Ризики, захист і обмеження інвестицій

Класик економічної науки Дж. Ст. Мілль вказував на те, що перепад у нормах прибутку між країнами повинен бути істотним, щоб покрити ризик, що іноземний інвестор має в чужій країні. Один з авторів неокласичної теорії міжнародного руху капіталів, Б. Олин, ввів в економіку саме поняття «ризик закордонних інвестицій», обґрунтував розподіл цих інвестицій на «безпечні» і «ризиковані».

Види ризиків. Ризики закордонного інвестування численні і можуть бути об'єднані в різні групи, найчастіше в такі:

1  Політичні ризики (включаючи деякі соціальні ризики).

2  Фінансові ризики ( визначають в основному платоспроможність країни з погляду надання їй і її юридичним особам позичкового капіталу).

3  Ризики операцій і особливо ризики для зовнішньоторгівельної діяльності (зовнішньоторгівельний ризик) і виробничої діяльності (виробничий ризик).

Для кожного окремого ризику можна дати оцінку його питомої ваги й оцінити його в балах. Тому можливий  кількісний вимір як окремих груп ризиків, так і всього ризику у країні в цілому й оцінка на цій основі інвестиційного клімату, тобто ситуації в країні з погляду іноземних інвесторів, адже згадані вище групи ризиків визначають ситуацію в найважливіших для іноземного підприємця сферах життя тієї країни, у якій він збирається укласти свій капітал.

Джерела інформації про ризики. Одне з найбільш відомих у цій галузі видань – щорічник по більшості країн світу в сімох томах під назвою «Politiсal Risk Yearbook», видаваний американською фірмою «International Business Company USA Ink», оцінює такі ризики: політичний, фінансових трансфертів, експорту, прямих інвестицій. Причому ризики оцінюються за 12 бальною системою ( від А+ – краща оцінка, до З – – найгірша), а загальна оцінка не виводиться. Американська фірма «International Reports Ink» і німецька фірма «BERI» дають і окремі ризики, і зведений, оцінюючи їх за 100 бальною шкалою ( 100 балів краща оцінка).

Підхід до оцінок інвестиційного клімату. Оцінка ризиків надзвичайно важлива для будь-якого інвестора, тому що він потрапляє в середовище, багато в чому не знайоме для нього. Тому варто чітко надавати достоїнства і недоліки систем оцінки інвестиційного клімату:

• підбір факторів ризику і їхня питома вага в будь-якій системі оцінки ризиків не можуть бути цілком об'єктивні, тому доцільно порівнювати оцінки ризику, що даються різними системами;
• при аналізі факторів ризику інвестору доцільно приділити особливу увагу тим інвестором, з яким він буде співпрацювати частіше.

Усі вищевказані системи оцінки ділових ризиків недостатньо конкретні і слабко спеціалізовані на галузях, у яких фірма має намір здійснити інвестиції. Недоліки систем оцінки ризиків в тому, що ці системи націлені на те, щоб допомогти потенційному інвестору лише на початковій стадії інвестиційного проекту.

Методи зниження ризиків. Можливі різні методи зниження ризиків. Один з них – додавання «премії за ризик» до вартості проекту. Так, якщо рівень загального інвестиційного ризику по країні складе 90-100 балів ( за 100 бальною системою), то інвестор, звичайно, не закладає у вартість проекту істотної «премії за ризик». Якщо цей рівень складе 80-90 балів, то доцільно реальну ставку дисконту,  тобто очищену від інфляції, збільшити на три процентних пункти. Якщо ж рівень нижче 60 балів, то доцільно додавати не менш 11 процентних пунктів до ставки дисконту.
Знизити ризик можна через  створення чи розширення резервного фонду фірми як страховка від можливих утрат, від інвестиційної діяльності за кордоном. Можна застрахувати ризик через приватні страхові компанії, а також державні і напівдержавні організації і служби, що страхують від політичного ризику ( в Україні їх поки немає). Під егідою світового банку діє багатобічне агенство по гарантуванню інвестицій (БАГІ), учасником якого з 1992 року є Україна. Воно страхує інвестиції насамперед у країнах, що розвиваються.

