• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Е ж З и

Мал. 54. Незнімні апарати для лікування діастеми (а — і)

У разі діастеми першого виду (нахил коронок зубів) виготовляють кільця, рідше коронки на центральні різці. Ортодонтичний дріт діаметром 0,8—1 мм трохи розплющують і відрізають два стержні довжиною трохи більшою за відстань від різального краю центрального різця до середини довжини проекції його кореня. Кінці стержнів (балочок) загинають у вигляді гачків, відкритих дистально. Балочки припасовують вертикально до коронок чи кілець так, щоб їх нижній кінець не виступав із-за різального краю зуба. Коли центральні різці розміщені в зубній дузі правильно, балочки припаюють біля їх медіального краю. Якщо різці потрібно розвернути, то балочки припаюють ближче до середини зуба. Між гачками балочок надягають гумові кільця (паралельно чи перехресно) — апарат Коркгауза (мал. 54, б). Інший вид цього ж апарата: до кілець (коронок) на тих самих місцях, де мають бути балочки, припаюють вертикальні трубки завдовжки 4—5 мм із внутрішнім діа­метром 0,7—0,9 мм. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,6— 0,8 мм вигинають пружину Коффіна, кінці якої фіксують у трубках. Періодично активуючи пружину, зближують різці (мал. 54, в). Для повороту переміщуваних зубів по осі (за показаннями) до їх кілець додатково припаюють гачки з орального і вестибулярного боків біля шийок зубів, відкриті в однойменний бік (розміщувані медіально — у медіальний, дистально — у дистальний). На гачки накладають гумові кільця. Залежно від напрямку гумової тяги зуби нахиляють, зближують, повертають навколо вертикальної осі чи запо­бігають їх повороту при застосуванні апаратів для зближення зубів (мал. 54, г—е).

У разі діастеми другого виду (корпусного зміщення різців) на вестибулярній поверхні кілець, коронок, які надягають на центральні різці, припаюють горизонтальні трубки з внут­рішнім діаметром 0,8—1 мм. Для запобігання повороту зубів у трубки вводять стержень із ортодонтичного дроту діаметром 0,8 мм. За трубки під стержнем надягають гумову тягу чи накладають лігатуру, переміщуючи зуби (мал. 54, є). У цьому ж апараті можна застосувати частину дуги Енгля — стержень із різьбою та гайкою. Один кінець стержня, введеного у горизонтальні трубки, загинають до упору, на другий кінець, який виходить із трубки, накручують гайку. Під час закру­чування гайка упирається у край трубки, тягою гвинта переміщують зуб.

У апараті з паралельними стержнями на одне кільце, котре надягають на центральний різець, напаюють з вестибулярного боку вертикальну трубочку завдовжки 4 мм, до кільця другого зуба горизонтально припаюють дві паралельні трубочки дов­жиною 3 мм. Внутрішній діаметр трубочок — 0,7 мм. Стерженьок із ортодонтичного дроту вводять у вертикальну трубочку, обидва його кінці загинають паралельно до припаяних трубок другого зуба і вводять їх у ці трубки. Залишки дроту відкушують так, щоб кіпці стержня виступали із трубок на 1—1,5 мм. На трубки надягають гумову тягу, яку фіксують краєм і кінцями стержня (мал. 54, ж). У разі широкої діастеми на центральні різці готують кільця з припаяними горизонтальними трубками, розрізаними на нижній поверхні. Із дроту діаметром 0,8 мм вигинають вестибулярну дугу. Для фіксації дуги виготовляють кільця на перші моляри і кінці дуги припаюють до них чи фіксують у горизонтальних трубках за типом дуги Енгля. Дугу вводять у трубки на різцях і злегка обтискують їх навколо дуги. На центральні різці накладають гумову тягу (кільця). Застосовують також апарат Адегізалова (мал. 54, з).

У разі асиметричної діастеми виготовляють спаяні кільця, коронки чи капу на ікло, бічний і центральний різці на боці, де центральний різець розміщений правильно. До капи біля медіального боку центрального різця на вестибулярній і оральній поверхнях припаюють гачки, що відкриті дистально. На переміщуваний різець надягають кільце з припаяними на вестибулярному і оральному боках кнопками чи гачками біля дистальної поверхні, відкритими дистально. Між гачками накладають гумову тягу (кільця), які переміщують зуб.

У разі діастеми третього виду (медіального нахилу коро­нок центральних різців і латерального відхилення їх коренів) на верхній зубний ряд встановлюють опорну вестибулярну дугу. До кільця, яке надягають на переміщуваний зуб, припаю­ють штангу з вестибулярного боку, використовуючи для цього розплюснутий ортодонтичний дріт діаметром 1—1,2 мм. На кінцях штанги (важеля) роблять гачки. Довжина штанги — 15—20 мм. Припаюють їх перпендикулярно до довгої осі зуба чи паралельно їй (модифікація Ф. Я. Хорошилкіної; мал. 54, и, і).

