилу вугілля (антракоз)

- пов’язані з дією органічного пилу (бисиноз)

- пов’язані з дією змішаного пилу.

У відповідності до фіброзуючої активності пилу пневмоконіози розподіляються на:

- пневмоконіози у наслідок пилу високофіброзуючої дії – силікоз, сілікосілікатоз, сілікосідероз та ін.

- пневмоконіози у наслідок пилу малофіброзуючьої дії – талькоз, сідероз, антракоз та ін.

- пневмоконіози у наслідок пилу токсико-алергічної дії – бесіноз, екзогенний алергічний алвеоліт, токсичний фіброзуючий альвеоліт та ін.

Характеристика окремого пневмоконіозу складається з:

1. Встановлення етіологічного фактору – терміну дії, концентрації та хімічної структури пилу, що допоможе для розуміння можливих змін та запобігання розвитку професійної патології.

2. Рентгенологічної характеристики пневмофіброзу. Більшість пневмоконіозів має специфічні ознаки розповсюдження склеторичного процесу у легенях, встановлення яких дозволяє веріфікувати діагноз та надзвичайно важливо для прогнозу розвитку пневмоконіозу.

3. Клініко-функціональної характеристики захворювання та загального стану дихальної системи хворого.

 

5. Матеріали щодо активації студентів під час проведення лекції:

1. За яких підстав, пов’язаних з виробничими факторами, робітник підприємства може отримати листок непрацездатності?

2. Які критерії стійкого зниження професійної придатності вам відомі?

3. Які завдання виконує ЛТЕ у клініці професійних хвороб?

4. Перерахуйте заходи профілактики трудової інвалідності, спрямовані на виробництво.

5. Вкажіть методи реабілітації працюючих зі шкідливими умовами.

Ситуаційна задача

1. Студент 5-го курсу медичного університету під час сезонних робіт у сільськогосподарському підприємстві захворів на виразку шлунку. Який документ та на який максимальний термін може бути виданий цьому студенту?

 

6. Загальне матеріальне та методичне забезпечення лекції:

- навчальні приміщення – аудиторія кафедри

- обладнання – проектор, ноутбук,;

- устаткування - штори, грифельна дошка, трибуна

 

 

7. Матеріали для самопідготовки студентів:

а). з теми викладеної лекції

Одеський національний медичний університет.

Кафедра професійної патології, клінічної лабораторної та функціональної діагностики.

Курс професійних хвороб. Протокол перевірки знань з теми

«Організація та проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників промислових підприємств та сільського господарства»

Теоретичні питання 1. Обґрунтуйте чим зумовлена потреба у медичних оглядах здорових робітників?   2. Назвіть відомі вам типи медичних оглядів   3. Назвіть основні документи, регулюючи проведення медичних оглядів працівників.     4. Перерахуйте основні категорії працюючих, що мають бути осягнуті медичним оглядами: а) б) в) г) 5. Вкажіть які висновки може зробити комісія по завершенню медичного огляду?   Тестові завдання 1. Яка головна задача періодичного медичного огляду трудівників, які наражаються на вплив шкідливих виробничих факторів? а) Виявлення і рання попередня діагностика професійних захворювань; б) Виявлення захворювань, що є протипоказаними до продовження роботи за умов дії шкідливих факторів; в) Гігієнічна оцінка стану виробничого середовища; г) Зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. 2. Під час медогляду яке з досліджень проводиться у обов’язковому порядку усім робітникам? а) загальний аналіз сечі; б) загальний аналіз мокротиння; в) загальний аналіз крові; г) загальний аналіз калу. 3. До якого документу заносяться результати медичного огляду трудівників, які наражаються на роботу зі шкідливими виробничими факторами? а) медична книжка; б) амбулаторна картка; в) історія хвороби; г) картка працівника.
Ситуаційна задача 1. При періодичному медичному огляді у робітника мукомельного виробництва було встановлено діагноз – хронічний пиловий бронхіт 2ст. від дії органічного пилу, стадія ремісії, ЛН0. Робітник був визнаний придатним до роботи з обмеженнями. Які рекомендації комісія може запропоновані цьому робітнику? Клінічна задача 1. При первинному медичному огляді перед прийомом на роботу в умовах перегріваючого мікроклімату жінка пред’являє скарги на нудоту, періодичне блювання, слабкість, затримку місячних на 4 неділі, при огляді гінекологом матка збільшена у розмірах. Експрес-тест на хоріонічний гонадотропін позитивний. Встановить попередній діагноз. Вирішить питання про можливість роботи жінки у шкідливих умовах.    
Студент Відмітка Викладач

