Знос і амортизація основних фондів

Для цілей нарахування амортизаційних відрахувань, основні фонди діляться на 4 групи:
1-а група - дома, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристосування, житлові будинки;
2-а група – автомобільний транспорт і вузли, меблі і побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристосування і інструменти, офісне (конторське) устаткування, пристосування до них;
3-а група -  інші основні фонди, які не увійшли до перших двох.
4-а група - електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації
Об'єм основних фондів, які має підприємство відображається  в звіті по їх первинній і залишковою вартістю.

Повна вартість основних фондів визначається без урахування тієї частини їх вартості, яка перенесена на продукцію, виготовлену за участю цих фондів, а залишкова – з урахуванням перенесеної вартості.

В процесі функціонування ОФ піддаються фізичному (матеріальному) і моральному (економічному) зносу.

Фізичний знос ОФ – це втрата ними первинної споживацької вартості, в слідстві чого вони поступово зносяться і вимагають заміни новими засобами праці такого ж вигляду.

Визначення ступені фізичного зносу необхідне для визначення реальної вартості, правильного планування заміни старого устаткування і машин новими. Коефіцієнт фізичного зносу (Киз) можна визначити по формулі:

,                                      (7.1)

 де   – сума зносу основних фондів;
Sпоф – первинна вартість всіх, або окремих  видів, груп ОФ.
Фізичний знос часто компенсують шляхом ремонту, реконструкції і модернізації ОФ.

Моральний знос виявляється в тому, які випущенні раніше основні фонди по своїй конструкції, продуктивності, економічності значно поступаються новим зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни застарілих основних фондів новими, більш економічними.
Оновлення зношених основних фондів і їх відновлення відбувається за рахунок амортизаційних відрахувань, які формуються при амортизації цих фондів.

Що таке амортизація?

Амортизація - це поступове перенесення по частинах (в міру фізичного зносу) вартості основних фондів на проведений з їх допомогою продукт (послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування майбутнього оновлення і відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування - це грошове відображення розміру амортизації, щодо ступеня зносу основних фондів. Вони включаються в собівартість продукції і компенсуються при її продажу через отриману виручку.

Амортизаційні відрахування підприємства проводять щокварталу відповідно до встановлених єдиних норм і балансової (залишковій) вартості ОФ по окремих  групах або інвентаризаційних об'єктах.

За допомогою норм амортизації регулюється швидкість обороту ОФ. Річну норму амортизації  (На) можна визначити по формулі:

На = (Sбоф + Sкрофпл –Sлоф )/ Тзксп) / Sбоф  *100          (7.2)

де Sбоф - балансова вартість основних виробничих фондів;
Sкрофпл - вартість запланованого капітальною ремонту ОФ за весь термін їх експлуатації;
Sлоф - ліквідаційна вартість ОФ;
Тзксп - термін експлуатації ОФ.
Суму амортизаційних відрахувань за звітний період, що розглядається, А(tр) визначають шляхом множення встановленої норми амортизації (Hа) на балансову (або залишкову) вартість відповідної групи ОФ на початок звітного періоду Sб(ост)оф (tнр), тобто

А(tр) = (Sб(ост)оф (tнр) * На) /100       (7.3)

В Україні в цей час діють такі норми амортизації:

• 1-а група - 8% річних; квартальна - 2%;
• 2-а група - 40% річних; квартальна - 10%;
• 3-а група - 24% річних; квартальна -   6%;
• 4-а група - 60% річних; квартальна - 15%.

Відповідно до встановлених норм амортизації відрахування виконуються на повне відновлення активної частини ОФ (машин, устаткування і транспортних засобів) протягом нормативного рядок експлуатації, по інших ОФ - протягом всього фактичного терміну їх експлуатації.
Протягом року нарахування амортизації відбувається щокварталу.

