Радіонуклідні дослідження в ендокринології

ДОСЛІДЖЕННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

Для дослідження щитовидної залози в клінічній практиці використовують:

• Визначення йоднакопичувальної здатності щитовидної залози.
• Сканування та сцинтиграфію щитовидної залози.

ВИЗНАЧЕННЯ ЙОДНАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

Показання: порушення функції щитовидної залози з метою діагностики гіпер- або гіпотиреозів, визначення ступеню захвату радіонуклідів йоду щитовидною залозою.
Противопоказання: вагітність, період лактації, дитячий вік, важкі захворювання нирок, печінки. Тимчасові протипоказання: прийом пацієнтами перед дослідженням препаратів, які містять йод, бром, антитиреоїдних, гормональних, сульфаніламідних препаратів, вітамінів групи В, антибіотиків, кофеїну та інш.
Апаратура: одноканальна діагностична сцинтиляційна установка ДСУ2-1 (настроєна тільки на фотопік 131J )  або гамматиреорадіометр - ГТРМ-01ц.
Принцип методики: реєстрація динаміки накопичення 131J, 123J в паренхімі щитовидної залози по певній часовій програмі.      Радіометрію щитовидної залози по g-випроміненню проводять через 2, 4 і 24 години після прийому радіонукліда йоду; при стертих і атипових формах тиреоїдної патології - додатково через 48 і 72 години.
Методика дослідження: дослідження розпочинають з виміру стандарту, активність якого приймається за 100%. Після прийому per os РФП вимірюють активність щитовидної залози за той же відрізок часу. Ступень накопичення радіойоду знаходиться в прямій залежності від  функціонального стану щитовидної залози. При нормальній функції щитовидної залози накопичення 131J має рівномірно зростаючий характер з досягненням максимуму до кінця першої доби. В нормі через 2 години рівень поглинання РФП становить 7-10%; через 4 години 15-17%; через 24 години 29-32%; через 48 годин 28-30%; через 72 години 27-29%. При гіпертиреозі відмічається  збільшене, інтенсивне включення 131J і швидке його виведення. Максимум накопичення настає в більш ранні терміни і залежить від ступеню важкості тирео-токсикозу. Чим вища функціональна активність щитовидної залози, тим більше включається індикатор і в більш ранні строки настає максимум його накопичення. При гіпотиреозі щитовидна залоза захоплює значно менше 131J і більш повільно. Максимум накопичення препарату настає через 48-72 години. Низькі відсотки накопичення 131J спостерігаються не тільки при гіпофункції, але й при блокаді щитовидної залози, яка викликана застосуванням препаратів йоду або брому, які через механізм нейроендокринної регуляції прямо або опосередковано можуть впливати на функцію щитовидної залози.

СКАНУВАННЯ І СЦИНТИГРАФІЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ  

Показання: визначення анатомо-топографічних особливостей щитовидної залози (форми, розмірів, контурів); виявлення ектопично розташованих елементів тиреоїдної паренхіми (сублінгвальне, загрудинне та інш.); вивчення взаємозв’язку  її з оточуючими тканинами;  визначення наявності вузлів і їх диференціація; діагностика злоякісних пухлин  і ступеню їх розповсюдження (наявність метастазів); динамічне спостереження за патологічним процесом і ефективністю проводимої терапії; своєчасне виявлення рецидиву зобу після лікування.
РФП: йодид натрію (131J) або 99мТс-пертехнетат.
Апаратура: сканер або гама-камера з спеціальним коліматором типа “Пінхол”, при його відсутності - паралельний коліматор.
Принцип методики: базується  на реєстрації g-випромінення тиреотропних РФП у вигляді штрихового або цифрового построкового зображення при скануванні або сцинтиграфічного - на гамма-камері. Щільність штриховки і сцинтиляційних спалахів знаходиться в прямій залежності від ступеня накопичення РФП.
Методика дослідження: дослідження з 131J в теперішній час проводиться пацієнтам з підозрою на рак щитовидної залози, прооперованим з приводу цього захворювання з метою виявлення рецидивів і метастазів. При блокаді щитовидної залози сканування поводять з 99мТс-пертехнетатом. Сканування з 131J проводять через добу після прийому per os РФП активністю 1МБк. З 99мТс-пертехнетатом сканування проводять в інтервалі 30-60 хвилин після внутрішньовенного введення РФП активністю 30-40 МБк.

        
Рис. 4.16. сканограма і сцинтиграма щитоподібної залози

Для виявлення метастазів в післяопераційному періоді, дослідження проводиться після перорального прийому 75-200 МБк Na131I

РНД наднирників

Показання: диференційна діагностика хвороби Іценко-Кушинга, кортикостероми, гіперальдостеронізму, виявлення залишкової функціонуючої тканини, метастазів злоякісних пухлин наднирників в оточуючі органи та тканини.
РФП: 19-йодхолестерол, мічений 131I.
Апаратура: сканери або гамма-камера.
Принцип методики: після в/в введення РФП розподіляється в кишках, печінці, однак вибіркове накопичення його здійснюється лише в корі наднирників, що дозволяє отримати зображення цього органу.

Гіперплазія обох                                           Гіперплазія лівого

наднирників                                                       наднирника

Рис. 4.17. Супрареносцинтиграми з 131I-холестеролом

Методика дослідження: дослідження проводять в положенні хворого лежачи на животі. РФП вводять в/в активністю 37 МБк. Оптимальний час отримання зображення 7-8 доба після введення РФП. Зображення наднирників поділяються на 6 типів:

• Зображення невеликих розмірів, накопичення РФП середнє.
• Двостороннє збільшення зображення, накопичення РФП рівномірне інтенсивне.
• Збільшення розмірів одного з наднирників, при наявності зображення другого.
• Збільшення розмірів одного з наднирників, при відсутності зображення іншого.
• Ділянки накопичення РФП після операції.
• Ділянки накопичення РФП в місцях локалізації метастазів злоякісних пухлин наднирників.

РНД пухлинних уражень лімфатичних вузлів
Виділяють дві групи:

• Непряма (негативна) радіонуклідна лімфографія (НРЛ) з колоїдними препаратами. Уражені пухлинним процесом л/в РФП не накопичують. РФП: 198Au-комізол (8-10МБк), 99мТс-наноцис (100-120 МБк).
• Позитивна лімфосцинтиграфія. Уражені пухлинним процесом л/в РФП накопичують. РФП: 99мТс-пертехнетат (300-400МБк), 67Ga-цитрат (185-300 МБк).

Рис. 4.18. Пряма(позитивна) радіонуклідна лімфограма з 99мТс пертехнітатом.