Фізична особа як суб'єкт міжнародного приватного права

1. Поняття та види іноземців
2. Правоздатність, дієздатність іноземців в Україні.
3. Цивільна правоздатність громадян України за кордоном.

1. Поняття та види іноземців

Особливість: іноземці підпорядковуються двом правопорядкам (перший - зберігають зв'язок з країною громадянства, другий - правопорядок країни, де вони знаходяться).

Основоположні документи:
Загальна декларація прав людини (1948)
Міжнародний  акт про громадські, політичні права (1966)
Акт про економічні, соціальні, культурні права (1966)
З.У. «Про громадянство України» від 18.01.2001 року: громадянство – правовий зв'язок ФО з державою, який проявляється у їх взаємних правах та обов'язках.

Види ФО на території України:

1. Громадяни
2. Іноземні громадяни (піддані)
3. Біпатриди (громадяни двох і більше держав)
4. Апатрити (особи без громадянства)

Підстави прийняття до громадянства визначається законодавством про громадянством.
Ст. 6 З.У. «Про громадянство»: громадянство України набувається:

1. за народженням;
2. за територіальним походженням;
3. внаслідок прийняття до громадянства;
4. внаслідок поновлення у громадянстві;
5. внаслідок усиновлення;
6. внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;
7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8. у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9. внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Ст. 16 З.У «Про МПП»: Особистий закон ФО

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв’язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

(найбільше колізій виникає у питаннях біпатридів. Держава розглядає його як свого громадянина, і не враховує громадянство інших країн. Згідно з нашого законодавства визнається принцип єдиного громадянства, тобто особа не може бути громадянином України і ще одної держави. Закон України «Про громадянство» вказує на випадки можливості подвійного громадянства. Єдине громадянство для України є доцільним так як воно застерігає можливість негативних наслідків для держави. Якщо на території України необхідно визначити особистий закон ФО, то ми повинні встановити тісний зв'язок – де проживає або займається діяльністю; місце народження, місце навчання, де знаходиться нерухомість, де проживають родичі, тільки тоді ми встановимо громадянином якої держави він є. жодна країна в конкретних правовідносинах не визнає його як біпатрида, а визначає громадянином якого він є )

1. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — місце перебування. (колізійними прив’язками є закон місця проживання або місця перебування)
2. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування. (особистий закон – закон місця перебування)
3. При визначенні особистого закону відповідно до частин другої і третьої цієї статті вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи. (особистий закон зміні не підлягає)

Ст. 26 К.У.:  (іноземцям на території України надано національний режим)
З.У. «Про правовий статус іноземців»
З.У. «Про імміграцію»
З.У. «Про біженців» 21.06.2001 року

Іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Види іноземців:

1. Іммігранти – особи, які отримали дозвіл на імміграцію і приїхали в Україну на постійне місце проживання, або знаходячись в України,і на законних підставах отримали дозвіл на імміграцію і залишились в Україні для постійного місця проживання.

Документи - імміграційна віза і дозвіл на імміграцію. Особи стають на облік, їм видають посвідчення для постійного місця проживання в Україні.

1. Іноземці, які тимчасово перебувають на території України – прибули на визначений термін (тимчасово) без мети постійного проживання на території України (особи без громадянства, політичні біженці, туристи, робота, лікування)
2. «Закордонні» українці (З.У. «Про правовий статус закордонних українців»)

Підзаконні акти, які регулюють питання в'їзду, виїзду в (з) Україну:
«Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду і транзитного проїзду через її територію» Постанова КМУ від 29.12.1995 року
«Правила оформлення документів для в'їзду в Україну» Постанова КМУ від 20.02.1999 року
По приїзду в Україні іноземці підлягають державній реєстрації, яка проводиться імміграційними органами, у  разі в'їзду до України на більше чим 90 днів.

2. Правоздатність, дієздатність іноземців в Україні

Ст.26 К.У.: Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Ст.17 З.У. «Про МПП»: Цивільна правоздатність фізичної особи
1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.
2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

Ст. 18 З.У. «Про МПП»: Цивільна дієздатність фізичної особи
1. Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов’язань у зв’язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.
2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.

Різниця правового статусу іноземці і українця:

1. Ст.8 З.У. «Про правовий статус іноземців» - іноземці не можуь призначатися на окремі посади або займатися оокремими видами діяльності
2. Ст. 16 З.У. «Про правовий статус іноземців» – іноземці не можуть бути членами політичних партій України
3. Ст. 23 З.У. «Про правовий статус іноземців» – іноземці не можуть вибирати або бути обраними в органи державної влади та самовряування
4. Ст. 24 З.У. «Про правовий статус іноземців» – на іноземців не поширюється положення закону «Про військову повинність»
5. Земельний кодекс України - У власності іноземців не можуть бути землі сільськогосподарського призначення

Ст. 19 З.У «Про МПП»: Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності
1. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов’язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.

ст. 20 З.У. «Про МПП»: Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
1. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.

Ст. 21 З.У. «Про МПП»: Ім’я фізичної особи
1. Права фізичної особи на ім’я, його використання та захист визначаються її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 24 З.У. «Про МПП»:  Опіка та піклування

1. Встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються особистим законом підопічного (основна колізійна прив'язка).
2. Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).
3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.
4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України.
5. Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Україні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в інтересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захисту прав та охорони майна відповідно до права України. Про це невідкладно сповіщається дипломатичне представництво або консульська установа держави, громадянином якої є відповідна особа.

3. Цивільна правоздатність громадян України за кордоном

Регулюється правом України, а також правом держави, де вони знаходяться.

Держава Україна захищає громадян незалежно від їх місця знаходження.

Для виїзду закордон необхідно отримати візу.
З.У. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року
Як правило, всі громадяни мають право на виїзд з території України, за деякими виключеннями. ст. 6 З.У. «Про порядок …» від 21.01.1994 року: Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон:
Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, — до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання — до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
3) проти нього порушено кримінальну справу — до закінчення провадження у справі;
4) він засуджений за вчинення злочину — до відбуття покарання або звільнення від покарання;
5) він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов’язань;
6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості — до з’ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;
7) він підлягає призову на строкову військову службу — до вирішення питання про відстрочку від призову;
8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі;
9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції — до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов’язаний здати свій паспорт на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника.
Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
У разі повернення громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії державне мито не справляється.

Громадяни України повинні мати спеціальний документ для виїзду за кордон, за деякими виключенням – закордонний паспорт; проїзний документ дитини; дипломатичний або службовий паспорт; посвідчення особистості моряка; інші документи, передбачені міжнародними угодами.

Постанова КМУ 2007 рік
Міжнародна конвенція про посвідчення особи моряка,1958
Указ П.У. «Положення про посвідчення мряка» від 5.06.1993
«Положення про посвідчення члена екіпажу» Постанова КМУ 21.11.2007 року
Конвенція про міжнародну цивільну авіацію
Консульська служба забезпечує дотримання прав громадян, яка регулюється Консульський статут, затверджена  Указ П.У. 2.04.1994 рік.

Види консульських установ:

1. Консульське відділення дипломатичного представництва
2. Генеральне консульство
3. Консульство
4. Віце консульство
5. Консульське агентство

Територія держави поділяється на консульські округи.

Консульство веде облік громадян, які проживають на території округу. Консул може реєструвати шлюбу, оформляти розірвання шлюбу, вчиняти певні нотаріальні дії, може представляти інтереси громадян перед іноземними суб'єктами. Він повинен організовувати заходи, які мають національний характер.