При цьому, балансова вартість ОФ на початок I кварталу, визначається на даних балансу річного звіту, а на початок II і подальших кварталів використовується такий спосіб: з балансової вартості ОФ на початку попереднього кварталу віднімається сума нарахованої амортизації в попередньому кварталі, додаються витрати по збільшенню ОФ і віднімаються вартість ОФ, вибулих в передуванні звітному кварталі
Загальний розмір амортизаційних відрахувань за рік визначається шляхом підрахунку квартальних сум амортизації, визначених по всіх групах ОФ, без урахування повністю зношених фундацій, які відносяться до машин, устаткування і транспортних засобів. Сума, нарахованій амортизації відноситься на собівартість продукції, робіт і послуг. В сезонних виробництвах річна сума амортизаційних відрахувань включається у витрати виробництва за період роботи підприємства в даному році.

Нарахуванні амортизації припиняється в період реконструкції, переоснащення ОФ з повною їх зупинкою, при переведені їх на консервацію.
Не проводиться нарахування амортизації по таких ОФ:

• фонди продуктивної живності;
• бібліотечні фонди;
• фонди місцевого впорядкування,  підлеглої місцевої адміністрації, і фонди автомобільних доріг;
• фонди, переведені в установленому порядку на консервацію;
• фонди бюджетних організацій.

З метою створення економічних умов для прискорення упровадження у виробництво науково-технічних досягнень і підвищення зацікавленості підприємств в оновленні активної частини ОФ підприємства до 2004 року мали право застосовувати прискорений спосіб амортизації.

Метод прискореної амортизації - це метод більш швидкого, в порівнянні з нормативними термінами експлуатації основних фондів, перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва і обороту з одного боку, і формування фінансових ресурсів для упровадження більш ефективних машин і устаткування з другого боку.

Підприємства можуть застосувати прискорену амортизацію по відношенню до ОФ, що використовується для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, пристосувань, устаткування, розширення експорту продукції у випадках, коли відбувається масова заміна застарілої техніки.
Прискорена амортизація проводиться з використанням таких норм:
1 -й рік експлуатації - 15%:
2-й рік-30%;
3-й рік-20%;
4-й рік-15%;
5-й рік- 10%;
6-й рік - 5%
7-й рік - 5%.
Нарахування прискореної амортизації не розповсюджувалося на машини, устаткування з нормативним терміном експлуатації до 3-х літ, на унікальну техніку, яка призначена для виробництва обмеженого числа виробів, а також на підприємства, випускаючих продукцію, ціни (тарифи) яких, встановлюються (регулюються) державою, або які визнані монополістами на ринку.

Амортизація, окремого об'єкту ОФ 1-й групи проводиться при досягненні таким об'єктом балансової вартості у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця сума залишкової вартості об'єкту відноситься до валових витрат звітного періоду, що розглядається, і в подальшому вартість об'єкту вважається нульовою і амортизація на нього не розраховується.

Амортизаційні відрахування по основних фондів 2-й, 3 й, 4-й груп проводиться по досягненню балансової вартості об'єктів цих груп нульового значення.

У випадках наявності дозволу підприємства можуть використовувати на власний розгляд і такі методи нарахування амортизації, як метод прямолінійного (постійного) нарахування (списання) протягом терміну корисної експлуатації об'єктів ОФ, метод кількості одиниць продукції, виготовлених об'єктом ОФ, і інші.

Нарахування амортизації методом прямолінійного списання виконується відповідно до прийнятої методики. Балансова вартість об'єкту = 12420 грн. Термін його ефективної експлуатації = 4 рокам; Норма амортизації в цьому випадку встановлюється: за рік -3105 грн. = (12420 : 4); за квартал 776 грн. = (3105 : 4); за місяць - 259 грн. = (776:3). Щомісячну суму амортизації по цьому об'єкту ОФ підприємство відносить до витрат щомісячно протягом 4 літ.

