Четверте покоління

Третє покоління

Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х при переході від напівпровідникових приладів у пристроях ЕОМ до інтегральних схем.

Інтегральна схема (мікросхема)- це невелика пластина, на якій розміщуються сотні елементів: діодів, транзисторів, конденсаторів тощо. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джек Кілбі та Робертом Нойсом.

У 1958 році двоє учених, що жили в абсолютно різних місцях, винайшли практично ідентичну модель інтегральної схеми. Один з них, Джек Кілбі, працював на Texas Instruments, інший, Роберт Нойс, був одним із засновників невеликої компанії по виробництву напівпровідників Fairchild Semiconductor. Обох об'єднало питання: «Як в мінімум місця вмістити максимум компонентів?». Транзистори, резистори, конденсатори і інші деталі у той час розміщувалися на платах окремо, і вчені вирішили спробувати їх об'єднати на одному монолітному кристалі з напівпровідникового матеріалу. Тільки Кілбі скористався германієм, а Нойс віддав перевагу кремнію. У 1959 році вони окремо один від одного отримали патенти на свої винаходи — почалося протистояння двох компаній, яке закінчилося мирним договором і створенням спільної ліцензії на виробництво чіпів. Після того, як в 1961 році Fairchild Semiconductor Corporation пустила інтегральні схеми у вільний продаж, їх відразу стали використовувати у виробництві калькуляторів і комп'ютерів замість окремих транзисторів, що дозволило значно зменшити розмір і збільшити продуктивність

Перша радянська напівпровідникова мікросхема була створена в 1961 році в Таганрозькому радіотехнічному інституті, в лабораторії Л. Н. Колесова.

Застосування інтегральних схем надало можливість збільшити кількість електронних елементів ЕОМ без зміни їхніх реальних розмірів. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 мільйонів операцій за секунду. У третьому поколінні з’явилися великі серії ЕОМ, що розрізняються за своїм призначенням і продуктивністю. Були розроблені серії машин ЄС ЕОМ (Єдина система ЕОМ), СМ ЕОМ (Система Малих ЕОМ) і «Електроніка» (система мікро-ЕОМ).

Характерні риси ЕОМ третього покоління:

- застосування інтегральних схем;

- можливість використання розвинутих мов програмування (мов високого рівня).

у процесі вдосконалення мікросхем збільшувалась їхня надійність і щільність розміщення в них елементів. З’явились великі інтегральні схеми (ВІС). На основі ВІС були розроблені ЕОМ наступного покоління. почали створювати перші мікропроцесори. Які з'явилися на початку 1970-х і використовувалися в електронних калькуляторах для обробки 4-бітних слів, що являли десяткові цифри в двійковому представленні. Поява 8-бітних процесорів з 16-бітною адресацією в середині 1970-х забезпечила достатній простір можливостей для реалізації перших мікропроцесорів загального призначення в мікрокомп'ютерах.

Довгий час процесори складалися з малих і середніх інтегральних схем, що містили в собі еквівалент від кількох до кількасот транзисторів. найперший мікропроцесор був створений компанією Intel (США) у 1971 році. це був 4-розрядний Intel 4004,що містив 2250 транзисторів і виконував 60 тис. операцій за секунду. мікропроцесори стали основою міні-ЕОМ, а потім і персональних комп’ютерів, тобто ЕОМ, орієнтованого на одного користувача. почалася епоха персональних комп’ютерів (ПК).

Характерні риси ЕОМ четвертого покоління:

- застосування мікропроцесорів, побудованих на великих інтегральних схемах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перше покоління	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.