Соціально-культурне середовище

Культура - це  складне  єдине  ціле, що  включає  знання,  мистецтво,  мораль,  віру,  закони,  звичаї  і  будь-які  інші  здібності  і  звички,  набуті  людиною  як  членом  суспільства.

Культура складається  з явних і неявних форм поводження, яки здобуваються і передаються  за допомогою символів, що  яляють собою особливі досягнення людського розуму. Основу культури складають традиційні ідеї і цінності. Культура не має уроджених рис, а благо здобувається. Всі аспекти людської культури тісно взаємопов'язані. Культура з однієї сторони є загальною, загальнолюдською, а з іншої – визначає розходження між окремими групами людей.

Культура – це колективне  програмування  мислення.
До складу  елементів  культурного  середовища  в  міжнародному  бізнесі включають: мову, релігію, цінності і відносини, соціальну організацію, освіту, мистецтво, право, політику, технології та ін.

Чим  вищий  рівень культури (цивілізованості),  тим  більше   певні  правові  акти  та   ефективніша законодавча  система,  що  допомагає  уникати  конфліктних ситуацій.
Щодо політичної  системи - чим  вища  культура,  тим  легше  проводити  демократичні  перетворення.

Технологія - відбиває   рівень розвитку науки, освіти  і   ступінь розвиненісти технічної культури суспільства.

Рівень  освіти  свідчить про потенціал знань суспільства і являє собою частину інтелектуального капіталу нації.
Цінності,  відносини,  релігія  і  мова  дуже  тісно  взаємозалежні.  В  даний  момент  у  міжнародному  маркетингу  велика  увага  приділяється  вивченню  релігії,  тому  що  вона  багато  в чому  визначає  взаємини  між  партнерами.   Наприклад,  у  країнах, де більшість населення належить до протестанської сфери християнства, економічна  ефективність господарської діяльності  вища,   ніж  у  країнах    католицького напрямку. Слідом за протестантами найбільш ефективними є економіки країн, де розповсюджений буддизм. 

В ісламських країнах відносно висока  відповідальність  людей  за  пророблені  вчинки.  Цього не можна сказати про країни, де переважають віруючі православної сфері християнства.

Людські культури знаходяться в постійному розвитку пристосовуючись, у тому чи іншому ступені, до загальнолюдських норм і цінностей. Більш глибокому розумінню культури сприяє концепція поділу культур на:

1) культури  низького  контексту;
2) культури  високого  контексту.

Культура  високого  контексту означає, що в  міжособистісних  відносинах  найбільшу  відіграють  інтуїція  і  ситуація,  а  так  само  традиція  Формалізація  відносин у вигляді контракту  не  обов'язкова.  Даний  тип  культури  характерний  для  народів  Азії.

Культура  нижчого  контексту прямо протилежна:  усі  міжособистісні  відносини  повинні  бути  чітко сформульовані і формалізовані,  відсутній  вплив  традицій. Значеннєве значення  не залежить від ситуації і традицій. Ділові відносини регулюються контрактами. Цей  тип  культури  характерний  для  країн Європи і  США.

Між цими двома типами знаходиться більшість країн з різним ступенем прояву культур високого і низького контексту. 
Інша класифікація  культур  відбувається на  основі  чотирьох  критеріїв:

1) Довжина  ієрархічної  градації.  Вона характеризує  ступінь  сприйняття нерівності  між  людьми: чим  більша   різниця  між  людьми,  тим довша  ієрархічна  градація.

2) Відношення  до  стану  невизначеності. Вонохарактеризує відношення людей до свого майбутнього, їх здатність  до  планування  і  контролю, прагнення до виходу зі стану невизначеності.

3) Індивідуалізм. Ця якість характеризує схильність до індивідуального чи групового вибору при прийнятті рішень.

4) Маскулінізм.  Це  перевага, що  віддається  людьми  чоловічим  чи  жіночим  цінностям  у  манері  поведінки.  Ніж  значніше  чоловіче начало  тим  вищий маскулінізм.

За цими критеріями всі країни світу можна віднести до восьми груп: північна, англомовна, германомовна, романомовна-1(Франція, Італія, Іспанія), романомовна-2(країни Латинської Америки), азіатська-1(Японія, П.Корея, Сінгапур), азіатська-2(більшість країн Азії), близькосхідна. 

