Фізичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права

1. Правовий статус іноземців.
2. Правоздатність та дієздатність іноземних громадян в Україні.
3. Цивільна правоздатність громадян України за кордоном.

Іноземець завжди підкоряється двом правопорядкам: по-перше він не втрачає зв’язок із своїм правопорядком, по-друге він підпорядковується правопорядку тієї країни, де він знаходиться.

Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, політичні та культурні права регулюють питання правового статусу іноземців в тому числі.

На території України є наступні фізичні особи:

1. Громадяни України;
2. Іноземні громадяни (піддані);
3. Біпатриди – особи, які мають громадянство двох або більше країн;
4. Особи без громадянства (апатриди).

ЗУ «Про громадянство України» 2001 р.

Громадянство – це правовий зв’язок ФО з державою, що проявляється у взаємних правах і обов’язках. Громадянин повністю підлягає юрисдикції своєї країни.

Підстави для набуття громадянства:

1. За походженням;
2. За територіальними ознаками;
3. Прийняття до громадянства, поновлення у громадянстві;
4. В наслідок усиновлення;
5. В наслідок встановлення опіки;
6. Інші підстави.

В КУ та ЗУ закріплений принцип єдиного громадянства.

Можливості отримання подвійного громадянства:

1. Якщо діти народилися від громадянина іншої країни;
2. Якщо діти, громадяни України, всиновлені іноземцем і в процесі усиновлення вони набувають громадянство іноземної держави;
3. Якщо громадянин в наслідок вступу в шлюб автоматично набув громадянства іноземної держави;

Ст. 16 ЗУ «Про МПП» Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв’язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — місце перебування.
Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

При визначенні особистого закону відповідно до частин другої і третьої цієї статті вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи.

ЗУ «Про правовий статус іноземців» від 04.02.1994 р., ЗУ «Про імміграцію» від 07.06.2002 р., ЗУ «Про біженців» від 21.06.2001 р.
Іноземець – це іноземні громадяни, особи, які належать до громадянства іноземних держав та особи без громадянства, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Іммігранти – це ті особи, які одержали дозвіл на імміграцію та прибули в Україну на постійне місце проживання або які перебуваючи в Україні на законних підставах отримали такий дозвіл і залишилися в Україні на постійне місце проживання.

Іноземці, які тимчасово перебувають на території України: особи, яким надано притулок на території України, біженці, іноземці, які прибули для виконання трудових функцій і т.д.

Закордонні українці. ЗУ «Про закордонних українців» від 04.03.2003 р. закордонним українцем є особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, але має українське етнічне походження або має походження з України.

Режими перетинання кордону: візовий та безвізовий (РФ, Білорусія, Грузія).

Правила оформлення візових документів для в’їзду в Україну, затверджені Постановою КМ від 20.02.1999 р.

Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію від 29.12.1995 р. ст. 20 ЗУ «Про правовий статус іноземців» випадки, коли іноземцю може бути відмовлено у видачі візи.

Іноземці та особи без громадянства мають таку ж саму цивільну право дієздатність, як і громадяни України. Але правовий статус іноземців має певні обмеження:

1. Іноземці не можуть займатися окремими видами діяльності;
2. Іноземці не можуть бути членами політичних партій України;
3. Іноземці не можуть обирати чи бути обраними в органи державної влади чи управління;
4. На іноземців не поширюється положення закону про загальну військову повинність;
5. У власності іноземців не можуть перебувати землі сільськогосподарського призначення.

Виїзд громадян України за кордон регулюється ЗУ «Про порядок виїзду із України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. Для виїзду громадян України за кордон видаються спеціальні документи:

1. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт). Постанова КМУ «Про затвердження технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина для виїзду за кордон» від 26.06.2007 р.;
2. Проїзний документ дитини (коли дитина слідує за кордон без батьків);
3. Дипломатичний (службовий) паспорт;
4. Посвідчення особистості моряка. Положення про посвідчення особи моряка, затверджене, Указом Президента України від 05.06.1993 р. Конвенція 1968 р. Зразок посвідчення затверджений Мінтрансом. Видає на термін до 5 років капітан порту (моряком, тобто як громадянам, так і іноземцям);
5. Інші документи, які передбачені міжнародними угодами. Наприклад, Положення про посвідчення члена екіпажу 21.09.1991 р. Видається члену екіпажу повітряного судна, яке зареєстроване в Україні.

Захист громадян за кордоном здійснюється такими установами (Консульський статут України – затверджений Указом Президента України від 02.04.1994 р.):

1. Консульський відділ дипломатичного представництва
2. Генеральне консульство;
3. Консульство;
4. Віце-консульство;
5. Консульське агентство.

Консульства діють на території відповідного округу. Якщо територія держави невелика, то консульський округ це і є територія держави. На консульські округи поділені РФ. Консул веде облік громадян.