На опорній дузі за 15—20 мм по обидва боки від місця перетину її зі штангою припаюють гачки, що відкриті лате­рально. Між гачками штанги біля різального краю зуба і латеральним гачком на дузі і двома іншими гачками в косому напрямку накладають гумові кільця. Для наближення дуги до переміщуваного зуба у штанзі на місці її перехрещення з дугою роблять прорізи. Коли штанга припаяна перпен­дикулярно до довгої осі зуба, гумову тягу накладають верти­кально між кінцями штанги і опорною дугою (див. мал. 54, і). Виправивши нахил різців, їх потім зближують за допомогою апаратів, які застосовують для лікування діастеми другого виду. Усунути неправильний нахил центральних різців і одночасно їх зблизити можна за допомогою апарата Бегга.

Для переміщення окремих бічних зубів у трансверзальному (вестибулооральному) напрямку за наявності місця у зубній дузі на переміщуваний зуб укріплюють кільце з гачком чи кнопкою, а на зуби, що стоять поряд (один, два), з кожного боку надягають кільця з припаяною до них штангою. Зуб переміщують дротяною лігатурою чи гумовою тягою, підтя­гуючи його до штанги.

Апарат Енгля можна використовувати для витягання зубів. На перший постійний моляр виготовляють кільце з припаяною горизонтально на вестибулярному боці трубкою овальної чи прямокутної форми і внутрішнім перерізом 1x2 мм, фіксують його цементом. На напівретиноване ікло надягають коронку, ковпачок чи кільце з припаяним па вести­булярному боці гачком, що відкритий до ясенного краю. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,8 мм вигинають еластичний (пружинячий) важіль. Один кінець важеля згинають удвоє за довжиною горизонтальної трубки на опорному кільці і вводять у трубку. Другий кінець загинають гачком і, активувавши його, заводять за гачок на кільці ікла. Пружність активованого важеля витягає ікло.

Для витягання двох зубів на сусідні зуби виготовляють кільця (на 2—3 з кожного боку), коронки, спаяні разом, чи капи, з'єднані балочкою, із дроту діаметром 1,2—1,5 мм на рівні різального краю зубів. На переміщуваних зубах фіксують кільця чи коронки з гачками, що відкриті до ясен. Гумову тягу накла­дають між гачками і балочкою. Як опору в цьому апараті можна використовувати групу зубів протилежної щелепи, покривши їх спаяними кільцями чи коронками з гачками. Застосовують гумову міжщелепну тягу, яку знімають під час їди.

Зубоальвеолярне вкорочення (занурення) ікла здійснюють апаратом з пружинячим важелем і з кільцем, яке обхоплює горбок ікла. Силу тиску важеля направляють у бік альвеолярного відростка. Це сприяє зануренню зуба. Виготовляють цей апарат так само, як і апарат для витягання зуба.

Дезоклюзійні апарати призначені для вертикального переміщення зубів. На зуби, які підлягають зануренню, виготовляють коронки, що підвищують прикус, або капи чи знімні пластинки з оклюзійними накладками. Зуби, виключені апаратом із контакту з антагоністами при оклюзії, зміщуються до оклюзійної площини (висовуються), а зуби, що мають контакт з апаратом, завдяки перебудові тканин альвеолярного відростка переміщуються в бік тіла щелепи(занурюються). Апарат Гербста — Кожокару застосовують для вертикального переміщення зубів. На нижні бічні зуби виготовляють спаяні кільця, коронки чи капи. До них з вестибулярного боку біля молярів припаюють трубки від дуги Енгля, а біля ікол гачки, відкриті донизу. На верхні передні зуби надягають кільця з упорними пристроями (по два гачки, що відкриті вгору), горизонтальні розпиляні трубки, фіксатори різного виду. Кільця і капу цементують на зубах. На поверхню змикання заздалегідь перфорованої капи нашаровують самотверднучу пластмасу для роз'єднання прикусу на потрібну висоту для занурення (зубоальвеолярного вкорочення) верхніх бічних зубів. На трубки і гачки, припаяні до коронок, надягають гумові кільця (стрічку), тяга яких переміщує зуби.

