Глобальний кругообіг води в природі та його ланки

Постійний обмін вологою між гідросферою, атмосферою і земною поверхнею, що складається з процесів випаровування, перенесення водяної пари в атмосфері, її конденсації в атмосфері, випадіння опадів і стоку, отримав назву кругообігу води в природі (вологообіг) (рис. 1). Атмосферні опади частково випаровуються, частково утворюють тимчасові та постійні водотоки й водойми, частково просочується в землю і утворюють підземні води.

Рис. 1 – Гідрологічний цикл.
1 – хмари; 2 – опади; 3 – просочування води в землю; 4 – витрати підземних вод рослинністю; 5 – поглинання підземних вод; 6 – стік підземних вод у річки; 7 – стік підземних вод в океан; 8 – поверхневий стік; 9 – руслове накопичення; 10 – випаровування з падаючих краплин; 11 – випаровування з рослинного покриву; 12 – випаровування з озер, річок, ставків; 13 – випаровування рослинами (транспірація); 14 – випаровування з поверхні землі; 15 – випаровування з океану; 16 – стік в океан.

Сукупність водотоків та водоймищ у межах будь-якої території називається гідрографічною мережею. В кінці кінців опади в процесі руху знову досягають Світового океану.
Розрізняють декілька видів вологообігу в природі.

Великий, або світовий, кругообіг – водяна пара, що утворилася над поверхнею океанів, переноситься вітрами на материки, випадає там у вигляді атмосферних опадів і повертається в океан у вигляді стоку.
У процесі вологообігу змінюється якість води: при випаровуванні солона морська вода перетворюється в прісну, а забруднена – очищується.
Малий, або океанічний, кругообіг – водяна пара, що утворилася над поверхнею океану, сконденсується і випадає у вигляді опадів знову в океан.
Внутрішньоконтинентальний кругообіг – вода, що випарувалась над поверхнею суходолу, знову випадає на суходіл у вигляді атмосферних опадів.