Дослідження конкурентоспроможності фірми

Виходячи на закордонний ринок та здійснюючи інвестиції  для модернізації виробництва і відновлення продукції, необхідна оцінка не тільки товару, але і його виробника. Існує кілька підходів до оцінки конкурентоспроможності виробника:

• за порівняльними перевагами;
• за теорією рівноваги фірми і галузі (за факторами виробництва);
• за ринковими позиціями фірми;
• за  методом профілів і якості продукції;
• за матричним методом.      

Згідно з законом порівняльних переваг кожна країна спеціалізується на виробництві тих товарів, за якими витрати на їхнє виробництво більш низькі, хоча в абсолютному значенні вони можуть у деяких випадках бути і більші, ніж у конкурентів. Такі переваги є передумовою для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицій,  тобто її конкурентоспроможності. Вимірити порівняльні переваги практично неможливо і тому використовується метод, побудований на припущенні, чим нижче витрати виробництва, тим великими перевагами володіє галузь стосовно конкурентів.

Самостійне значення мають методи оцінки конкурентоспроможності фірми, засновані на теорії рівноваги фірми і галузі А.Маршалла, а також на теорії факторів виробництва. Під рівновагою розуміється такий стан фірми, коли в ний не існує стимулів для переходу в інший стан, зв'язаний зі збільшенням   виробництва чи зміною своєї частки ринку. В умовах рівноваги ринку кожний з факторів виробництва використовується з найбільшою продуктивністю. При цьому в галузі відсутній надприбуток зв'язаний з дією одного з факторів виробництва, а в інших фірм немає стимулів для вступу в галузь.

Відповідно до теорії ефективної конкуренції існують структурний і функціональний підходи до оцінки рівня конкуренції. Відповідно до першого оцінка може бути зроблена, ґрунтуючись на  знаннях про концентрацію виробництва та капіталу, а також висоти бар'єрів для тих, що тільки вступають на ринок. При другому функціональному підході головна роль належить економічним показникам фірм: співвідношення витрати/ціна, відсоток використання виробничих потужностей, обсяг випуску продукції, норма прибутку й ін.

Оцінку конкурентоспроможності виробника можна виконати ґрунтуючись на обліку якості продукції, що здійснюється «методом профілів». Процедура побудови профілів складається у виявленні запитів споживачів до продукту, установлення пріоритетів характеристик важливих і зрозумілих для споживача і, нарешті, порівняння техніко-економічних характеристик продукту з наявними у конкурентів і з «ідеальним продуктом», що запитують споживачі. 

Особливе місце займають матричні методи оцінки рівня конкурентоспроможності. Основою цих методів є концепція життєвого циклу  товару чи технології. Найбільш відома матрична методика «Бостонської консалтингової групи» (БКГ), що широко використовується при вивченні конкурентоспроможності товарів, технологій, збуту, фірм, галузей і т.п. Даний метод дозволяє оцінити конкурентні позиції і виробити стратегію поведінки на ринку. У цьому разі поняття «конкурентоспроможність виробника»  характеризує спроможність і динаміку адаптації виробника до умов конкуренції, що змінюються на ринку.