Закони грошового обігу. Інфляція та види інфляції

Закони грошового обігу розробляє і запроваджує держава. Сучасна економічна теорія вважає, що найбільш актуальний підхід до питань грошового обігу сформулювала теорія монетаристів.  В основі монетаризму лежать наступні закони грошового обігу:

1. Товарна маса є первинною в порівнянні з грошовою масою (тобто, кількість грошей в країні повинна відповідати кількості товарів);
2. Кількість грошей в країні залежить від обсягів товарної маси і від швидкості грошової одиниці.

,       
Де : М – грошова маса;
V – швидкість грошової одиниці;
Р – середній рівень цін;
Q – обсяги товарного виробництва.

Оптимальна грошова маса визначається:

,
 - оптимальна кількість грошей;
V – швидкість грошової одиниці;
ЦТ – сума цін товарів (сумарна вартість товарної маси);
П – сумарна вартість платежів, строк оплати яких наступив;
К – сумарна вартість кредитних операцій;
ВЗП – сума взаємозалікових (бартерних, безготівкових) платежів.
В випадку, коли фактична грошова маса перевищує оптимальну, в країні виникає інфляція.

Інфляція – це зменшення реальної вартості грошей та зростання рівня цін.

Види інфляції:

а) в залежності від причин, що породжують знецінення грошей:
1.емісійна  інфляція  - це знецінення грошей по причині появи в обігу «надлишкової»  грошової маси, не забезпеченої товарами;
2.інфляція попиту – знецінення грошей по причині росту попиту на товари, готовності до покупок в періоди економічного зростання;
3. інфляція пропозиції – виникає по причині зростання попиту на ресурси та цін на ресурси в періоди економічного зростання;
4. інфляція «ціна – заробітна плата»  або інфляційна спіраль – це поєднання інфляції попиту і пропозиції.

б) в залежності від темпів знецінення грошей:
- природна інфляція – Ті (темпи інфляції) не перевищують 5% на рік;
- повзуча інфляція – Ті = 5 -10 % на рік;
- галопуюча інфляція – Ті = 10 -100 % на рік;
- гіперінфляція –  на рік.

Поєднання процесів знецінення грошей з падінням обсягів національного виробництва називається стагфляцією.