Апарат Ф. Я. Хорошилкіної для вертикального переміщення зубів. На верхні бічні зуби виготовляють металевий каркас із опорних кілець чи коронок. Вигинають із ортодонтичного дроту діаметром 1—1,2 мм два піднебінних бюгелі і припаюють їх до кілець на молярах і премолярах. З вестибулярного боку опорні кільця з'єднують припаяними до них штангами. Коронки (кільця) надягають на переміщувані зуби. До коро­нок (кілець) опорних премолярів і переміщуваних зубів припаюють вертикальні трубки для введення кінців пружин. Після фіксації каркаса на опорних зубах і кілець на перемі­щуваних зубах у трубки вводять кінці пружин. Діючою частиною апарата служать дві піднебінні і дві вестибулярні пружини з завитками і вестибулярні штанги. Пружини можуть бути настроєні на зубоальвеолярне вкорочення чи подовження на ділянці передніх чи бічних зубів за показаннями. Пружини, намагаючись набути заданої їм форми, тиснуть на опорні і переміщувані зуби у взаємно протилежних напрямках.

Апарат Коркгауза для повороту зубів навколо осі. На зуб, який треба повернути, надягають кільце з горизонтальною трубкою (внутрішній діаметр — 1,2 мм, довжина — 4,5 мм). Із відрізка ортодонтичного дроту діаметром 1,2 мм вигинають

Мал. 55. Апарат Василенка — Енгля:

а, б — апарат у дії; в — коронка або кільце на переміщуваному зубі;

г — пружинячий важіль; д — опорна коронка з дотичною балочкою

важіль, який іде від другого премоляра чи першого моляра того ж боку, де розміщений зуб, який треба повернути. Один кінець важеля вставляють у трубку, другий підтягують лігатурою до опорного зуба. Еластичність важеля сприяє зміщенню зуба.

Апарат Василенка — Енгля для повороту зуба (мал. 55). На зуб, який треба повернути, виготовляють коронку чи кільце з горизонтально припаяною на вестибулярному боці трубкою овальної форми. Внутрішній переріз трубки дорівнює подвійному діаметру дроту важеля по висоті і одному діаметру по товщині. На другий премоляр чи перший моляр проти­лежного зуба, що повертають, збоку зубного ряду надягають кільце з припаяною до його піднебінної поверхні дотичною балочкою діаметром 0,8—1 мм, що опирається на два зуби, які стоять поряд. До цього ж кільця з вестибулярного боку горизонтально припаюють П-подібну скобу, яка має довжину, що дорівнює ширині зуба, і відступає від кільця на 1,5 мм. Із ортодонтичного дроту діаметром 1 мм вигинають пружи­нячий важіль. Кінець важеля, що входить у трубку, вигинають у вигляді петлі з упором, який запобігає повороту важеля. Другий кінець важеля вигинають у вигляді гачка і заводять його за П-подібну скобу на бічному зубі біля його медіального краю. Поворот зуба відбувається під впливом дії активованого пружинячого важеля до моменту упора гачка у дистальний край П-подібної скоби. Це служить показником для чергового активування важеля чи вигинання нового.

Апарат Енгля для повороту зубів. На зуб, який треба повертати, надягають кільце з гачками, припаяними з вести­булярного і орального боків, а на зубний ряд виготовляють і надягають стаціонарну дугу Енгля з зачіпними гачками на ділянці медіального краю ікол (під час повороту різців). Гачки відкриті назад. Дугу тісно припасовують до виступаючої вперед вестибулярної частини коронки зуба, що повертається. Розтяг­нувши гумові кільця, їх надягають на гачки дуги і кільця зуба.

Зуб повертають гумовою тягою, діючи одночасно на медіальний і дистальний краї коронки у взаємно протилежних напрямках.

Апарат для повороту моляра.. З вестибулярного боку біля дистального краю зуба, що повертають, надягають кільце з вертикально припаяною трубкою діаметром 1,5—1,8 мм. Вестибулярну дугу вигинають із ортодонтичного дроту діаметром 1—1,2 мм, її кінець загинають і вводять у трубку. Другий кінець дуги фіксують до кільця моляра протилежного боку зубного ряду. До медіального краю кільця зуба, що повертається, з орального боку припаюють пружинячий важіль із дроту діаметром 1 мм, який іде до ікла і закінчується гачком, відкритим до піднебіння. Кінець важеля підтягують (гумовим кільцем чи лігатурою) до вестибулярної дуги між іклом і першим премоляром.

Дуги Енгля застосовують для усунення неправильного положення окремих зубів, нормалізації зубного ряду (роз­ширення, звуження), виправлення прикусу в сагітальному, трансверзальному і вертикальному напрямках. Апарат Енгля простої конструкції складається з пружної дуги з фасонними гайками, двох бандажних кілець, що мають з орального боку гвинтовий стержень і гайку для закріплення кільця на зубі. З вестибулярного боку до кільця приєднана горизонтальна трубка. Цей апарат має додаткові пристрої (2 заготовки) гачків. Зараз замість бандажних кілець використовують кільця, рідше — коронки індивідуального виготовлення, припаюючи до них горизонтальні трубки. Також застосовують додаткові кільця з гачками, кнопками, вертикальними важелями чи горизонтальними трубками на переміщувані зуби. Промис­ловість випускає дротяні заготовки дуг Енгля із нержавіючої сталі діаметром 0,8—1,2 мм і різної довжини (№ 1—4; див. мал. 21). На кінцях заготовок є гвинтова різьба, на яку накручують фасонні гайки.