 

б). з теми наступної лекції:

Одеський національний медичний університет.

Кафедра професійної патології, клінічної лабораторної та функціональної діагностики.

Курс професійних хвороб. Протокол перевірки знань з теми «Професійні нейротоксикози». Хронічне отруєння ртуттю.

Теоретичні питання 1. На яких виробництвах має місце отруєння ртуттю?     2. До яких отрут відносяться ртуть та її похідні?   3. Який клінічний синдром є ведучим при хронічної ртутної інтоксикації?     4. Яки зміни у психіці розвиваються на фоні хронічної ртутної інтоксикації?     5. Які протипоказання до роботи з ртуттю вам відомі?   6. Експертиза працездатності в залежності від стадії хронічної ртутної інтоксикації: І ст. ІІ ст. ІІІ ст. Тестові завдання 1. Що не є медичними протипоказаннями до прийому на працю у контакті із ртуттю? а) Анемії б)Психози в) Стоматологічні захворювання г) Вегетативні розлади 2. Які з перелічених проявів хронічного отруєння ртуттю трапляються частіше у жінок? а) Порушення менструального циклу. б) Гіперфункція щитовидної залози. в) Збільшується відсоток розвитку психозів. г) Збільшується кількість еритроцітив і концентрація гемоглобіну. 3. Хвора К. працює на заводі по виготовленню рентгенівських трубок. Після аварії на заводі відчула різку слабкість, нудоту, блювання, металевий смак в роті. Діагноз: а) Отруєння ( гостре ) парами ртути. б) Отруєння бензолом. в) Отруєння марганцем. г) Гостре отруєння ФОС
Ситуаційна задача 1. Слюсар по ремонту контрольно-вимірювальних приладів (стаж роботи 10 років) звернувся в поліклініку зі скаргами на біль в животі, пронос, різку слабкість, набухання та біль ясен, відчуття металевого присмаку у роті. Кілька днів проводив терміновий ремонт приладів, після чого з’явилися зазначені скарги. При обстеженні: живіт болючий при пальпації відрізків тонкого та товстого кишківника, кров у калі. Набухання ясен, наявність виразок на них, підвищена слинотеча. Пожваленість сухожильних рефлексів. Встановлено діагноз – хронічне отруєння ртуттю. Яким чином ми маємо підтвердити професійний характер захворювання?     Клінічна задача 1. Жінка 33 років, працює 11 років на заводі по виготовленню ртутних випрямлячів і ртутних насосів. Скаржиться на головний біль, запаморочення зниження пам'яті, дратливість, дрібне і часте тремтіння пальців витягнутих рук, повік і язика, кровоточивість ясен, гіперсалівацію, гінгівіт. Попередній діагноз – хронічне отруєння ртуттю легкого ступеню. Назначте до обстеження, лікування та надайте рекомендації щодо подальшої роботи зі ртуттю?    
Студент Відмітка Викладач

 

8. Література, яка використана лектором для підготовки лекції.

- Конституція України;

- Закон України «Про охорони праці»;

- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

- Наказ МОЗ України від 21.05.2007 року за №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»

- Гігієнічна класифікація умов праці;

- «Професійні хвороби», І.Ф. Костюк, В.А. Капустник //«Здоров’я», Київ 2012 р.

 

Лекцію склав доцент Панюта О.І.

 

 


Читайте також:

  1. Ігнатьєв О. М.




Переглядів: 675

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Ігнатьєв О. М.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.047 сек.