Наприклад, порівняльна  характеристика національних   культур має в такий вигляд:

1) Росія:     багатонаціональна  культура,     одна  мова,     традиція  вірності,     схильність  до  добродійності,     висока  здатність  до  виживання,     хоробрість,  відсутність  страху  перед  ризиком,      недовірливість,     зневага  минулим  досвідом і т.д.
2) Франція:      раціональність,      прагнення  в  усьому  знайти  логіку,      індивідуалізм,      високо  цінуються  досвід  і  зрілість,      порядність,      відхід  з  конфліктних  ситуацій,      витривала  нація, що  не  відрізняється  великою  силою і т.д.
3) Німеччина,  Австрія:      люди  не  наражаються на  ризик,      зосередженість  на  самореалізації,  незалежность  та  лідерство,       процвітання  суперництва,       консерватизм,      тверда культура організації,  ієрархія,       акуратність,  старанність і т.д.
4) Іспанія:      емоційність,     низька дисципліна  (особливо  в  групі),     сувора  ієрархія,      диктаторський  стиль  керівництва,      важливість  гасел,      бачення  коротко-  і  середньострокових  перспектив і т.д.
5) Великобританія:     класові  традиції,      основні  цілі:       безпека  життя,      забезпечення  ресурсами,      одержання  задоволення,     логічність  (при  прийнятті  рішень,  у  поведінці),      високий  рівень  адаптації  до  нових  умов,      індивідуалізм,      мужність,    але  низька  витривалість,      гордість  за  країну  і  королеву,      повна  децентралізація  при  прийнятті  рішень,      орієнтація  на  коротко- і середньострокову  перспективу і т.д.
6) США:      індивідуалізм  (кожен  «за  себе»),      терплячість  до  ризику,      низький  рівень  запобігання  невизначеності,      головні  орієнтири:        самореалізація,       лідерство,      добробут,      помірна  мужність,     делікатність,  орієнтація  на  міжособистісні  відносини,  прийняття  дій  на  основі  точних  даних і планування,      кожний  відповідальний  за  кінцевий  результат, «кар'єру  вище  сімейного щастя»,      висока  орієнтація  на  зміни, низька –  на  стабільність і т.д.
7) Бразилія:      перевага  португальських  традицій  над  іспанськими,     патерналізм  (відданість  у  рамках  фірми),      централізація  влади  (прийняття  рішень  тільки  на  вищому  рівні),      не  цінується  час,      складність  роботи  в  групі,      сувора субординація,      віддається перевага  довгостроковим  зв'язкам,     особисте  ведення  справ, ухилення команд по телефону,      важливий  престиж  роботи,  а  не  задоволення  від  неї, характерна відсутність мотивації і т.д.
8) Китай:     гарне  володіння  мистецтвом  ведення переговорів,     сполучення досягнень древньої  цивілізації  і сучасного  максималізму,    філософія  взаємної  вигоди,     націленість  на  майбутнє,     авторитарне  лідерство,     висока здатність до  передбачення,    найглибша  повага до  старшого і т.д.
9) Японія:      високий і середній  рівень  запобігання  невизначеності,       високий і середній   рівень  мужності,       тепло  і  співчуття  цінуються  вище,  ніж  престиж,  безпека  і  задоволення,       вертикально-горизонтальні  групи,       поділ  відповідальності,       тіньова  роль  лідера, культура  групової  роботи,  ініціатива  груп і висока культура групової роботи,       відданість  цілям  фірми  (патерналізм), чутливість  до  структури  капіталу,      принцип  старшинства  важливіше  кваліфікації,       неприйняття  іноземного  менеджменту і т.д.

Розподіл  країн  за  атрибутами  культури показаний в табл.1

Таблиця 1 – Матриця соціально-культурного вигляду  деяких країн

Синтез  країн  за  атрибутами  культури, включаючи географічне положення, мову, релігію,  етнічну приналежність, рівень економічного розвитку, особливості національної психології може  бути таким:

1) Арабські країни: Абу-Дабі, Бахрейн, Єгипет, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія та ін.
2) Близькосхідні країни:  Іран, Ірак, Сирія, Ліван, Йорданія та ін.
3) Скандинавські: Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія.
4) Німецькомовні: Австрія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія.
5) Англомовні: Австралія, Великобританія, Ірландія, Канада, Нова Зеландія та ін.
6) Європейські романські країни: Бельгія, Іспанія, Італія, Португалія, Франція, Румунія.
7) Латиноамериканські: Аргентина, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Перу, Чилі та ін.
8) Тихоокеанського регіону: В’єтнам, Індонезія, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Таїланд, Філіппіни та ін.
9) Слов'янські  країни: Польща,Чехія, Словенія, Словаччина, Сербія, Болгарія, Македонія, Хорватія.
10) Особлива група : Ізраїль, Індія, Китай, Пакистан, Японія, 

Ділові  відносини  з  новими  культурами. При  налагодженні  ділових  відносин  з  новими  культурами  необхідно  виконати  такі  процедури:

1)   Необхідно  визначити,  якою мірою  варто  сприймати  нову  культуру.  Обов'язково  потрібно  знати:

• імперативи  культури,
• ексклюзиви, тобто те,  що  специфічно  для  засвоєння  іноземцями,
• що  знаходиться  в  «сірій  зоні», тобто те незнання, що  прощається    іноземцю.

