Виробничі потужності будівельної організації

Виробнича потужність будівельної організації - це максимально можливий випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) за одиницю часу в натуральному (або умовно-натуральному) виразі у встановлених виробничою програмою будівництва в номенклатурі і асортименті при повному використовуванні виробничого устаткування, застосуванні передової технології, сучасної організації виробництва і праці, забезпеченні високої якості продукції.

Виробнича потужність виражається тими ж одиницями вимірювання, в яких визначений об'єм випуску продукції у виробничій програмі - в тоннах, метрах, штуках і т.д. Наприклад, виробнича потужність машинобудівного заводу визначається в штуках машин, що виготовляються, устаткування; металургійних підприємств - в тоннах виплавки металу і виробництва прокату. В тих виробництвах, де прийняті умовні одиниці, вони використовуються в розрахунку виробничої потужності. Наприклад, виробництво шиферу - в умовних плитках, мінеральних добрив - в умовних тоннах з певним змістом живильної речовини.

Розрахунок виробничої потужності ведеться по його підрозділах в наступній послідовності:

1. по агрегатах і групах технологічного устаткування;
2. по виробничих ділянках;
3. по основних цехах і підприємстві в цілому.

Виробнича потужність визначається по потужності провідних виробничих будівельних підрозділів, ділянок або агрегатів, тобто по потужності провідних виробництв. Ведучими вважаються цех, ділянка, агрегат, які виконують основні і наймасовіші операції по виготовленню продукції і в яких зосереджена переважаюча частина устаткування.

Основними чинниками, які визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

1. склад і кількість встановлених машин, механізмів, агрегатів і т.д.;
2.  техніко-економічні норми використовування машин, механізмів, агрегатів і др.;
3.  ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;
4.  фонд часу роботи устаткування;
5.  рівень організації виробництва і праці;
6.  виробнича площа підприємства (основних цехів);
7.  намічена номенклатура і асортимент продукції, яка безпосередньо впливає на трудомісткість виробництва продукції на даному устаткуванні.

Виробничу потужність провідного виробництва можна визначити по формулі:

де М - виробнича потужність провідного цеху, ділянки в прийнятих одиницях вимірювання;
п         - кількість одиниць провідного устаткування в цеху, на ділянці;
maxFрв - максимально можливий фонд часу роботи провідного устаткування, ч;
Нпт - прогресивна норма трудомісткості обробки продукції на провідному устаткуванні, ч.

При визначенні складу устаткування ураховується все устаткування: основного виробництва по видах, встановлене на початок року, а також те, яке повинне бути введений в експлуатацію в плановому році. В розрахунок потужності не включається устаткування резервне, дослідно-експериментальних ділянок, а також що використовується для професійно-технічного навчання.

Можлива продуктивність устаткування, які ураховані при розрахунку виробничої потужності, визначається на основі прогресивних норм використовування кожного виду цього устаткування.

Визначення фонду часу роботи устаткування має специфіку для підприємств з переривчастим і безперервним процесами виробництва. Для підприємств з безперервним процесом виробництва він розраховується виходячи з повного календарного часу роботи устаткування за вирахуванням годинника, що відводиться в плані на ремонт. Для підприємств з переривчастим процесом виробництва річний фонд часу роботи устаткування визначається по формулі:

                             Тн = (Дк  – Дв – Дп) • Ксм • tсм –Тр,                      (2.25)

де Тн – номінальний фонд часу роботи устаткування за рік, ч;
Дк – календарний фонд часу за рік, дні;
Дв – кількість вихідних днів в році;
Дп – кількість святкових днів в році;
Ксм – кількість змін роботи підприємства, цеху, ділянки;
tсм – кількість годин роботи в зміну;
Тр – час, який планується на ремонт і технічне обслуговування устаткування за рік, ч.
Виробнича потужність підприємства, оснащеного однотипним устаткуванням, може бути визначений по формулі

   М = п  Н  Тн,                                        (2.26)

де п - кількість одиниць встановленого устаткування;
Н - технічна норма продуктивності даного устаткування.

