Міжнародні перевезення вантажів та пасажирів

1. Поняття міжнародних перевезень.
2. Міжнародні залізничні перевезення.
3. Міжнародні автомобільні перевезення.
4. Міжнародні перевезення водним шляхом.
5. Міжнародні авіаційні перевезення.
6. Змішані перевезення.

Перевезення відбувається між двома та більше держав, що пов’язано з перетинанням державних кордонів.

Норми транспортних конвенцій носять імперативний характер.

Особистий закон перевізника – найчастіше застосовувана прив’язка. Також застосовуються закон відправника вантажу, закон отримувача вантажу, закон місця реєстрації транспортного засобу, закон прапора, закон суду, закон, найбільш тісно пов’язаний із правовідносинами.
Договори обирають закон у договорі відповідно до конвенцій.

Міжнародні перевезення здійснюються на підставі договору перевезення (двосторонній, платний, реальний або консенсуальний), який оформляється ззовні такими документами:

1. Для перевезень морським шляхом – рейсовий чартер і коносамент.
2. Для повітряних, автомобільних залізничних – відповідні накладні.
3. Для комбінованих перевезень – документ змішаного перевезення.

Відповідальність перевізника є обмеженою.

Для регулювання розбіжностей передбачений претензійний порядок, передбачені скорочені терміни позовної давності.
ЗУ «Про транспорт», Кодекс торгівельного мореплавства України, Повітряний кодекс України, ЗУ «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України, ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Документи, які регулюють залізничні перевезення:

1. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ 1980 р.). Приєдналися у 2003 р.

Додатки: А) Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів; Б) Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів.

Вантаж поділяються на такі категорії:

1. Вантажі великої кількості (не менше, ніж 400 км на добу);
2. Вантажі малої швидкості (не менше 300 км на дому).

Існують тарифи національні та міжнародні.

Розмір відповідальності виражається в грошових одиницях МВФ. Для держав, які не входять до МВФ застосовується інша грошова одиниця, яка розраховується таким чином: прирівнюється до вартості 3 золотих франків, а золотий франк містить 10/31 г. золота, з його чистим вмістом 0,9 (для сплати за 1 кг втраченого вантажу).

Угода про міжнародні вантажні сполучення в редакції від 1992 року. Ця угода передбачає, що укладається залізнична накладна і вказується на всі суттєві умови договору перевезення. Якщо будуть виявлені невідповідності складається комерційний акт.
Проїзні платежі враховуються за національними тарифами.

Угода про міжнародне пасажирське сполучення. Передбачаються умови, за яких здійснюються перевезення пасажирів. Строк позовної давності для спорів – 9 місяців.

Перевезення автомобільним транспортом

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р. Основний договір – автотранспортна накладна в трьох екземплярах. Суттєві договору перевезення повинна містити автотранспортна накладна.

Конвенція про дорожній рух. Протокол про дорожні знаки та сигнал від 19.09.1949 р.

Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 1975 року. Приєдналися у 1994 році. Метою є спрощення митних процедур. Видається книжка МДП, яка є єдиним митним документом від митниці місця відправлення до митниці місця призначення в регіоні МДП (TIR).

Європейська угода про міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів від 1957 року. Приєдналися у 2000 році.
Європейська угода про міжнародні автомагістралі від 1975 року. Приєдналися у 1982 році.

Система зеленої картки – договір, виданий в одній державі визнається чинним у всіх державах, які входять до цієї системи страхування.

Перевезення водним шляхом:

1. Морські перевезення.
2. Внутрішні річкові перевезення.

Закон прапора – основна колізійна прив’язка. Можливий також закон місця призначення вантажу і навіть автономія волі.

Конвенція ООН про морські перевезення вантажів від 1978 року м. Гамбург. Види морських перевезень:

1. Регулярні перевезення (встановлюються судовими компаніями, які встановлюють умови і графіки таких перевезень);
2. Чартерні (для перевезення вантажу передається або все судно або його окрема частина) – нерегулярні перевезення. Від виду вантажу:
3. Вугільні;
4. Нафтові;
5. Лісові тощо.

Конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент Брюссель 1924 рік.

Коносамент – це окремий різновид перевезень, коли перевозиться окремо визначене майно. Умови коносаменту містяться в Кодексі торгівельного мореплавства (ст. 138).

Відправник повинен оголосити вартість цього вантажу. Перевізник не несе відповідальність за навігаційну помилку.

Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів і їх багажу від 1974 року.

Річкові перевезення

Конвенція про договір міжнародного перевезення пасажирів та багажу внутрішніми водними шляхами. Приєдналися у 1976 році.

Будапештська конвенція про договір перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами від 2001 року.

Повітряне перевезення

Варшавська конвенція про уніфікацію деяких правил, які стосуються повітряних перевезень від 1929 року. Відповідальність перевізника призюмується.

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року. Країна має суверенітет над своїм повітряним простором. Відповідно до цієї конвенції у світі існують повітряні коридори.

Види повітряних перевезень:

1. Регулярні;
2. Нерегулярні (чартерні);
3. Каботажні (точка відправлення та прибуття знаходяться в одній державі, але необхідно перетнути кордон іншої держави).

Змішані перевезення – це перевезення, які здійснюються двома і більше видами транспорту. Посередником є оператор (експедитор). Вантажовідправник укладає договір з оператором, а той в свою чергу укладає відповідні договори із транспортними організаціями.
Угода про міжнародні змішані залізнично-водні вантажні перевезення 1959 року.

Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 року.

Праця громадян України за кордоном

Основна колізійна прив’язка ст. 52 – закон місця роботи. Ст. 53 ЗУ «Про МПП» передбачає два виключення (прив’язка до права України): коли громадяни України працюють в закордонних дипломатичних установах України або коли громадяни України уклали трудові договори в Україні та відбули для виконання трудових функцій за кордон.

Угода між Урядом України та Урядом РФ про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та РФ, які працюють за межами кордонів своїх держав від 14.01.193 р. Основна колізійна прив’язка – закон країни працевлаштування. Цю роботу веде Міністерство праці та соціальної політики. Всі трудові угоди підлягають реєстрації. Сторони можуть вводити обмеження на працевлаштування іноземців. Іноземним працівникам надається національний режим. Документи про освіту та кваліфікацію не підлягають легалізації.

Європейська конвенція про соціальне забезпечення іммігрантів 1972 року. Допомоги по хворобі повинні отримувати ті мігранти, які пропрацювали більше 6 місяців в іноземній державі. Пенсію за віком вони мають право отримувати за наявністю 5 років стажу у цій державі.
Угода про гарантії прав громадян СНД про соціальне забезпечення 1992 року. В стаж для призначення пенсії зараховується трудовий стаж не залежно від тієї країни, де він працював, на теренах колишнього СРСР.

Оплата працівників міжнародних міжурядових організацій

Міжнародні міжурядові організації утворюються за волею тих держав, які уклали між собою міжнародний договір. Ці організації бувають двох видів:

• Суб’єкти міжнародного публічного права (діють у відповідності до міжнародних договорів, згідно з якими вони виникли - ООН). У випадку виникнення трудових спорів ці спори розглядаються у адміністративних трибуналах цих організацій;
• Суб’єкти міжнародного приватного права.