Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Видові та індивідуальні різновиди радіочутливості

Об'єкт опромінення

До дії іонізуючого випромінювання чутливі всі біологічні об’єкти, але ступені їх чутливості різні. Одноклітинні організми гинуть від дії радіації в результаті необоротних ушкоджень самої клітини (денатурація білка). Високоорганізовані – від порушень функції систем та органів. Радіочутливість (здатність реагувати на опромінення) різних біологічних об’єктів коливається в широких межах. Відомо, що найменш чутливі простіші тварини, а найбільш – ссавці.
Доза опромінення в 10 Гр або яка перевищує цей показник, смертельна для всіх ссавців. Дуже цікаво те, що така доза супроводжується іонізацією мізерно малої долі молекул – одної десятимільйонної. Для людини смертельна доза складає 6 Гр при загальному рівномірному опроміненні (табл. 2.12).

А для мікроорганізмів летальна доза складає МГр (106 Гр), для вірусів її навіть неможливо визначити. В конструкціях одного із американських ядерних реакторів у  Лос-Аламосі були знайдені життєздатні бактерії (вони отримали назву радіостійких мікрококів), котрі так розмножились, що вода стала густою і спонукало зупинити ядерний реактор.  Адже бактерії находились в зоні, де поглинута доза добового опромінення була більш 106 Гр, що в мільйони разів вище абсолютної смертельної дози для представників простіших, не говорячи вже про ссавців.

Цікаво, що у безхребетних тварин внутрішнє середовище дуже багате амінокислотами і вони більш стійки до дії радіації, ніж ссавці.

Було встановлено, що чим більше в організмі ссавців ендогенних тіолових з’єднань, тим вони більш стійкі до дії іонізуючого випромінювання. Крім того, був виявлений паралелізм між чутливістю до іонізуючого випромінювання і стійкістю до ціанідів. Це наводить на думку, що під їх дією перш за все вражаються ферменти, які вміщають важкі метали (мідь, залізо).
Миші і пацюки, у яких дихальний коефіцієнт вище, більш стійкі до дії іонізуючого випромінювання, ніж тварини з нормальним дихальним коефіцієнтом. 

Табл. 2.12.Радіочутливість різних біологічних об’єктів
Біологічний вид

Доза ?-випромінювання, яка викликає смерть 50% опромінених за 50 діб – LD50/50 (Гр)

Найпростіші

1000 – 3000

Рослини

10 – 1500

Дріжджі

300 – 500

Змії

80 – 200

Комахи

10 – 100

Риби

8 – 20

Птиці

8 – 20

Хом’яки

9 – 10

Кролики

9 – 10

Миші

6 – 15

Пацюки

7 – 9

Мавпи

2,5 – 6

Люди

2,5 – 3,5

Віслюки

2,0 – 3,8

Собаки

2,5 – 3,0

Вівці

1,5 – 2,5

Опріч негативних моментів дії іонізуючих випромінювань, існують і позитивні сторони. Ще Марія Склодовська-Кюрі була впевнена, що радіація є важливим стимулом до життя. Генетик Кольцов вважав, що радіація - це важливіший фактор еволюції. Малі дози радіації стимулюють діяльність багатьох систем в організмі. Наприклад, безпліддя можна лікувати, опромінюючи гонади мікродозами. А можна і викликати, якщо дозу збільшити. Все як і при лікуванні звичайними лікарськими засобами - невелика доза є терапевтичною, при збільшенні стає отрутою!

Рис. 2.6. Вплив іонізуючого випромінювання на рослини

Індивідуальні особливості радіочутливості. Різні особи одного виду по-різному чутливі до дії іонізуючого випромінювання. Блондини більш чутливі, ніж брюнети (також як і до ультрафіолетових променів). Індивідуальна радіочутливість залежить від стану здоров'я, функції регулюючих органів, імунореактивності та інше.
Тканинні особливості – вже казалось, що найбільш чутливими є менш диференційовані, молоді, мітотично активні клітини. Високу радіочутливість мають яєчки, яєчники, лімфатична, кровотворна тканини, нервова і ендокринна системи. Менш чутливі епітеліальна, а ще менш сполучна і кісткова тканини.

Вікові особливості – найбільш чутливі ембріони і новонароджені, а також особи похилого віку. Менш чутливі дорослі. Це можна пояснити тим, що в клітинах малюків і ембріонів частіше здійсняються поділи, більш високий обмін речовин, а в похилому віці порушені процеси репарації.

Розвиток дитини до моменту народження можна поділити на 3 головних періоди:

  1. Передімплантаційний (до 9-ої доби). Найбільш чутливі ембріони до 5-ої доби розвитку, вони частіше всього гинуть. Радіація на цієї стадії діє по принципу "все або нічого". Опромінення ембріонів з 6-ої по 10-ту добу, призводить до вроджених вад: деформації скелета, патології органів зору, тяжких морфологічних і функціональних порушень мозку (навіть до його відсутності), пороків серця т.і.
  2. В період органогенезу (з 9-ої доби по 6-ий тиждень) опромінення приводить до грубих аномалій розвитку плода, затримці росту організму, неонатальної смертності.
  3. В плідний період великі дози іонізуючого опромінення викликають відставання в розвитку організму.

Існує "ПРАВИЛО 10  ДНІВ" - любе дослідження з використанням іонізуючого випромінювання жінкам дітородного віку призначають на протязі перших 10 днів після початку менструації (для виключення вагітності).

 

Умови зовнішнього середовища

На чутливість до іонізуючого випромінювання впливає вміст кисню в оточуючий середі, а від того в свою чергу залежить і оксігенація організму. При підвищенні напруги кисню в тканинах велика вірогідність утворення перекисних з’єднань. Кисень з'єднується з радикалом водню і утворюється гідропероксид – дуже сильний окислювач. В стані ж гіпоксії організм менш чутливий до іонізуючого випромінювання. Наприклад, щоб посилити дію на злоякісні пухлини радіації, напротязі або до лікування насичуємо організм киснем. Або опромінюємо в барокамерах з підвищеним атмосферним тиском. Для захисту здорових тканин або всього організму викликаємо гіпоксію, вводимо препарати (серотонін), даємо вдихати гіпоксичну суміш (азот з киснем 10-12%) або шляхом стискування периферичних судин (обкладання здорових тканин подушками з просвинцьованої резини).

Температура – у пойкілотропних тварин її підвищення буде посилювати дію іонізуючого випромінювання, а зменшення – ослабляти. Дуже показний експеримент на жабах. Якщо ії опромінити смертельною дозою і утримувати при температурі 0оС, то ознаки променевої хвороби не розвиваються. А якщо її помістити в умови кімнатної температури, то у неї з'являються клінічні прояви променевої хвороби. Як підвищення так і зниження температури зовнішнього середовища впливає негативно. В обох випадках підвищюється обмін речовин, що підсилює несприятливі для організму радіохімічні реакції.

 

Переглядів: 8140

Повернутися до змісту: Медична радіологія

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.