Нарахування амортизації методом кількості одиниць продукції виконується в такому порядку: Балансова вартість об'єкту ОФ = 12000 грн., загальний нормативний об'єм виробництва деталей на цьому об'єкті ОФ = 120000 шт. Сума амортизаційних відрахувань на одну деталь в цьому випадку буде = 10 коп. = ( 12000 : 120000). Коли в березні 2004 року на цьому об'єкті ОФ було виготовлене 2100 шт. деталей, то амортизація (знос) цього об'єкту ОФ склав за цей місяць 210 грн. = (10 коп х 2100). Суму амортизації по цьому об'єкту ОФ підприємство відносить до місячних витрат виробництва.

З метою економічно обґрунтованого визначення розміру амортизації першочергове значення має вартісна оцінка ОФ. Діючі ОФ, а також ОФ, що знаходиться в запасі або на консервації, відображаються в звітах по їх фактичній первинній вартості.

Різниця між первинною вартістю ОФ (Sофпн). і нарахованій по діючих нормативах амортизації (Аоф), є залишковою вартістю ОФ (ДSофост).
Методи оцінки ОФ залежать від джерел їх надходження на підприємство. Так, якщо первинна вартість ОФ, поступила за рахунок капітальних вкладень підприємства, включаючи фактичні витрати на їх придбання, витрати на їх доставку і установку, а також сум ПДВ. ОФ, що поступили від засновників акціонерного суспільства за рахунок їх внесків в статутний капітал, оцінюються по договірній вартості що бере участь в цьому процесі зацікавлених сторін. Якщо ОФ вже були в експлуатації і є отриманий безкоштовно від інших підприємств, або у вигляді субсидій виконавської влади, то вони обов'язково оцінюються по їх залишковій вартості.

В сучасних умовах при високому рівні інфляції, як ніколи раніше виникає необхідність періодично переоцінювати ОФ і визначення їх відповідної вартості, яка відповідає реальним економічним обставинам.

Господарські суб'єкти всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості ОФ і нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається по формулі:

   Кi(tгот) = (I- 10%) : 100,                            (7.4)

де    Кi(tгот)- коефіцієнт індексації балансової вартості ОФ на початок звітного року;
I- індекс інфляції за рік.

У випадках, коли коефіцієнт індексації не перевищує одиницю, то індексація ОФ не проводиться. Якщо коефіцієнт індексації більше одиниці, то підприємство зобов'язано провести індексацію ОФ, тобто скоректувати їх балансову вартість і одночасно визначити капітальний дохід (Дкоф), який визначається як різниця між сумою скоректованоюбалансовою вартістю ОФ відповідної групи (Sофкор).) і їх балансовою вартістю до індексації (Sофб(t-к). Сума капітального доходу, є зобов'язково повина бути  включена підприємством в суму його валових доходів.

Експлуатація ОФ приводить їх до зносу. А це приводить в чергу, до висновку їх з експлуатації, або до погіршення їх якісних характеристик, які вимагають їх відновлення або оновлення.

Відновлення ОФ - це процес безперервного їх відновлення (оновлення). Відновлення буває простим і розширеним.

Просте відновлення ОФ - це їх відновлення в тому самому місці, де вони були зношені і вибули. Звичайно це відбувається шляхом простої заміни зношених вузлів і деталей при проведенні капітальних ремонтів, або шляхом придбання нових ОФ на заміну старих, зношених. Основним джерелом простого відновлення ОФ в ринкових умовах, є амортизаційні відрахування.

Розширене відновлення - це таке відновлення, яке передбачає розширення діючих ОФ за рахунок збільшення їх кількості, за рахунок поліпшення їх характеристик, або за рахунок придбання більш ефективних і продуктивних ОФ. Даний напрям як правило фінансується за рахунок нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння, або розширення діючих підприємств, модернізації устаткування і т.д. Основним джерелом розширеного оновлення ОФ в умовах ринкових відносин є самофінансування за рахунок власного прибутку підприємства.