Механізми дії іонізуючого випромінювання

Умовно розрізняють пряму і непряму дію іонізуючого випромінювання: прямою називаються –  випадки, коли радіація безпосередньо викликає зміни: іонізацію, збудження, радіоліз і утворення радикалів. Пряма дія радіації пояснюється тим, що променеве ушкодження клітини є наслідком безпосереднього впливу іонізуючої частки або ?-кванту на особливо чутливий об’єм клітини, перш за все на ядро клітини, що призведе до її інактивації та загибелі. Це можуть бути і інші органели клітин.

Непряма (опосередкована) дія іонізуючого випромінювання– коли фрагменти молекул, окислюючі радикали ОН, Н2О2, НО2, іони, первинні радіотоксини типу ліпідних перекисних та гідроперекисних сполук, хінонів вступають у взаємодію з непошкодженими молекулами, приєднуючись до них і змінюючи їх структуру та властивості. Окислювальній дії радикалів легко піддаються сульфгідрильні групи ферментів і ДНК. А це може привести до їх розриву не в місці приєднання, а в іншому з утворенням двох активних радикалів. В результаті відбувається ланцюгова самоприскорююча реакція. Наприклад, розпалась 1 молекула і утворилось 2 радикали. Вони взаємодіють з 2 інтактними молекулами, ті в свою чергу розпадаються на 4 радикали і т.д. Тому незначна кількість первинної енергії викликає такі великі наслідки в організмі. Це фізичний, хімічний і біохімічний рівні пошкоджень. Ці процеси протікають в клітинах організму, тканинах і органах.