Один кінець гайки товщий, чотиригранної (для ключа) форми, другий — тонший, циліндричної форми (втулкова частина, чи просто втулка, гайки). До заготовки прикладені дві трубки з внутрішнім діаметром 2 мм, трохи більшим (на 0,2—0,3 мм) за зовнішній діаметр циліндричної частини гайки (втулки). Довжина трубок близько 12 мм, дистальні кінці трубок зрізані під кутом 45°. У комплект входять два стержні з кільцеподібним загнутим одним кінцем для фіксації на дузі. Вони служать для вигинання зачіпних чи перекидних гачків. Також є фасонний ключ для закручування гайок. За відсут­ності стандартних заготовок дуги Енгля трубки і дуги виго­товляє зубний технік. Трубку вигинають із пластинки нержавіючої сталі завтовшки 0,18—0,2 мм, завширшки 12—15 мм, довільної довжини. Край пластинки із широкого боку заги­нають за допомогою крампонних щипців у вигляді жолобка. У цей жолобок кладуть стержень діаметром 1,2—1,5 мм і загинають по ньому пластинку в трубку. Залишки смужки зрізують ножицями для металу, а край трубки підганяють у стик. Знімають трубку зі стержня, дистальний її край зрізують під кутом 45° на боці, протилежному стикові. До кільця (коронки) трубку припаюють боком, на якому розта­шований стик. Дугу технік вигинає із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—1 мм за вказівкою лікаря. Зачіпні гачки вигинає на дроті в ділянці ікол у вигляді петель, нахилених медіально, висотою 3,5—4 мм. Крім зачіпних петель на стаціонарній чи експансивній дузі (біля медіального краю трубок, розміщених на кільцях опорних зубів) технік вигинає стопори (упори) у вигляді напівкруглих, трикутних чи прямокутних виступів висотою 2—3 мм, які перешкоджають проковзуванню стаціо­нарної чи експансивної дуги в трубках.

Стаціонарна дуга Енгля (мал. 56). Виготовляють ортодонтичні кільця чи коронки на перші постійні моляри. Припасувавши в роті кільця (коронки), лікар знімає зліпок і переводить ці кільця у зліпок. Відливають модель. На моделі з вестибулярного боку кілець липким воском прикріплюють горизонтально трубки стандартної дуги Енгля, розміщуючи їх паралельно ясенному краю на ділянці шийок зубів. Зріз дистального краю трубок має бути повернутий назад і у вестибулярний бік. У разі потреби з орального боку до кільця чи коронки липким воском прикріплюють вигнуті дотичні балочки із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—1,2 мм, які прилягають до пришийкової поверхні, другого моляра і премолярів. Трубки заповнені гіпсом чи олівцевим грифелем, дотичні балочки припаюють до кілець. Дистальний кінець трубок на 1,5—2 мм залишають вільним від припою (для фіксації за кінець трубки гумової тяги). Після паяння кільця відбілюють, трубки звільняють від гіпсу (грифеля), оброб­ляють, полірують і фіксують цементом на зубах. У порожнині рота хворого лікар припасовує дугу, вигинаючи її пальцями чи щипцями. За необхідності до дуги припаюють (бажано оловом) гачки чи приварюють їх точковим зварюванням (для збереження пружинячих властивостей дуги) в місцях, позна­чених лікарем на припасованій дузі. У разі застосування стаціонарної дуги на кінці припасованої дуги накручують гайки до упору їх у медіальні краї трубок. Циліндричні втулки гайок мають розміщуватись у трубках. Дугу підв'язують до переміщуваних зубів лігатурою.

Мал. 56. Стаціонарна дуга

Енгля

Мал. 57. Ковзна дуга Енгля:

1 - дуга;

2 — коронки з трубками;

3 — дуга на зубному ряду;

Переміщення зубів здійсню­ється за рахунок тяги лігатур і закручування гайок. Стаціо­нарною дугою Енгля зуби переміщують вестибулярно, орально, медіально чи дистально або повертають. За необхідності на переміщуваний зуб чи групу зубів надягають кільця чи коронки з упорами, петлями, гачками.

