Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ.
З метою отримання засобів існування людина повинна постійно взаємодіяти з природою і навколишнім середовищем. Діючи на природу, людина видозмінює її і пристосовує для задоволення своїх потреб. Ця взаємодія людини з природою з метою отримання певних благ називається процесом праці. Економіка вивчає проблеми задоволення матеріальних потреб людини, тобто матеріальну сферу виробництва. Праця людей в умовах їх поєднання в певних виробничих відносинах набуває форми процесу виробництва.
Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ.
У відповідності з класичною політекономією виробництво неможливе без поєднання 3 факторів (компонентів):
1 – робоча сила;
2 – предмети праці;
3 – засоби праці.
Робоча сила – це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна прдуктивна сила суспільства.
Предмети праці – це елементи природи, на які діє людина в прцесіпраці, піддаючи їх обробці, або – це те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє матеріальні блага.
Засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину).
Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює єдиний речовий фактор виробництва – засоби виробництва.
Сукупність всіх компонентів виробництва в масштабах всієї економічної системи утворює продуктивні сили суспільства.
Процес праці є органічною єдністю трьох названих чинників, і визначальна роль в ньому належить людині.
Неокласична політекономія визначає, що в основі суспільного виробництва лежить сукупність чотирьох факторів виробництва:
- капітал – гроші та засоби виробництва;
- земля – сільськогосподарські угіддя, які перебувають процесі активного промислового використання;
- праця – свідома, цілеспрямована взаємодія людей з елементами природи;
- підприємницькі здібності – здатність людини ефективно використовувати всі доступні фактори виробництва (ресурси).
Така класифікація пояснює економічний характер прибутків підприємців як організаторів процесу виробництва.