СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 3.

1. Поняття суб"єктів міжнародного економічного права;

2. Держава як суб"єкт міжнародного економічного права;

3. Імунітети держав;

4. Міжнародні економічні організації як суб"єкти міжнародного економічного права.

1. Поняття суб"єктів міжнародного економічного права.

Міжнародне економічне право покликане регулювати суспільні відносини між різними суб"єктами.

Під суб"єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб"єктивні права та юридичні обов'язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах.

Що стосується складу суб"єктів міжнародного економічного права, то слід зазначити, що єдиного підходу до цього питання немає. Так, згідно із концепцією, яка домінує у вітчизняній юридичній літературі, до суб"єктів міжнародного економічного права належать держави та міжнародні економічні організації.

Дещо інший підхід до даної проблеми передбачає зарубіжна доктрина. Так, В. Фікентшер вважає, що було б правильним відносити до суб"єктів міжнародного економічного права не лише юридичних, а й фізичних осіб, а на думку французького вченого Беранже, такими суб"єктами є держави, міжнародні організації а транснаціональні корпорації.

Однак аналізуючи вищенаведені концепції та враховуючи предмет міжнародного економічного права (економічні відносини), більш правильною є концепція вітчизняних учених, відповідно до якої суб"єктами міжнародного економічного можуть бути держави та міжнародні економічні організації.

Суб'єктами міжнародного економічного права є учасники міжнародних економічних відносин. Вони — носії міжнародних прав і зобов'язань, які вони мають у межах і на основі міжнародного економічного права. Первинними (або основними) суб'єктами міжнародного права є держави, народи і нації, які борються за незалежність і створення власної національної держави. Похідними (або вторинними) суб'єктами є міжнародні організації, міжнародна правосуб'єктність яких визначається актом, що засновує ці організації (статутом чи угодою). Правосуб'єктність міжнародних організацій є похідною від правосуб'єктності держав — учасниць відповідної угоди. Обсяг прав і повноважень міжнародних організацій (а серед них є чимало й економічного характеру) визначається державами-засновницями.

Окремі елементи міжнародної правосуб'єктності можуть мати так звані державоподібні утворення. Очевидно, до таких у недавній історії можна зарахувати міста Гданськ, Трієст, Західний Берлін. Дехто до цієї категорії зараховує квартал італійської столиці, відомий усьому світові як Ватикан.

У світовій юриспруденції можна зустріти концепції про те, що фізичні особи (індивіди), внутрішньодержавні організації (промислові, торговельні тощо) є суб'єктами міжнародного публічного, у тому числі й економічного права. Проте такі концепції ще не є панівними. Не вважаються суб'єктами міжнародного економічного права і транснаціональні корпорації (ТНК).

Україна є самостійним суб'єктом міжнародного економічного права. Характер і зміст міжнародних відносин за участю України — найрізноманітніші. Широку участь Україна бере і в діяльності міжнародних економічних організацій.

2. Держава як суб"ект міжнародного економічного права.

До суб'єктів міжнародного економічного права належать держави та міжнародні економічні організації. Головним суб'єктом міжнародного економічного права є держава.

За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі:

1 публічна влада;

2) державний суверенітет;

3) територіальний поділ населення;

4) державний апарат;

5) податкова система;

6) право.

Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин.

Нині держави світу або їхні групи функціонують в умовах інтернаціоналізації господарського життя, міжнародного поділу праці, різних можливостей у забезпеченні виробництва сировинними, енергетичними, трудовими та іншими необхідними ресурсами, монополії ряду держав на випуск окремих видів продукції та дії інших факторів, які обумовлюють необхідність міжнародного економічного співробітництва.

Вихід сьогодні будь-якої держави на шлях науково-технічного прогресу, інтенсифікації національної економіки практично неможливий без активної діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, створення найсприятливіших умов для інтегрованості національної економіки у світову, наближення її до ринкових структур розвинутих країн. Ці чинники значною мірою сприяють зростанню економічної могутності держав, піднесенню народного добробуту та вирішенню інших соціальне важливих для кожної країни завдань.

Держави нині активніше займаються питаннями зовнішньоекономічної діяльності, намагаються частіше виступати як суб'єкти міжнародного економічного права, використовуючи різні форми міжнародного співробітництва Укладається чимало різноманітних міжвідомчих угод на рівні окремих державних органів. Держави беруть участь у діяльності міжнародних економічних організацій та використовують інші форми міжнародного економічного співробітництва. Враховуючи ту роль, яку відіграють міжнародні організації в різних сферах міжнародного співробітництва, багато держав світу стають їх членами. Це стосується й України, яка є сьогодні самостійним і суверенним суб'єктом міжнародних відносин.

Незалежно від того, хто є конкретним учасником міжнародних економічних відносин , які межі їх компетенції, які при цьому виникають права та обов'язки - в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб'єкт міжнародних відносин і відповідно міжнародного економічного права наділена всім обсягом правоздатності. Вона несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів і угод.

Винятком з цього правила є відносини, в яких юридичною особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Характер і зміст міжнародних економічних відносин, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітншими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли укладаються угоди про організацію міжнародного економічного співробітництва, або відносини майнового характеру, коли укладаються конкретні зовнішньоекономічні договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо.

Держава може вступати у міжнародні відносини економічного змісту і не з суб'єктами міжнародного права чи міжнародного економічного права. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами міжнародного права або міжнародного економічного права, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами міжнародного приватного права. Такого роду відносини не слід розглядати як відносини міжнародно-правові, міждержавні.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Забезпечення виконання міжнародних економічних договорів.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.