Визначення оптимального об'єму виробництва продукції

Під оптимальним об'ємом виробництва продукції розуміється такий об'єм, який забезпечує виконання укладених договорів і зобов'язань по виробництву продукції (виконанню робіт) у встановлені терміни з мінімумом витрат і максимально можливою ефективністю.

До найпоширеніших методів визначення оптимального об'єму виробництва відносяться:

1. метод зіставлення валових показників;
2. метод зіставлення граничних показників.

При використовуванні цих методів застосовуються наступні допущення:
• підприємство проводить і реалізує тільки один товар;

1. ціллю підприємства є максимізація прибутку в період, що розглядається;
2. оптимізуються тільки ціна і об'єм виробництва (передбачається, що вся решта параметрів діяльності підприємства залишається незмінною);
3. об'єм виробництва в період, що розглядається, рівний об'єму реалізації.

Приведені допущення можуть показатися достатньо «жорсткими», проте якщо взяти до уваги, що саме ціна товару, що випускається, і об'єм його виробництва і реалізації, як правило, роблять найбільший вплив на економіку підприємства, застосування вказаних методів значною мірою підвищує вірогідність того, що будуть прийняті вірні рішення.

Суть запропонованих методів розглянемо на прикладі гіпотетичного підприємства, діючого на ринку вільної конкуренції (початкові дані наводиться в табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Об'єм реалізації продукції і витрати на її виробництво

Метод складання валових показників припускає розрахунок прибутку підприємства при різних об'ємах виробництва і реалізації продукції.
Послідовність розрахунку така:

1. визначається величина об'єму виробництва, при якому досягається нульовий прибуток;
2. визначається об'єм виробництва з максимальним прибутком (табл.2.2).

Лінія ВВ показує зміну валової виручки, а крива ВІ - відповідні валові витрати. Рис. 2.1 показує, що реалізація продукції в об'ємі до 37 тис. шт. для підприємства збиткова, оскільки крива валових витрат розташовується вище за лінію валової виручки; в крапці, де виробництво рівне 37 тис. шт., прибуток рівний нулю, а валова виручка приблизно 1850 тис. грн. Із збільшенням об'ємів виробництва після 37 тис. шт. валова виручка починає перевищувати витрати і з'являється прибуток (АС), максимальна величина якого 1140 тис. грн. досягаються при об'ємі виробництва і реал

Таблиця2.2 Об'єм реалізації продукції з максимальним прибутком

В нашому прикладі нульовий прибуток досягається при об'ємі виробництва і реалізації в інтервалі 30-40 тис. шт. продукції, що відповідає значенню валової виручки і витрати м відповідно в інтервалах 1440-1920 і 1690-1810 тис. грн. На рис. 2.1 представлено наочне графічне зображення даного методу.

Объём реализации, тыс. шт.

Рис. 2.1. Сопоставление валовой выручки и издержек: ВВ –валовая выручка, тис. грн.; ВИ – валовые издержки, тис. грн.

Метод зіставлення граничних показників дозволяє встановити до яких меж рентабельно збільшення виробництва і реалізації. Він заснований на зіставленні граничних витрат і граничного доходу.

Якщо величина граничного доходу на одиницю продукції перевищує величину граничних витрат на одиницю продукції, то збільшення виробництва і реалізації буде рентабельним. Проілюструємо це на основі даних, приведених в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Розрахунок оптимального об'єму реалізації продукції методом зіставлення граничних показників

В даному випадку граничним доходом на одиницю продукції по суті справи є ринкова ціна одиниці виробу, рівна 48 грн., а граничні витрати (ПІ) обчислюються як різниця між подальшими загальними витратами і попередніми, поділена на об'єм виробництва.

Граничний прибуток обчислюється як різниця між граничним доходом і граничними витратами.

Наочне представлення даного методу дано на рис. 2.2.

Графік на рис. 2.2. показує, що до тих пір, поки крива граничного доходу мається свій в розпорядженні вище кривою граничних витрат, збільшення об'ємів виробництва ефективно, тобто розширення виробництва до 90 тис. шт. рентабельне. При подальшому збільшенні об'єму виробництва величина додаткових витрат перевищить величину додаткового доходу на одиницю продукції, що приведе до зменшення валового прибутку.

В обох випадках передбачалося, що ринкова ціна одиниці виробу складала 48 грн., а що буде, якщо ціна зменшиться? В цьому випадку підприємство зазнаватиме збитки, і може прийти до банкрутства. Припустимо, що ціна знизилася з 48 до 30 грн. за 1 шт., тобто граничний дохід на одиницю продукції при будь-яких об'ємах виробництва складе 30 грн., а оптимальний об'єм виробництва - 70 тис. шт.

Рис. 2.2. Зіставлення граничного доходу і граничних витрат

Розрахуємо середні змінні і середні валові витрати, результати яких представлені в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 Об'єм реалізації продукції і середні витрати

З таблиці 2.4 витікає, що оптимальний об'єм розширення виробництва лежить в межах 70 тис. шт. і подальше його розширення не приведе до тому, що підприємство почне працювати в збиток.

Слід помітити, що середні валові витрати складають 34,57 грн., тобто перевищують ціну, встановлену на рівні 30 грн..

Проте, оскільки ціна вище за середні змінні витрати 17,43 грн.), середня величина покриття складе 12,57 грн. (30,00 –17,43), що відповідає валовій величині в 879 000 грн..

З табл. 2.4. витікає, що оптимальний об'єм розширення виробництва лежить в межах 70 тис. шт. і подальше його розширення не приведе до тому, що підприємство почне працювати в збиток.

Слід помітити, що середні валові витрати складають 34,57 грн., тобто перевищують ціну, встановлену на рівні 30 грн..

Проте, оскільки ціна вище за середні змінні витрати 17,43 грн.), середня величина покриття складе 12,57 грн. (30,00 –17,43), що відповідає валовій величині в 879 000 грн. (12,57 • 70000). Ця величина не відшкодовує постійні витрати,  рівні 1 200 000 грн. Іншими словами, підприємство матиме збиток у розмірі 320100 грн. (1200 000 – 879 000).    

Якщо керівництво підприємства припинить виробництво, то фірма зазнає  збиток у розмірі 1 200 000 грн., тобто в об'ємі вартості постійних витрат.

Таким чином, в цих умовах як вимушена заходи повинно бути ухвалено рішення про продовження виробництва. Але, якщо ціна за одиницю продукції встановлена на рівні 30 грн. і залишатиметься незмінною протягом довгого часу, виробництво повинне бути припинено.