Звільнення на підставі закону про амністію та акту про помилування

Амністія – це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом, який приймається не частіше 1 разу на рік.

Щорічний закон про амністію встановлює:

1. Категорії осіб, які підлягають звільненню;
2. Види покарань, від яких звільняються засуджені;
3. Обсяг амністії, тобто її розповсюдження лише на покарання або кримінальну відповідальність;
4. Категорії осіб, які не підлягають звільненню;
5. Органи, на які покладається виконання амністії.

Законом про амністію можуть бути передбачені скорочені строки відбування покарання, а також звільнення як від основних, так і від додаткових покарань.

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим і зняття судимості щодо осіб, які звільняються за цим законом. Амністія ніяк не впливає на цивільно-правові наслідки для засудженого.

Види амністій:

1. Повна амністія – повне звільнення засуджених від кримінальної відповідальності або відбування покарання.
2. Часткова амністія – це звільнення вказаної в законі категорії осіб від частини правових наслідків кримінальної відповідальності.
3. Умовна амністія – це поширення дії повної або часткової амністії на ті діяння, які вчинені до певної дати після оголошення закону про амністію, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом про амністію.

Помилування

Указ Президента України від 19.07.2005 року.

Помилування відрізняється від амністії наступними ознаками:

1. Акт про помилування видає Президент України;
2. Акт помилування має індивідуальний характер;
3. Помилування не має обмежень щодо категорій засуджених;
4. Помилування не може передбачати звільнення засудженого від кримінальної відповідальності;
5. Актом помилування може бути замінено одне покарання іншим, більш м’яким.

Форми, в яких здійснюється помилування:

1. Заміна довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк;
2. Повне або часткове звільнення як від основного, так і від додаткового покарання;
3. Заміна покарання іншим, більш м’яким покараннями.

Право на подання клопотання про помилування за загальним правилом має засуджений, а також його захисники, близькі родичі, законні представники та представники громадських організацій.

Система, органів, які здійснюють помилування, мають два рівні:

1. Служба з питань помилування Секретаріату Президента України. Здійснює первинний збір, підборку та обробку документів за відповідним клопотанням. Для цього вона має право звертатися із запитами до правоохоронних органів, органів державної влади, підприємств, установ та організацій; надавати доручення державним та правоохоронним органам з питань отримання додаткової інформації щодо клопотання засудженого.
2. Комісія про питання помилування. Складається з голови, двох заступників та членів комісії.

Під час прийняття рішення Комісією враховується тяжкість злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці та інше.

Категорії осіб, до яких помилування застосовується у виняткових випадках:

1. Засуджені, які були засуджені неодноразово (два і більше разів) за вчинення умисних злочинів або до яких раніше застосовувалося помилування, амністія, умовно-дострокове звільнення, заміна покарання, якщо вони до погашення або зняття судимості знов вчинили умисний злочин.
2. Засуджені, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину строку покарання, а також якщо вони засуджені за особливо тяжкий злочин і відбули менше половини строку покарання.

Про помилування засудженого Президент України видає Указ. У разі відхилення клопотання про помилування повторне звернення можливе через шість місяців, а засуджені за особливо тяжкі злочини – не раніше, ніж через рік.