• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Паратгормон

Паратгормон (паратиреоїдний гормон - ПТГ) синтезується в паращитоподібних залозах з препроПТГ. ПрепроПТГ перетво-рюється в проПТГ, який потім - в паратгормон (84 амінокис-лотних залишки). Швидкість секреції ПТГ залежить в першу чергу від концентрації Са²⁺ в сироватці крові. При зниженні вмісту кальцію відбувається стимуляція вивільнення ПТГ. Транскрипція гена паратгормону також активується активною формою вітаміну Д₃ - кальцитріолом. Після секреції у кров ПТГ бере участь в регуляції концентрації кальцію і фосфору. Інактивація гормону відбувається в печінці, нирках, кістках і самих паращитоподібних залозах шляхом протеолізу.

Механізм дії ПТГ - мембранно-цитозольний. Рецептори до гормону знаходяться в кістках, нирках і кишечнику (але наявні і в деяких інших тканинах).

Зв’язування з мембранним рецептором активує аденілатцик-лазу, синтез цАМФ, фосфорилювання білків-ферментів, які відповідають за біологічну дію гормону.

Дія паратгормону на тканини-“мішені” спрямована таким чином, щоб підвищити у крові концентрацію кальцію і знизити вміст фосфатів.

Саме тому паратгормон:

1) у кістках стимулює активність остеоклатів; у результаті чого підвищується резорбція кісток, що забезпечує перехід Са²⁺ і фосфатів у кров;

2) у нирках підвищує реабсорбцію Са²⁺, тим самим сприяє підвищенню концентрації цього катіона у крові. Крім того, ПТГ підвищує нирковий кліренс фосфатів; це забезпечує зниження концентрації фосфатів у крові. В нирках також ПТГ стимулює синтез кальцитріолу (1,25(ОН)₂D₃) з 25(ОН)D₃;

3) у кишечнику при активації секреції ПТГ підсилюється ефективність всмоктування Са²⁺. Це пов’язано з тим, що ПТГ активує синтез кальцитріолу, який сприяє збільшенню адсорбції кальцію у тонкому кишечнику.

Дефіцит ПТГ призводить до гіпопаратиреозу, який супроводжується зниженням рівня кальцію і підвищенням концентрації фосфатів у сироватці крові.

Гіперпаратиреоз виникає, як правило, при аденомі паращитоподібних залоз і супроводжується гіперкальціємією, гіпофосфатемією, а у тяжких випадках - резорбцією кісток (вторинний остеопороз) і ураженням нирок.

6.6.2 Кальцитріол

Кальцитріол (1,25(ОН)₂D₃, 1,25(ОН)₂ - холекальциферол) - це активна форма вітаміну Д₃, яка утворюється послідовно в печінці і нирках і має гормональну активність.

Органи-“мішені” кальцитріола - це тонкий кишечник і кістки. Дія гормону спрямована на підвищення концентрації Са²⁺ і фосфатів у крові. У кишечнику під дією 1,25(ОН)₂D₃ відбувається стимуляція всмоктування кальцію і фосфатів.

Кальцитріол - це єдиний гормон, що сприяє транспорту Са²⁺ проти градієнта концентрації, який є на мембрані клітин кишечника. Підсилення транспорту Са²⁺ пояснюється тим, що кальцитріол активує синтез Са-зв’язуючих білків ентероцитів, які забезпечують всмоктування кальцію. Саме завдяки такій дії кальцитріолу в позаклітинній рідині концентрація Са²⁺ підтримується на рівні, який необхідний для мінералізації органічного матриксу кісткової тканини.

При дефіциті 1,25(ОН)₂D₃ порушується утворення аморф-ного фосфату кальцію і кристалів гідроксиапатиту в органіч-ному матриксі. Це призводить до рахіту (захворювання ранньо-го віку: порушення кісткоутворення і мінералізації кісток, функ-цій м’язової і нервової систем) або остеомаляції (захворювання дорослих, яке еквівалентне рахіту у дітей).

Механізм дії кальцитріолу на кістки вивчений недостатньо. Відомо, що остеобласти мають рецептори до цього гормону і тому, можливо, він бере участь у мінералізації кісток. Поряд з цим було також експериментально встановлено, що при введенні Д₃, кальцитріол підсилює резорбцію кісткової тканини.