Ковзна дуга Енгля для дистального зміщення передніх зубів (мал. 57). На моляри виготовляють опорні коронки (кільця) з трубками. Із дроту діаметром 0,8—1 мм вигинають на моделі дугу, яка прилягає до вестибулярних поверхонь передніх зубів. Кінці дуги мають входити в трубки вільно. На дузі в ділянці ікол припаюють чи вигинають гачки, що відкриті вперед, а на ділянці передніх зубів — петлі (гачки), перекинуті через різальні краї зубів. Ширина петель — 2—3 мм, товщина — 0,2— 0,3 мм. Гумову тягу (кільце) закріплюють за задні (дисталь­ні) краї трубок на молярах і за гачки на дузі біля ікол. Дуга, зміщуючись назад під впливом гумової тяги, тисне на передні зуби і відхиляє її у піднебінному напрямку.

Ковзна дуга Енгля з позаротовою тягою. Позаротова тяга забезпечується гумовими кільцями, натягнутими від кінців лицьової дуги до гачків на головній шапочці чи шийній пов'язці. Можливе застосування внутрішньоротової (ковзної дуги) і позаротової (лицьової дуги) тяги одночасно. Стандарт­ну лицьову дугу припасовують до ковзної дуги на ділянці передніх зубів і з'єднують їх лігатурою, паянням чи точковим електрозварюванням або замком із припаяної до ковзної дуги трубки дуги Енгля з вирізаною нижньою частиною. Апарат застосовують під час сну (8—9 год.) і вдень удома (2—3 год.) для переміщення зубів в оральному напрямку.

Мал. 58. Експансивна (розширю­юча) дуга Енгля

Розширююча (експансив­на) дуга Енгля (мал. 58). На перші чи другі моляри виго­товляють опорні коронки з трубками. За необхідності до коронок з орального боку припаюють дотичні балочки із дроту діаметром 1 мм. Балочки прилягають до шийок переміщуваних зубів. Стандартну дугу з накрученими на кінцях гайками виги­нають так, щоб вона прилягала до вестибулярної поверхні фронтальних зубів і відставала від бічних, тобто була ширшою за зубний ряд. При введенні кінців дуги з гайками в трубки дугу стискують. Гайки мають упиратися в трубки. Бічні зуби іноді прив'язують до відстаючої дуги лігатурами. Дуга, оскільки вона еластична, намагається розширитись у бічних ділянках і зміщує бічні зуби у вестибулярному напрямку. Апарат активують розгинанням дуги (для цього її потрібно зняти), підкручуванням дротяних лігатур і розкручуванням гайок. Активованою дугою Енгля можна переміщувати зуби у вертикальному напрямку. Для зубоальвеолярного вкоро­чення (занурення) зубну дугу вигинають не паралельно шийкам зубів, а ближче до перехідної складки слизової оболонки на ділянці коренів зубів і фіксують до зубів між їх шийками і екватором кільцями з упорами, надітими на переміщувані зуби. Витягання зубів (зубоальвеолярне подов­ження) здійснюють, вигинаючи дугу по різальному краю зубів і фіксуючи її на ділянці шийок лігатурами. У зазначених випадках еластичність дуги, яка прагне набути наданої їй під час вигинання форми, переміщує фіксовані до дуги зуби.

Дуга Енгля для міжщелепного витягання. На верхньому і нижньому зубних рядах фіксують дуги Енгля за методикою, описаною вище. До дуги верхньої щелепи припаюють (виги­нають) гачки, що відкриті вперед на ділянці ікол чи премолярів. Гумові кільця натягають між цими гачками і краями трубок на коронках нижніх молярів. Тяга кілець зміщує нижню щелепу вперед. Якщо гачки біля ікол напаяти на дузі, фіксованій на нижньому зубному ряду, і надіти гумові кільця від гачків до кінців трубок біля коронок верхніх молярів, то нижня щелепа буде зміщуватися назад (дистально).

Апарат Енгля складної конструкції (мал. 59). При засто­суванні простої круглої дуги Енгля переміщення зубів в основ­ному йде шляхом нахилу, а не корпусно.

Мал. 59. Апарат Енгля складної

конструкції:

а, б — кріплення в замках плоскої

і квадратної дуг з лігатурами;

в — формувач чотиригранних дуг;

г — замок зі шплінтом;

д — квадратна дуга на зубах

Для корпусного переміщення зубів він запро­понував чотиригранну (плос­ку) дугу з кріпленням її в ортодонтичних замках (еджуайзах), припаяних до кі­лець на опорних і переміщу­ваних зубах (див. мал. 37, а). Для вдосконалення цієї апара­тури були запропоновані дуги різного профілю (квадратні, прямокутні, плоскі). Незнімні апарати такого типу механічної дії об'єднуються під назвою еджуайз-техніки.

