Ріки

Рікою називається природний водний потік, що протікає у виробленому руслі, який живлиться за рахунок стоку, із площі його водозбору. Головна характеристика ріки – величина її стоку, тобто, кількість води стікаючої із площі водозбору за певний відрізок часу.

Режим стоку або водний режим протягом року був покладений в основу класифікації рік, що одержала найбільш широке поширення. Відповідно до цієї класифікації ріки діляться на три групи: з весняним повінню; з повінню, у літню пору; ріки з паводковим режимом.

Повінню називають; щорічно повторюваний у той самий час період, що характеризується тривалим і високим підйомом рівня й найбільшої водністю. На рівнинних ріках повінь викликається весняним сніготаненням, на гірським і передгірних – літнім таненням льодовиків, що приводить відповідно до весняної й літньої повені.

Паводок на відміну від повені виникає нерегулярно й характеризується швидким, порівняно нетривалим підйомом рівня в якому-небудь створі ріки й майже настільки ж швидким спадом. Причиною паводка зазвичай бувають рясні дощі або інтенсивне короткочасне сніготанення в період зимових відлиг. Підйом рівнів і збільшення витрат води при паводках іноді можуть перевищувати рівень і найбільшу витрату води при повені.

Меженню називають періоди, що характеризуються низкою водністю внаслідок зниження надходження води з водозбірної площі. Межень зазвичай присвячена до одних самих строків усередині річного циклу. Залежно від часу настання розрізняють літню й зимову межень.

До інших найважливіших характеристик ріки відносяться також їхня довжина й площа водозбору, тобто площа, з якої атмосферні опади стікають у дану ріку. При цьому виділяють великі, середні й малі ріки.

Великі ріки протікають через кілька географічних зон. Сюди умовно відносять рівнинні ріки із площею водозбору більше 50 тис. км2 (наприклад в Україні до цієї категорії відносять сім рік: Дунай –817000, у тому числі на території України 64000; Дніпро – 503500, у тому числі на території України 286000; Тисса – 153200; Сіверський. Донець – 98900, у тому числі на території України –54900; Десна – 88900; Дністер – 72100; Південний Буг – 63700 км2).

Середні ріки протікають у межах однієї географічної зони; це рівнинні ріки із площею водозбору в межах від 2 до 50 тис. км2. (наприклад: Ворскла – 14700, Самара – 22600, Сула – I9600, Псел – 22800 км2). Перелік середніх рік України наведений у табл.3.8.

Таблиця 3.8

Малі ріки – це ті ріки, які не всихають протягом року або всихають на короткий час, протікають у рівнинній місцевості й мають площу водозбору меншу 2 тис. км2 (наприклад, ріки: Харків – 1160, Мерла – 2030, Берестова – 161, Рогань – 189, Немишля – 67 км2).
По будові долини й русла, характеру плину й режиму формування ріки діляться на рівнинні, гірські, озерні, карстові, льодовикові.
Ріка – найважливіший елемент навколишнього середовища, джерело питної й промислової води, природний водний шлях, постійно поновлюване джерело гідроенергії, місцеперебування риб та інших прісноводних організмів, а також водної рослинності.
На цей час, у різному ступені зарегульований стік більше становить 10% всіх рік земної кулі.

Такі великі ріки як Ангара, Євфрат, Міссісіпі, Міссурі, Сирдар'я, Дунай, Волга, Дніпро, Дністер і багато інші на значних ділянках перетворені в каскади водосховищ. Зміна гідрометрологічного режиму зарегульованих рік (рівень, проточність, швидкість плину, потік наносів, хвилювання, твердий стік, випар і т.д.) дуже впливають на навколишнє середовище.

Найбільшою рікою України є ріка Дніпро (інша поетична назва ріки Славутич). Це третя по площі водозбору ріка Європи (після Волги й Дунаю): площа водозбору становить 503500 км2, загальна довжина ріки – 2285 км, у тому числі по території України – близько 1200 км. Стік ріки змінюється від 24 до 73 км3 за рік (середньорічний стік – 53,5 км3, а в маловодний рік 95% забезпеченості – 33 км3). Стік в основному формується за межами республіки у верхній частині басейну. Нижче Києва приточність становить 15-16% від усього стоку. Під час весняної повені проходить 60-70% усього річкового стоку. На річці Дніпро в межах України споруджені шість великих водосховищ, що забезпечують наскрізне судноплавство: Київське (об'ємом 3,73 км3), Канівське (2,62 км3), Кременчужське (13,52 км3), Дніпродзержинське (2,45 км3), Запорізьке (3,3 км3) і Каховське (18,2 км3).

Ріки Харківської області належать басейнам двох рік – Дону й Дніпра. Перший охоплює до 75% території області, другий – близько 25%. Східна частина області відноситься до басейну ріки Дон, західна – до басейну ріки Дніпро. Вододіл тягнеться переважно з півночі на південний схід через Золочевський, Богодухівський, Валківський, Нововодолажський, Змиївський, Першотравневий, Лозівський і Близнюківський райони. Усього на території Харківської області близько 200 малих рік. Долини їх часто мають вигляд балок з невеликим падінням. Живлення переважно снігове. У період весняного сніготанення ріки наповнюються водою й перетворюються в потужні водотоки. Весняний стік становить 60-70% річного. Однак повінь проходить швидко, після чого рівень води знижується, ріки міліють, а багато хто з них всихають або зберігаються незначні водотоки. Тільки іноді зливові дощі викликають літні паводки.

Найбільшою рікою Харківської області є Сіверський Донець – найбільша притока Дону й найбільша ріка в східній частині України. Загальна довжина річки 1053 км, площа басейну –98800 км2, середня річна витрата поблизу устя – 200 м3/с. Загальна кількість рік у системі Дінця – 1011 (4% всіх рік України), з них 217 річок мають, довжину більше 10 км і тільки 11 річок – більше 100 км. Густота річкової мережі в середньому 0,2 км на 1 км2 площі водозбору.

У Харківську область Сіверський Донець втікає біля села Огурцово Вовчанського району й, пройшовши по ній близько 370 км, південніше с. Єрьомовка, попадає в Донецьку область. Переважний напрямок плину Дінця – з півночі на південний схід. У межах Харківської області в р. Сіверський Донець впадає 24 притоки (див. табл. 3.9.).

До басейну Дніпра відносяться ріки заходу й південно-заходу Харківської області. Вони належать до систем рік Ворскли, Орелі й Самари. Сама ріка Ворскла не протікає по Харківській області, а її ліві притоки Мерла (довжина 116 км, площа водозбору 2030 км2) і Рябинка (довжина 37 км, площа водозбору 286 км2) заходять лише своїми верхів'ями.

Ріка Орель (довжина 320 км, площа водозбору 9800 км2) бере початок у Харківській області, направляється на південь і протікає уздовж південної границі області на відстань більше 100 км. Праві притоки ріки Орелі – Орчик (довжина 104 км, площа водозбору 1465 км2), Берестова (довжина 99 км, площа водозбору 1810 км2), Багата (довжина 67 км, площа водозбору 563 км2) й ін. Лівий приток ріки Орель – Орелька (довжина 95 км, площа водозбору 805 км2). Ці ріки влітку мілководні.

Ріка Самара (довжина 311 км, площа водозбору 22600 км2) тільки протягом близько 20 км перетинає Близнюківський район Харківської області.

Таблиця 3.9.