6.6.3 Кальцитонін

Кальцитонін (КТ) - петидний гормон (32 амінокислотних за-лишки), який синтезується в С-клітинах щитоподібної залози. Секреція гормону підсилюється при підвищенні концентрації Са²⁺ в крові. Також потужним стимулятором вивільнення КТ є глюкагон.

Молекулярний механізм дії КТ на клітини-“мішені” полягає в активації аденілатциклазної системи.

Основний орган-“мішень” кальцитріолу - кістки. Дія гормо-ну спрямована на зниження концентрації Са²⁺ і фосфатів у крові. Це досягається за рахунок того, що кальцитріол:

1) гальмує резорбцію матриксу кісток і, таким чином, пригнічує вивільнення Са²⁺ і фосфатів в кров;

2) сприяє входу фосфатів в клітини кісток і періостальну рідину, це входження фосфору може супроводжуватися і входом кальцію (гіпокальціємічний ефект КТ залежить від фосфатів).

Клінічний прояв недостатності КТ не виявлено.

Надлишок КТ спостерігається при модулярній тиреокарци-номі, але це захворювання різко супроводжується гіпокальціє-мією.

6.7 Ейкозаноїди

Ейкозаноїди - це сполуки, які утворюються з ейкоза-(20С)-полієнових жирних кислот.

Вони поділяються на:

1) простаноїди, до яких належать простагландини (PG), проста-цикліни, тромбоксани (TX);

2) лейкотрієни (LT).

Залежно від назви ферментів, які каталізують першу стадію перетворення поліненасиченої жирної кислоти, (у першу чергу, арахідонової кислоти) виділяють:

1) продукти циклооксигеназного шляху перетворення полінена-сиченої жирної кислоти - простагландини і тромбоксани;

2) продукти ліпооксигеназного шляху перетворення поліненаси-ченої жирної кислоти - лейкотрієни.

Арахідонова кислота вивільняється з фосфоліпідів біомембран під дією специфічної фосфоліпази А₂ (або С) і далі перетворюється в простагландини і лейкотрієни:

Фосфогліцерини

Н₂О Фосфоліпаза А₂

Арахідонова кислота

Циклооксигеназа Ліпоксигеназа

Простаноїди Лейкотрієни

1 Простагландини 1 Лейкотрієн А

2 Простацикліни 2 Лейкотрієн В

3 Тромбоксани 3 Лейкотрієн С

4 Лейкотрієн Д

Простагландини (С₂₀) отримали свою назву виходячи з припущення, що вони синтезуються в простаті. Але було з’ясовано, що вони синтезуються практично у всіх тканинах.

Простагландини виділяються з клітин за допомогою специфічного білка - простагландинового транспортера. Вони діють на клітини через такі вторинні посередники, як цАМФ, цГМФ та іони Са²⁺. Простагландини мають високу активність і широкий спектр дії.

Біологічна дія простагландинів:

1) стимулюють утворення і секрецію гормонів, наприклад, катехоламінів, тиреоїдних гормонів, інсуліну;

2) у жировій тканині гальмують ліполіз (через зниження кількості цАМФ);

3) PGF₂ викликає звуження судин і скорочення гладенької мускулатури. Цей простагландин підсилює скорочення матки, маточних труб, викликає розсмоктування жовтого тіла, тим самим полегшує переривання вагітності і має родостимулюючу дію;

4) PGE, навпаки, викликає розшаровування кровоносних судин і у багатьох випадках розслаблення гладенької мускулатури, збільшує об’єм сечі і виведення Na - попереджує розвиток гіпертонії;

5) PGD₂, PGG₂, PGH₂ викликають скорочення бронхів; PGE₂, навпаки, їх розслаблення;

6) PG підсилюють моторику кишечника, але по-різному діють на секрецію шлункового соку. Так PGE - гальмує секрецію шлункового соку, PGF₂ - підсилює його секрецію;

7) PGJ₂ і PGA мають антипроліферативну і антивірусну дію. На відміну від інших простагландинів “мішенями” дії цих PG є ядерні білки.

Інактивацію простагландинів забезпечує фермент циклоок-сигеназа, яка є ферментом - “самовбивцею”, тобто каталізує свою власну деструкцію. Крім того, дуже швидка інактивація відбувається під дією ферментів, які є практично у всіх тканинах, - 15-гідроксипростагландин-дегідрогеназа.

Переглядів: 1635