Суб’єкти та об’єкти політики. Політична еліта

Суб’єкт політики (ǻктор) – можна вважати всіх тих, хто бере реальну участь у владній взаємодії з державою незалежно від ступеня впливу на рішення, що приймаються в державі, та характер їх реалізації.

Первинні суб’єкти – це ті суб’єкти, які виникають історично – по мірі розвитку суспільства (наприклад, громадяни) (соціальні).

Вторинні суб’єкти – ті, які сформовані первинними суб’єктами (держава, партії, суспільні організації тощо) (інституційні).
Агрегирование, артикулирование.

Селекторат – група, яка керує політикою структурою.

Групи інтересів – це добровільні об’єднання, пристосовані або спеціально створені людьми для вираження та відстоювання своїх владно-значущих інтересів у відносинах з державою, а також іншими політичними інститутами.

За характером діяльності:

1. Одноцільові
2. Багатоцільові

Спеціальні (займаються лише політичною діяльністю) та часткові групи інтересів (виконують різне коло обов’язків).

За територіальною ознакою:

1. Загальнодержавні;
2. Регіональні;
3. Місцеві.

Аномічні групи.

Інституційні групи – мають певну внутрішню структуру.

Неасоціативні групи – неформальні об’єднання, які виникають на соціокультурній або духовній основі.

Асоціативна група – профспілки, професійні об’єднання.

За участю у прийнятті рішень:

1. Правлячі групи
2. Неправлячі групи.

Групи тиску (цей термін з’явився в США у середині ХХ ст.) – виникають для захисту інтересів і впливу на владу для реалізації цих інтересів.

Ознаки:

1. Непрямий сплив.
2. Відсутність політичної відповідальності.
3. Вплив спрямований тільки на владу.
4. Активність проявляють тільки у сфері прийняття рішення.
5. Нечисленні контакти з масами.
6. Специфічні інтереси.
7. Вузький набір засобів.
8. Непублічний характер.

Кластери зв’язку – угрупування, створені на неформальних зв’язках.

Парантелли – групи, які засновані на кланових зв’язках.

Олігархія – об’єднання галузевих еліт та кримінальних груп.

Групи вето – можуть блокувати невлаштовуючі них рішень.

Політична еліта – це певна група або прошарок суспільства, який концентрує в своїх руках державну владу і посідає командні посади, керуючи суспільством. Головна функція політичної еліти – управління державою.

Це особи, які мають високий статус, владу, престиж.

Неминучість розподілу суспільства на управителів і керованих. Причини:

1. Розподіл праці (вертикальний). З’являються управлінці, які нічого не виробляють.
2. Структура політичної організації суспільства (виникнення ієрархії влади).
3. Високий статус і, як наслідок, наявність привілей.
4. Відчуженість більшості людей від влади та політики внаслідок природної нерівності.

В основі елітології знаходиться тезис про нерівність людей.

Г. Моска – теорія політичного класу – класу пануючого.

В, Парето – виокремив еліту як результат поділу суспільства на здатних та нездатних до керування. Кругообіг еліти – основа прогресу суспільства (кооптація – введення з більш низьких прошарок еліти у верхні).

Р. Міхєльс – сформулював залізний закон олігархізації: досліджуючи існуючі у першій третині ХХ століття суспільні рухи, партії, новостворені держави він зробив наступний закон – будь-який суспільний рух починаючись як інститут захисту громадян, він виокремлюється від цього класу і створюється новий.

Сучасні теорії еліт. Макіавелістська школа – будь-яке суспільство елітарне. В основі цієї елітарності полягають характеристики людей. Еліта характеризується особливими політичними якостями. Маси визнають право еліти на владу. Зміна еліти відбувається у боротьбі за владу.
Концепція демократичного елітизму – навіть в умовах демократії еліта повинна існувати. Демократія – це конкурентна боротьба еліт за довіру виборців. Це новий спосіб рекрутування політичної еліти. Еліта не володарює, а керує.

Ціннісні теорії еліт – еліта, перш за все, це люди, які в результаті природного відбору виявилися кращими.

Концепція плюралізму еліт – еліти багато, еліта не є єдиним утворенням, і жодна група, що до неї входить, не здатна здійснювати вплив на всю територію країни. Влада розподіляється між різними групами еліти. Еліта контролюється масами та формується з найбільш компетентних громадян. Еліта близька до мас, будь-хто може перейти із мас в еліту.

Ліво-ліберальні концепції еліт – еліта знаходиться на верху державного управління і запобігає свавіллю. Еліта забезпечує собі всі привілеї. Еліта і маси розподілені. В самій еліті існують складні ієрархічні відносини.

Типи еліти – з підручника.

Система гільдій – замкнена система еліт (великий шлях догори, невелике коло селектората).

Антрепренерська система – будь-хто може стати членом еліти.