Політика ціноутворення в Україні й особливості формування цін на будівельну продукцію

В умовах ринкової економіки цінова політика України спрямована на прискорення розвитку усіх галузей народного господарства. Система цін, порядок їх формування і методи державного регулювання містяться в Законі «Про ціни та ціноутворення» і змінах до нього. Ціноутворення в будівництві є складовою частиною загальної системи ціноутворення. Механізм ціноутворення в будівництві відрізняється від механізму ціноутворення інших галузей. Це обумовлено наявністю різноманітності будівельної продукції, високою вартістю об'єктів будівництва, тривалим виробничим циклом і низьким коефіцієнтом оборотність оборотних коштів.

На вартість продукції будівництва впливають економіко-географічні фактори, територіальні особливості місця будівництва, можливість забезпечення будівництва місцевими будівельними матеріалами, завантаженість будівельних організацій і їхня оснащеність будівельною технікою, рівень оплати праці робітників, наявність розвинутої виробничої та соціальної інфраструктур.

До 1991 року при визначенні кошторисної вартості будівництва застосовувалося біля 360 тисяч кошторисних норм і розцінок, що були стабільними протягом 10-15 років. Державні розцінки ґрунтувалися на усереднених показниках, обов'язкових для всіх учасників інвестиційного процесу і могли ефективно застосовуватися тільки в умовах планової економіки що забезпечувала діяльність збиткових підприємств за допомогою дотацій
Із впровадженням ринкових відносин у будівництві знадобилися корінні зміни в принципах  формування вартості будівництва. Починаючи з 1991 року, в Україні ведеться робота по створенню системи ціноутворення, що відповідає вимогам ринкових відносин. Однак ринкові принципи ціноутворення в будівництві до теперішнього часу впроваджені не повною мірою. Це пояснюється тим, що за період будівництва об'єкта, його кошторисна вартість декілька разів коректувалась, оскільки ціни на матеріально-технічні ресурси постійно змінювались і розробка бази для визначення кошторисної вартості в таких умовах вимагала тривалого часу.

Визначення кошторисної вартості будівництва до жовтня 2000 року здійснювалось за системою відповідно до «Правил упорядкування кошторисної документації і базисної і розрахункової кошторисної вартості будівництва» (ДБН ПМ6-98, частина І). Правила регламентували визначення розрахункової кошторисної вартості (розрахункової вартості) нового будівництва, розширення реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств, будинків і споруд усіх галузей господарства України.

Правила застосовувались на території України всіма учасниками інвестиційного процесу незалежно від форм власності, відомчої приналежності і поширювались на підрядний, господарський і змішаний способи будівництва.

При визначенні кошторисної вартості будівництва по дворівневої системи на першому рівні на підставі діючих кошторисних норм і цін визначалась базисна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, а на другому рівні розрахувались кошти на компенсацію витрат, пов’язаних із ринковими  умовами здійснення будівництва, що враховувались із застосуванням коефіцієнтів.  (розрахункова а) визначалась як прогнозована сума коштів, яка необхідна для його

Однак, дворівнева система, характеризувалась високою трудомісткістю, низьким рівним цін і необхідністю користуватись застарілою нормативно-кошторисною документацією, що не відповідала досягненням науково-технічного прогресу і чинним стандартам на матеріально-технічні ресурси.

Згідно з «Основних положень (концепції) ціноутворення в будівництві», розробленої Держбудом України в 1998 році і погодженої з Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Державним комітетом статистики, будівельними корпораціями, Академією архітектури була розроблена однорівнева система ціноутворення в будівництві, яка запроваджується з 1 січня 2001 року на всіхстадіях інвестування. Основою для запровадження однорівневої системи в будівництві є «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д 1.1-1-2000), які вводять в дію замість ДБН ІV-16-98, частини І, ІІ.

Ці норми встановлюють основні норми визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Для здійснення будівництва за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і необхідність їх застосування обумовлюється, контрактом. Правила поширюються на підрядний, господарський та змішаний способи здійснення будівництва
На відміну від дворівневої системи однорівнева система ціноутворення припускає визначення вартості будівництва в цілому й окремих його складових частин прямим рахунком у поточних цінах на підставі кошторисних нормативів.

Однорівнева система базується на кошторисних нормативах, правилах визначення вартості будівництва та складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисні нормативи - це комплекс кошторисних норм та правил їх застосування, які містяться в окремих збірниках і використовуються для визначення, вартості будівництва.

Кошторисні нормативи відповідають вимогам, що мають пряме відношення до визначення вартості будівництва. До таких вимог відносяться:

• додержання основних завдань кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві;
• забезпечення достовірного визначення вартості будівництва;
• технічне і економічне обґрунтування з метою забезпечення оптимальних витрат необхідних ресурсів і раціонального використання довкілля;
• врахування досягнень будівельної техніки і передового досвіду для стимулювання науково-технічного прогресу в будівництві;
  максимальна простота і зручність у застосуванні;     
• можливість використання електронно-обчислювальної техніки.

При розробці кошторисних нормативів використані:

• найбільш раціональні технічні рішення в проектах;
• технологія будівельного виробництва і будівельні машини та механізми, що відповідають останнім досягненням науково-технічного прогресу;
• чинні стандарти на матеріали, вироби і конструкції, а також устаткування.

Дія кошторисних нормативів зберігається на протязі періоду переходу на нові кошторисні норми. Перехід на нові кошторисні норми обумовлюється змінами у сфері організації будівництва, економічної політики держави і супроводжується переробкою всієї системи кошторисних нормативів.

Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи маниш і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).

Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням у галузі технології і організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних і монтажних організацій, відбивати накопичений у будівництві досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції.

Основне призначення кошторисних норм полягає у визначенні нормативної кількості ресурсів, необхідних для Виконання окремого виду робіт, як основи для переходу до вартісних показників.

Кошторисними нормами передбачено виконання робіт у звичайних умовах, не ускладнених зовнішніми факторами. При виконанні робіт в умовах, що їх ускладнюють, наприклад, загазованості, розташування поблизу діючого виробництва, відсутність умов для складання матеріалів, віддаленість тощо, до кошторисних норм застосовуються різні коефіцієнти, відповідних нормативів.

Згідно з ДБН Д 1.1-1-2000 коефіцієнти до нормативних показників, наведені в окремих збірниках кошторисних норм, не можуть бути застосовані до норм інших збірників кошторисних норм за винятком випадків, обумовлених у технічних частинах відповідних збірників.
Параметри окремих величин (довжина, діаметр, площа і т.п.), наведені в таблицях кошторисних норм за характеристикою «до», слід обчислювати, включаючи зазначену межу.

У кошторисних нормах наводиться середній розряд роботи, який використовується при визначенні заробітної плати робітників будівельників і монтажників, а також ланки робітників, зайнятих на роботах з доставки, монтажу, демонтажу і на керуванні, обслуговуванні та ремонті будівельних машин та механізмів.

В цілому кошторисні корми призначені для використання в наступних випадках:
- визначення складу і кількості ресурсів для здійснення будівництва;
- визначення прямих витрат у вартості будівництва;
- розрахунків обсягу виконаних робіт;
- розроблення укрупнених ресурсних показників за конструктивними елементами і видами робіт на функціональну  одиницю виміру.
Кошторисні нормативи можуть також використовуватися при розробленні поточних одиничних розцінок; визначенні тривалості робіт, складанні технологічної документації, вставленні норм списання матеріалів.

В окремих випадках кошторисні нормативи можуть бути використані для економічної оцінки і порівняння окремих проектних рішень, а також для структурних змін капітальних вкладень.