Апарат Джонсона (мал. 60). Фасонні дуги при перемі­щенні зубів діють жорстко, з великою силою, перешкоджають вільному нахилу зубів, а тому Джонсон запропонував замість них застосовувати круглі подвійні тонкі (діаметром до 0,28 мм) дуги з удосконаленими ортодонтичними замками для їх кріплення. Дуги розміщені одна над другою і фіксовані в замках. Вони запобігають повороту переміщуваних зубів, поєднуючи в собі переваги круглої і чотиригранної дуг. Згодом були запропоновані ортодонтичні дуги, складені із 3 і більше тонких (діаметром 0,18—0,25 мм) дуг, розміщуваних пара­лельно чи скручених. Кінці цих дуг упаковують у спеціальні трубки діаметром 0,38—0,55 мм. На їх кінцях вигинають стопорні петлі або виступи.

Апарат Бегга. Для забезпечення вільного нахилу зубів у всіх напрямках (дія простої дуги Енгля) і одночасного їх корпусного переміщення (дія еджуайз-техніки) Бегг запропонував використовувати для дуг тонкий, легкий і пружний круглий дріт із нержавіючої сталі. Активні дуги (використовуються на першому етапі лікування) виготовляють з дроту діаметром 0,41 мм, пасивні опорно-утримуючі (викорис­товуються на другому етапі лікування) — 0,61 мм, допоміж­ні — 0,36—0,5 мм. Бегг розробив новий тип ортодонтичних замків із замикаючим шплінтом, які дозволяють фіксувати дуги в безпосередньому контакті з зубами (див. мал. 37, в).

Мал. 60. Апарат Джонсона:

а — дуга в трубці; б — скручена дуга;

в — дуга запресована в трубках зі стопорами;

г, д — розміщення апарата на зубних рядах

Апарати складної конструкції Енгля, Джонсона і Бегга. За звичайною технологією виготовляють на опорні зуби (частіше на моляри) металеві коронки, на переміщувані — кільця (зварні, штамповані). Припасовують їх у роті, знімають зліпки і відливають моделі. На всіх кільцях позначають загальну середню лінію і роблять позначку положення опорних трубок і ортодонтичних замків (за допомогою паралелометра, мар­кірувального рейсфедера Валіноті). До коронок і кілець приварюють (припаюють) опорні трубки і замки з прямим чи косорозміщеним прорізом апарата Енгля, скоби для подвійної дуги чи пеналоподібні замки для апарата Джонсона, замки зі шплінтами для фіксації дуг Бегга та ін. Коронки і кільця відбілюють, обробляють, полірують, перевіряють і ставлять на відповідні зуби моделі щелепи.

Д л я а п а р а т а Е н г л я вигинають чотиригранну дугу за допомогою спеціального формувача, який дозволяє робити згини дуги з кутами її нахилу, відповідними нахилу пазів у замках. Коронки і кільця укріплюють на зубах цементом, дугу вводять в опорні трубки, замкові пристрої і фіксують дротя­ною лігатурою. За необхідності до дуги приварюють точковим зварюванням додаткові деталі (гачки, стопори та ін.) і використовують гумову тягу.

Д л я а п а р а т а Д ж о н с о н а кінці двох дуг до їх вигинання з'єднують, гофрують і втягують у трубки з гачками за допомогою спеціального пристрою, на кінцях дуг (трубок) вигинають стопорні петлі. Дуги вводять в опорні трубки, фіксують у замках, скобі для двох дуг лігатурою або у пеналоподібних замках (насовуючи кришку) на перемі­щуваних зубах. За показаннями застосовують однощелепну або міжщелепну гумову тягу.

