Екологічна мережа та її складові елементи

В Україні розроблено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки відповідно до рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, що визначаються законодавством України.

Складовими структурних елементів екологічної мережі є:

• території та об’єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі;
• водні об’єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;
• ліси;
• курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами;
• рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;
• інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам’яні розсипи, піски, солончаки);
• земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
• частково землі с/г призначення екстенсивного використання – пасовища, луки, сіножаті;
• радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, - як природні регіони з окремим статусом.