2)    Необхідний  облік  кваліфікації  і  схильностей  до  самооцінки.
3)   Визначення  схеми  можливих  бар'єрів  при  входженні  на  новий  ринок,  знаючи  культурні  особливості.
4)   Проведення  сортування  бар'єрів  на:

• переборні, наприклад,  місцева мова;
• непереборні,  до  яких  варто  пристосовуватися.

5)   Підбір  місцевих  гарантів  при  проникненні  в  нову  культуру.
6)   Перевірка  всіх  пропозицій  перед  впровадженням  на  невеликих  групах.

Відношення  до  характеристик  товару  в  різних  країнах  відрізняється  у силу  культурних  і  інших  особливостей,  під  впливом  яких  формуються  свої  унікальні  пріоритети
(табл. 2).

Таблиця 2 – Пріоритети  відносин  до  товарів  у  різних  країнах*

* / за 1 прийнятий вищий пріоритет

Важливе  значення  в  міжнародному  маркетингу  має  розмовна мова і письмова мова. У  світі  нараховуються:  44  англомовні  країни,  27  країн  з  переважністю  французької  мови,  20  країн,  у  яких  говорять  на  іспанській.

Відбувається постійне взаємопроникнення мов, термінів і понять. Найбільш чітко цей процес виявляється в сфері високих технологій, підприємництва і фінансів.  Наприклад, у сучасній японській  мові  нараховується  близько  20000 англійських  слів.

Далеко не завжди беруться до уваги такі сильно впливаючі фактори як традиції, побут, культура, релігія, і т.п. місцевого населення. Вони можливо не вплинуть у вирішальній ступені на те, чи здійсниться експорт, але виразно вплинуть на рішення про подальші замовлення, про те, за якими цінами можна продавати і який буде загальний обсяг. Наведемо декілька прикладів, які можна  навести з досвіду закордонного  споживчого ринку.

Мовні проблеми.  Чи може успішно продаватися на ринках іспаномовних країн автомобіль під торговою маркою  “Nova”, що використовується фірмою “Шевроле”? На іспанському це означає “не ходять”.

Колірні проблеми. Традиції жалібного кольору також варто враховувати при виході на закордонні ринки. Це в багатьох країнах чорний колір, червоний – у більшості латиноамериканських країн, білий – у Японії і деяких східних країнах. Піднести в подарунок жовті квіти не можна, це означає нечесність, нелояльність у Франції, жалоба в Мексиці. Синьому кольору віддають перевагу скрізь, крім Близького Сходу. В арабських країнах віддають перевагу зеленому і золотому, тоді як у Малайзії зелений колір породжує асоціацію з малярією.

Звички  покупців. У країнах, де населення розмовляє німецькою мовою, приправи і різні добавки до страв купують в тубах. Німці і французи віддають перевагу спагетті в пакетах на відміну від італійців. Німкеня воліє обійти кілька спеціалізованих магазинів для купівлі відповідних товарів, ніж відвідати один супермаркет.

Традиції і вірування. Середній француз купує косметики в два рази більше, ніж його дружина. Жителька Танзанії ніколи не дасть своїм дітям яйця чи продукти з них зі страху, що в дітей може випасти волосся чи розвитися імпотенція. Жителі Південної Америки часто ведуть переговори, наближаючись майже впритул до партнера. Європейці вважають це неприйнятним і по можливості відходять. Усе закінчується тим, що обидві сторони вважають себе скривдженими. Японець майже ніколи не скаже “ні”. Середня температура в Банкоку, на Ямайці та інших країнах з англійським культурним впливом звичайно вище 300 С при високій  вологості. Незалежно від цього, на переговорах обов'язково треба бути присутнім у костюмі і краватці. У той же час в Індонезії можна прийти на офіційний прийом, одягнувши у сорочку “батик” з довгими рукавами.

Деякі з цих особливостей виглядають смішними і незначними. Однак, не вивчивши їх, можна втратити дуже вигідну  угоду.