Для апарата Бегга на металеві коронки опорних зубів з вестибулярного боку напаюють горизонтально овальні трубки довжиною 6,35 мм і внутрішнім діаметром 0,31 мм. На кільця, які надягають на переміщувані зуби, з того ж боку напаюють (приварюють) замки зі шплінтами. На першій стадії лікування із дроту діаметром 0,41 мм і завдовжки 105—110 мм вигинають дугу із зачіпними гачками біля середини вестибулярної поверхні ікол. Гачки, що відкриті вперед (медіально), використовують для гумової тяги. Дистальні коліна гачків мають прилягати до замків на іклах. Середню частину дуги контурують за формою зубного ряду чи роблять гладенькою, її вигинають щипцями Адерера чи Адамса з конусоподібними губками. Кінці дуг, які вміщують в опорні трубки, мають виступати на 1,5 мм. Якщо потрібно розширити чи звузити зубну дугу, перемістити окремі зуби, для дуги беруть більший шматок дроту. Один кінець вміщують в овальну трубку на опорному зубі так, щоб він виступав назад на 1,5 мм. Потім вигинають стопор на дузі біля медіального кінця трубки і гачок біля ікла для міжщелепної тяги на одному боці. У середній ділянці дуги вигинають вертикальні петлі чи напів­круглі виступи заввишки 8—10 мм, розміщуючи їх між зубами так, щоб вони не торкалися вестибулярної поверхні зубів. При розширенні зубного ряду вигинають петлі, при скороченні (звуженні) — напівкруглі виступи (згини). У разі повороту зуба по осі ділянки дроту, який розміщується в замку, вигинають під кутом до його коронки (мал. 61, а). Закінчують виготовлення вигинанням другого зачіпного гачка і стопора перед опорною трубкою на другому боці зубного ряду. Стопори направляють до склепіння перехідної складки слизової оболонки. Для переміщення зубів у вертикальному напрямку дуги вигинають активованими: при зубоальвеолярному положенні на верхньому зубному ряду — ближче до перехідної складки слизової оболонки (біля коренів передніх зубів), на нижньому — над різальними краями передніх зубів: при зубоальвеолярному вкороченні (зануренні) верхню дугу вигинають нижче від різальних країв верхніх передніх зубів, нижню — біля перехідної складки слизової оболонки біля передніх зубів. Активовані дуги фіксують в замках коронок чи кілець на переміщуваних зубах (мал. 61, б). Вкоротити зубний ряд, усунути треми між зубами можна за допомогою однощелепної чи міжщелепної гумової і пружинної тяги (мал. 61, в—г). На другій стадії лікування активну дугу замінюють на пасивну (утримуючу) із дроту діаметром 0,61 мм. її вигинають за формою вестибулярної поверхні зубної дуги з вертикальними виступами посередині, що мають висоту 4—5 мм. Додатково вигинають допоміжну дугу із дроту діаметром 0,36—0,41 мм для повороту коренів відповідних зубів. На цій дузі роблять вертикальні пружинячі виступи — петлі (відростки) заввишки 4—6 мм. Вони відхилені від вертикальної площини на 70°—80°. Коли настроїти петлю так, щоб вона тиснула на коронку зуба біля різального краю, його корінь

Мал. 61. Послідовність застосування варіантів назубних дуг (а — д) в апараті Бегга (за Ю. М. Малигіним)

переміщується вестибулярно, а коли біля шийки зуба — орально (див. мал. 61,д). Нахил зубів у медіодистальному напрямку здійснюють вестибулярними дугами з пружинами Броуссарда, Кіслінга (див. мал. 41) або однощелепною чи міжщелепною гумовою тягою. До основної дуги пружини прикручують чи фіксують гачками. Допоміжну дугу прикру­чують до основної з упором у вертикальний опорний виступ на середині опорної дуги.

Апарат Айнсворта (мал. 62). Виготовляють коронки чи кільця на другі, рідше — на перші премоляри. Припасовують коронки в роті, знімають зліпок. Відливають гіпсову модель і за моделлю до коронок (кілець) вигинають дотичні балочки із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—1,2 мм, які обхоп­люють з піднебінного боку в пришийковій ділянці зуби, що переміщують. Балочки припаюють до коронок (кілець). З вестибулярного боку до коронок (кілець) на премолярах припаюють вертикальні трубочки, внутрішній діаметр яких на 0,1—0,2 мм більший за діаметр дроту,

Мал.. 62. Апарат Айнсворта

що використовують для вигинання дуги. Після паяння, обробки і полірування коронки надягають на опорні зуби моделі і з ортодонтичного дроту діамет­ром 0,8—1,2 мм вигинають вести­булярну пружинячу дугу так, щоб вона торкалася тільки передніх зубів. Дуга повинна бути на 3—4 мм ширшою за зубну дугу з вестибулярного боку. Кінці дуги загинають під прямим кутом прямо або у вигляді гачків, вставляють у трубки і вкорочують за розміром вертикальних трубок. Кільця з балочками фіксують на опорних зубах цемен­том. Наступного дня дугу вводять (з напруженням) кінцями в трубки. Еластичність періодично активованої дуги переміщує зуби. Коли вестибулярна пружиняча дуга в процесі лікування стає короткою, вигинають нову або зразу ж готують дугу з П-подібними компенсаційними петлями біля ікол. Апарат Айнсворта застосовують для нерівномірного розширення зубного ряду та усунення тісного розміщення різців.

Апарат Сімона. На перші постійні моляри виготовляють опорні кільця, до яких у медіально-вестибулярних кутах припаюють вертикальні трубки з внутрішнім діаметром 1,8— 2,5 мм залежно від діаметра дроту дуги. З орального боку до кілець припаюють дотичні балочки (із дроту діаметром 1,2— 1,5 мм), які прилягають до премолярів та ікол. Із ортодон­тичного дроту діаметром 0,8—1,2 мм вигинають вестибулярну пружну дугу з П-подібними петлями (на ділянці премолярів), вертикальними виступами, які входять у вертикальні трубки і фіксують дугу. Вільні кінці дуги загинають усередину під кутом 10—15° так, щоб вони упирались у дистально-щічні ділянки молярів. Сама дуга має щільно прилягати до фрон­тальних і бічних зубів. За допомогою апарата розширюють зубну дугу на ділянці премолярів і молярів, повертаючи моляри навколо осі. Дугу активують стисканням П-подібних петель.