Слід зазначити, що при розрахунку виробничої потужності не беруться до уваги простої устаткування, викликані відсутністю сировини, матеріалів, електроенергії або організаційними причинами, а також втрати часу, пов'язані з виправленням браку при виготовленні продукції. Виробнича потужність ділиться на проектну, вхідну, вихідну, середньорічну.

Проектна виробнича потужність встановлюється проектом будівництва, реконструкції і розширення підприємства.

Вхідна (що входить) виробнича потужність - це потужність на початок року, яка показує, які виробничі можливості має свій в розпорядженні підприємство на початку планового періоду.

Вихідна (що виходить) виробнича потужність - це потужність на кінець року. Вона визначається як сума вхідної і вводиться протягом планового періоду потужностей за вирахуванням потужності, що вибуває за той же період.

Середньорічна виробнича потужність служить в основному для розрахунку виробничої програми і визначається по формулі

де Мср – середньорічна потужність підприємства;
Мн   – потужність на початок року (вхідна);
Mb   – потужність, що вводиться протягом року;
Мвб – потужність, що вибуває протягом року;
т1 – кількість повних місяців роботи введених потужностей до кінця року з моменту їх введення;
т2 – кількість повних місяців роботи вибулих потужностей до кінця року з моменту їх вибуття.
Рівень використовування виробничої потужності вимірюється поряд показників. Основним з них є коефіцієнт  використовування виробничої потужності (Км), який визначається по формулі:

                                                   Км = V / Мср                                                   (2.28)

де V – кількість фактично зробленої продукції за рік в натуральних або вартісних одиницях вимірювання;
Мср – середньорічна виробнича потужність в тих же одиницях вимірювання.

Інший показник – коефіцієнт завантаження устаткування визначається як відношення фондів, що фактично використовується, часу (у станке – годинах) всього устаткування до фондів, що розташовується, часу по тому ж кругу устаткування за той же період. Цей показник виявляє зайве або бракуючи устаткування.

Поліпшення використовування виробничих потужностей – одна з найважливіших задач підприємства. Рішення цієї задачі означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва.

Рівень використовування виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізуються екстенсивні і інтенсивні чинники. Екстенсивне поліпшення використовування виробничих потужностей припускає, по-перше, збільшення часу роботи діючого устаткування і, по-друге, – зміна питомої ваги діючого устаткування.

Збільшення часу роботи діючого устаткування може бути досягнутий за рахунок:
• скорочення або повної ліквідації внутрішньозмінних простоїв устаткування на основі підвищення якості ремонтного і технічного обслуговування устаткування, своєчасного і повного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, електроенергією;
• скорочення цілоденних простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Важливим шляхом поліпшення використовування виробничих потужностей є, з одного боку, зменшення кількості (зайвого устаткування, а, з іншою, – швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування.

Значно ширше можливості інтенсивного шляху поліпшення використовування виробничих потужностей. Інтенсивний шлях припускає підвищення ступеня завантаження устаткування в одиницю часу. Цього може бути досягнуто на основі технічного вдосконалення машин і механізмів, вдосконалення технології виробництва, поліпшення організації праці,  виробництва і управління, підвищення кваліфікації і професійної майстерності робітників.

Інтенсивність використовування виробничих потужностей також підвищується шляхом ліквідації «вузьких місць» у виробничому процесі, швидкого освоєння потужностей, що знов вводяться, скорочення термінів досягнення проектної продуктивності устаткування. Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність виробничої потужності окремих цехів, ділянок, агрегатів можливості провідного устаткування.

В сучасних умовах для багатьох підприємств України характерне то, що вони мають виробничі потужності, які повністю не використовують. Це пов’язане з труднощами збуту продукції і гострим недоліком власних оборотних коштів при високих ставках відсотків за кредит. Тому в цей час поліпшення використовування виробничих потужностей пов'язано з підвищенням якості і конкурентоспроможності продукції, поліпшенням маркетингової діяльності, розширенням збуту продукції.