Розрахунок собівартості продукції

На підприємствах розраховується виробнича собівартість товарної і реалізованої продукції.

Собівартість товарної продукції підприємства розраховується двома методами.

Перший, синтетичний, ґрунтується на кошторисі виробництва. Як видно з табл. 1, в це випадку кошторис коректується таким чином:

1. з кошторису віднімаються витрати, які не вважаються виробничими і в собівартість продукції не включаються. Це перш за все адміністративні витрати, витрати на збут продукції і деякі інші;
2. віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;
3. додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи в сезонних виробництвах і ін.);
4. віднімається приріст, додається зменшення залишків незавершеного виробництва.

Отримана сума і є виробничою собівартістю товарної продукції.

Інший спосіб розрахунку собівартості товарної продукції полягає в підсумовуванні заздалегідь підрахованої собівартості окремих виробів, тобто

де Стп ? собівартість товарної продукції;
п ? кількість найменувань продукції (послуг);
Сі ? собівартість одиниці і-й продукції (послуг);
Ni? виробництво і-ой продукції (послуг) в натуральному вимірюванні.

Існує ще один метод числення собівартості товарної продукції – по-факторний.Він непогано є відпрацьований методично і в основному застосовується як допоміжний. Відповідно до цього методу

де Сплтп ? собівартість планового об'єму товарної продукції по рівню витрат базисного (минулого) періоду (розрахункова собівартість);
т ? кількість факторів, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді;
? зміна собівартості в плановому (прогнозному) періоді під впливом j-го фактора.

Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів  визначається на плановий об'єм виробництва як різниця витрат до і після упровадження заходу:

,                              (4.13)

где С1, С2 ? витрати на одиницю продукції відповідно до і після упровадження заходу;
N2? об'єм виробництва даної продукції після упровадження заходу в плановому періоді.

Оскільки в розрахунковій собівартості Сртп  умовно-постійні витрати узяті на рівні базового періоду, а в плановому періоді об'єм виробництва може змінюватися, що відповідно вплине на собівартість продукції, то це потрібно врахувати як окремий чинник:

,                 (4.14)

де Сбуп — умовно-постійні витрати в базовому періоді;
Иуп, Иоп — зміна в плановому періоді відповідно умовно-постійних витрат і об'єму виробництва %.

Умовний приклад. Об'єм товарної продукції в звітному році складав 10 200 тис. грн., а витрати на 1 грн. цієї продукції рівний 0,75. В плановому році передбачено збільшити об'єм виробництва продукції на 10%. Унаслідок упровадження нової техніки буде заощаджено 256 тис. грн. Умовно-постійні витрати в звітному році досягли 2500 тис. грн., а зв'язку із зростанням об'єму виробництва вони збільшуються в плановому році на 4 %.

За таких початкових умов розрахункові показники складатимуть:
1) плановий об'єм товарної продукції:

Qплтп = 10 200 • 1,1 = 11 220 тис. грн.;

2) собівартість товарної продукції по рівню витрат звітного року:

Стр = 11 220 • 0,75 = 8415 тис. грн.;

3) відносна економія умовно-постійних витрат унаслідок зростання об'єму продукції:

  = 2500 (4 ? 10) /100  = ?150 тис. грн.;

4) собівартість товарной продукции:

Стп  = 8415 - (265 + 150) = 8000 тис. грн.

В практиці господарювання визначають і регулюють також загальний рівень витрат на одиницю об'єму товарної продукції. В наведеному прикладі планові витрати на 1 грн. Товарній продукції складуть 0,713 грн. = (8000 / 11220) і знизитися в порівнянні з минулим роком на 4,9 % = (0,713 - 0,750) / 0,750.

Собівартість реалізованої продукції обчислюють, коректуючи собівартість товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

,                           (4.15)

де Срп — Собівартість реалізованої продукції;

 — Собівартість останків товарної продукції на складі на початку і в кінці року.