Апарат Мершона для розширення зубної дуги. На перші постійні моляри виготовляють опорні кільця з замками на оральному боці у вигляді припаяної до кільця горизонтальної трубки, двох трубок та ін. Знімають відбиток, отримують модель з опорними кільцями. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—1 мм вигинають оральну дугу. На кінцях дуги виготовляють вкладну частину замка. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,4—0,6 мм вигинають пружні відростки, що прилягають до оральної поверхні переміщуваних зубів. Відростки можуть мати також змієподібну форму чи форму пружини з завитком. її припаюють до дуги оловом чи фік­сують контактним зварюванням, або накручують один кінець на дугу так, щоб відростки не втратили еластичності. Пере­міщення зубів і розширення зубного ряду здійснюють за рахунок пружинячих властивостей дуги і відростків. В. Ю. Курляндський запропонував замінити дугу в апараті Мершона на пластмасовий базис. На перші моляри виготовляють коронки з розміщеними орально круглими трубками для замків і вкладну частину замка з відростком для фіксації її в базисі. Відросток замка і кінці пружин, які входять у базис, прикріплюють до моделі розплавленим воском. Самі пружини закривають гіпсом. Базис моделюють із воску і замінюють його на пластмасу за звичайною методикою.

Апарат Норда для розширення верхнього зубного ряду розкриттям піднебінного шва. На другі премоляри і перші моляри виготовляють спаяні кільця. Із розплюснутого орто­донтичного дроту діаметром 1,2—1,5 мм вигинають оральні штанги, які прилягають до піднебінної поверхні перших премолярів і других молярів. Вигинають відростки, які йдуть поперечно біля піднебінного склепіння. До них приєднують гвинт. Деталі збирають на моделі, гіпсують, паяють, оброб­ляють і полірують. Кільця фіксують на зубах цементом. Розкручуючи гвинт, передають тиск на бічні зуби, що іноді може призвести до їх розхитування. Щоб запобігти цьому, каркас роблять литим, повторюючи форму бічних схилів альвеолярного відростка, чи виготовляють подібний апарат Дерихсвайлера, в якому каркас замінюють на базис.

Апарат Левковича для розширення верхньої зубної дуги (мал. 63). Його можна застосовувати і при двобічному незарощенні твердого і м'якого піднебіння. На бічні зуби (молочні ікла, моляри чи постійні ікла, премоляри, перші постійні моляри) виготовляють дві металеві капи і припасо­вують їх у порожнині рота. За відбитком з вміщеними у нього капами відливають робочу модель. На моделі до оральної поверхні кап припаюють трубки завдовжки 8— 10 мм, з внутрішнім діаметром 1,5 мм, які йдуть у попереч­ному напрямку до середини піднебіння. На вільних кінцях трубок з язикового боку за діаметром трубки роблять прорізи глибиною 2 мм. Із ортодонтичного дроту діаметром 1—1,2 мм за формою склепіння піднебіння вигинають кільцеподібну

Мал. 63. Апарат Левковича: 1 — капа; 2 — трубка; З — дротяна петля

пружину (пружину Коффіна) з відростками — плеча­ми, загинаючи їх кінці у виг­ляді гачків для фіксації пружини в трубках. Капи фіксують на зубах цементом.

У разі симетричного розширення пружину вигинають із однаковими плечами. Для переважно однобічного розширення вигинають фігурну пружину з плечима різної довжини і змінюють співвідношення між кількістю опорних і пере­міщуваних зубів. Кінці пружини спочатку розводять (акти­вування), а потім стискають і вводять гачки плечей пружини в трубки. Пружина, намагаючись випрямитися, розширює зубний ряд переважно на передній ділянці.

Незнімний каркасний апарат для звуження верхнього зуб­ного ряду. На верхні бічні зуби, частіше на перші премоляри і моляри, виготовляють коронки (кільця). З вестибулярного боку до них припаюють штанги, які прилягають до коронок бічних зубів і передають тиск на них в оральному напрямку. З орального боку до коронок на опорних зубах припаюють 4 шматки розплюснутого ортодонтичного дроту діаметром 1,5 мм, які йдуть до серединної лінії піднебіння. До їх кінців по серединній лінії піднебіння припаюють розкручений ортодонтичний гвинт. Металевий каркас і гвинт повинні знахо­дитися на відстані 1 — 1,5 мм від склепіння піднебіння. Коронки (кільця) фіксують на опорних зубах цементом. Через добу починають закручувати гвинт і переміщувати бічні зуби в оральний бік.

Переглядів: 1023