Варто підібрати такий проект, який потрібен приймаючій країні ( з новою технологією, з експортною спрямованістю) і тому буде «опікуватися» за кордоном. Найбільш надійними традиційно вважаються закордонні капіталовкладення в промислово-розвинених країнах і територіях. Тут діє принцип національного режиму стосовно іноземних інвесторів, у переважній більшості аспектів господарської діяльності місцеве законодавство не робить розходжень між національними та іноземними за походженням компаніями, у більшості цих країн немає взагалі спеціальних  законів чи кодексів для іноземних інвестицій, а існують лише деякі адміністративні постанови для них, а також параграфи окремих законів, які стосуються. Вкладення в країни і території, що розвиваються і постсоціалістичні  вважаються менш надійними.

Про конкурентоспроможність України. Україна, яка стала на шлях реформ  виходить на світовий ринок у ролі аутсайдера. З багатьох показників, що визначає конкурентоспроможність, вона відстає не тільки лідерів – США, Сінгапуру, Японії, Гонконгу і Німеччині, але і від своїх сусідів по Східній Європі, латиноамериканських і азіатських країн. Про це свідчить опублікована у 1994 році у Швейцарії 14-а щорічна доповідь Всесвітнього економічного форуму і Лозаннського Інституту розвитку менеджменту ( ІРМ). Ринкова «зрілість» України в доповіді цього року вперше стала об'єктом дослідження, заснованого як на даних офіційної статистики, так і на опитуваннях фахівців.

У 1,48 бала по десятибальній шкалі оцінюється, наприклад, адаптивність української політичної системи до економічних змін, що відбуваються зараз. Це менше, ніж у який-небудь іншій з 43 відзначених у доповіді країн, включаючи Китай –2,7 бала, Бразилію –2,26, Польщу – 3,13 і Південну Африку –3,14.

Про те, наскільки українська бюрократія стримує розвиток бізнесу, свідчить поставлена його експертами оцінка в 1,36 бала. Іншими словами, простору для підприємливих в Україні менше, ніж, наприклад, в Індії – 3,28 бала, Аргентині –3,26, чи на Філіппінах –1,71. Уступають по “засиллю бюрократії” тільки Греція –1,3 і Китай – 1,04.

Дуже поширене таке явище, як хабар у держсекторі – 0,98 бала. Найближча до України в цьому відношенні Венесуела одержала 1,58 бала, Італія – 1,81. Недосяжним “ідеалом чесності” виявилася Нова Зеландія – 9,5 бала.

В Україні – найвищий рівень фінансового і політичного ризику і найбільший ступінь непевності людей у своїй безпеці і належному захисті свого майна. Фінансове законодавство гірше, ніж у якому-небудь із наведених у дослідженні держав, відповідає цілям підтримки фінансової стабільності.

Відстає Україна і по використанню інформаційних технологій, рівню комп'ютерної грамотності працівників, організації робочого простору, захищеності інтелектуальної власності і навіть за таким показником, як «соціальна відповідальність менеджерів». З «відпливом умів» Росію й Україну випережають тільки Польща і Південна Африка.

За рівнем ВНП, що приходиться на душу населення (за даними 1992 року і з урахуванням купівельної здатності), Україна входить у перші 25 країн, поступаючись Греції, але випережаючи Туреччину, Чехію, Угорщину, і Мексику. Вона входить також у першу десятку з 43 країн за обсягом виробленого на душу населення цементу.

В Україні та інших країнах СНД є ще одна перевага, що може радикально позначитися на її майбутній ролі на світовому ринку, – низька вартість робочої сили. У цьому зв'язку з відкриттям нових ринків багато фірм захочуть перемістити виробництва в країни з дешевою робочою силою.