Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Питання удосконалення організації оборотних активів

Оборотні активи разом з основними фондами складають матеріально-технічну основу процесу виробництва. Від їх кількості, якості, джерел формування та ефективності використання залежить рівень розвитку економіки підприємств. Тому питанням сутності, джерелам формування та підвищення ефективності використання оборотних активів в останні роки економістами приділяється багато уваги.

Передусім довгий час дискусійним є питання про сутність оборотних активів. В економічній літературі пропонуються різні поняття їх економічної сутності. Більшість економістів сходяться на тому, що оборотні активи - це кошти, авансовані для утворення оборотних виробничих фондів та фондів обертання.

Обговорюється на сторінках преси також питання про склад і порядок визначення джерел формування оборотних активів. Насамперед вказується на те, що в існуючий в даний час учбовій, довідниковій та іншій літературі по фінансах у рекомендованому порядку визначення фактичної наявності власних джерел формування оборотних активів є невідповідність між їх назвою та рекомендованим порядком визначення. Так, фактичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування оборотних активів рекомендується визначати за балансом як різницю між підсумком сум відповідних рядків першого розділу пасиву та підсумком сум по першому розділу активу балансу, тобто від суми джерел (власного капіталу) рекомендується віднімати суму основних фондів (необоротних активів). Як підсумок повинні отримати тільки суму джерел взагалі, а конкретно суму фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел покриття оборотних активів, що є на підприємстві, а не суму фактичної наявності власних оборотних і прирівняних до них активів. Однак останнє міцно укоренилося тепер у фінансовій літературі, річних звітах та ін.

З іншого боку, фактична наявність (залишки) власних оборотних активів відображені у другому розділі активу, а не пасиву балансу. Крім цього, активів, що прирівняні до власних оборотних активів, не буває, а є прирівняні до власних джерел формування оборотних активів. Інші ж джерела, у тому числі кредити банку, що беруть участь у формуванні оборотних активів, називаються також не активами, а джерелами.
У зв'язку з викладеним вище економічно більш обґрунтовано було б, як вважають окремі економісти, привести методику визначення фактичної наявності власних і прирівняних до них джерел формування оборотних активів у відповідність до їх назви та вважати, що за даною методикою отримаємо фактичну наявність власних та прирівняних до них джерел формування оборотних активів, а також внести це трактування до відповідних планово-звітних документів підприємств.

Досить актуальним на сьогодні є питання про показники ефективності використання оборотних активів і складових для їх розрахунку. Думки багатьох економістів збігаються на тому, що основним показником, який характеризує ефективність використання оборотних активів, є швидкість їх оберту, або оборотність.

У цей же час різна оцінка оберту (виручка за цінами реалізації) та середніх залишків оборотних активів (за собівартістю) при обчисленні показника оборотності не може дати об'єктивної оцінки використання оборотних активів. Пошуки вірного вирішення цього питання продовжуються.

Обчислення оборотності обігових активів з використанням їх середнього залишку також не відповідає своєму економічному змісту та сутності. В цьому плані ми нагадуємо, що залишки оборотних активів - це активи, які ще не використані у виробництві, а отже, не здійснили жодного оберту. Тому їх використання при розрахунку оборотності обігових активів економічно не обґрунтоване та не відповідає сутності питання, що вирішується. Отже, для розрахунку оборотності обігових активів слід брати не вартість їх залишків, а вартість оборотних активів, що брали участь в оберті, тобто у виробничому процесі. Це, на нашу думку, узгоджується з економічною теорією К. Маркса, який писав: «Весь кругообіг, який здійснює капітальна вартість, що вимірюється часом від її авансування до її повернення, утворює її обіг, а тривалість цього обігу складає один період обігу»1. Розрахунок оборотності обігових активів з використанням вартості не їх залишків, а вартості спожитих у виробництві, що брали участь у оберті активів, буде відповідати економічній сутності питання, яке вирішується, дозволить обчислювати не тільки фактичну оборотність, але й плановий показник, що дасть можливість всебічно аналізувати ефективність використання оборотних активів і вести боротьбу за прискорення їх оборотності в народному господарстві.

Розглянуті питання покращання організації оборотних активів потребують додаткових досліджень та економічних обґрунтувань.

Переглядів: 1800

Повернутися до змісту: Економіка будівництва



 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.